Ухвала суду № 32403392, 15.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"15" липня 2013 р. Справа № 11/222/05

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» про визнання наказу господарського суду Миколаївської області №11/222/05 від 11.01.2008 р. таким, що не підлягає виконанню.

боржник (заявник): Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» (54001, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1), код 14312980

стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю СП «НІБУЛОН» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1), код 14291113

Представники сторін:

від заявника (позивача): Захаров Д.М., довіреність № 150 від 22.01.2013 р.

Бойко А.С., довіреність від 02.07.2013 р.

від відповідача (стягувача): Бойко В.А., довіреність № 369 від 28.12.2011 р.

До Господарського суду Миколаївської області 16.06.2013 року надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" про визнання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

09 липня 2013 року від заявник до суду надійшло клопотання про заміну ДАХК «ЧСЗ» на ПАТ «ЧСЗ».

Представники заявника заяву підтримали в повному обсязі.

Представник стягувача просив суд відмовити в задоволені заяви з підстав викладених в поясненнях та доповненнях до пояснень.

Розглянувши матеріали заява, заслухавши учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмовлення в задоволені заяви з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" (нова редакція), який затверджено загальними зборами акціонерів Товариства Протоколом № 1/2012 від 30.03.12 року та зареєстровано Державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради 05.06.12 року за № 15221050039000660, передбачено наступне.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (Протокол № 1/2011 від 28.03.11 року) найменування Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Чорноморський суднобудівний завод".

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Судом встановлено, що Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод" з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Чорноморський суднобудівний завод". При цьому, доказів реорганізації юридичної особи (прийняття рішення про реорганізацію, створення комісії з припинення юридичної особи тощо) суду не подано. Організаційно-правова форма юридичної особи не змінювалась. За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення ухвали про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

Отже, клопотання заявника про заміну ДАХК «ЧСЗ» на його правонаступника ПАТ «ЧСЗ» не підлягає задоволеню.

Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. Господарським судом Миколаївської області по справі № 11/222/05 був виданий наказ від 11.01.2008 року про стягнення з ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" на користь ТОВ СП "Нібулон" 3997 грн. 80 коп. Наказ був переданий на виконання до Державної виконавчої служби.

29 січня 2008 року постановою Заводського відділу Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищевказаного наказу.

Виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного наказу було зупинено. Постановою від 21.06.2012 р. дане виконавче провадження поновлено.

09 лютого 2012 року ухвалою господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/08 затверджено мирову угоду від 25.01.12 року, укладену між комітетом кредиторів ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" та боржником ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" у справі про банкрутство останнього, затверджену комітетом кредиторів Протоколом від 25.01.12 року. Провадження у справі припинено.

Цією ж ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.12 року по справі № 11/222/08 про затвердження мирової угоди замінено боржника - Державну акціонерну холдингову компанію "Чорноморський суднобудівний завод" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Чорноморський суднобудівний завод".

Ухвала суду про затвердження мирової угоди не оскаржувалась та набрала законної сили.

Умовами зазначеної мирової угоди встановлено наступне, а саме: визначається порядок відстрочення, розстрочення та погашення боржником вимог кредиторів, що були заявлені до Боржника під час провадження у господарському суді Миколаївської області справи №11/222/08 про банкрутство Боржника після опублікування оголошення в газеті "Голос України" № 204 від 25.10.2008 року.

Відповідно до статей 35 та 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Боржнику цією мировою угодою надається відстрочка у погашенні боргів, зазначених у розділі 2 цієї мирової угоди, на строк до 1 квітня 2012 року.

Відповідно до статей 35 та 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Боржнику надається розстрочка для погашення боргів зазначених, в розділі 2 цієї мирової угоди, на період з 1 квітня 2012 року до 1 травня 2013 року (п. 3.2 мирової угоди).

Відповідно до п. 7 переліку п. 3.3 мирової угоди з 01.12.2012 року до 01.02.2013 року боржник повинен погасити 50% боргу кожного кредитора 4-ї черги (ТОВ СП "Нібулон" визнано кредитором четвертої черги та включено його грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів).

Погашення боргу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України на поточний рахунок кредитора (п. 3.4 мирової угоди).

11 червня 2012 року ухвалою господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/267/2012 (18/5) затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів Публічного акціонерного товариства „Чорноморський суднобудівний завод" та боржником - Публічним акціонерним товариством „Чорноморський суднобудівний завод" у справі про банкрутство останнього, затверджену комітетом кредиторів Публічного акціонерного товариства „Чорноморський суднобудівний завод". Провадження у справі припинено.

Предметом спору у даній справі є вимоги боржника про визнання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1,2, 4 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Частина четверта ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений перелік підстав є вичерпним (п. 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012).

Отже, системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що ТОВ СП „Нібулон" було учасником провадження у справі про банкрутство № 11/222/08, грошові вимоги якого розглянуто та визнано судом, включено до реєстру вимог кредиторів та в подальшому затверджено умовами мирової угоди про відстрочку та розстрочку платежів.

Статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Відповідно до ч. 2 -4 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Умовами мирової угоди по справі № 11/222/08 не зафіксовано прощення боргу боржника відносно кредитора ТОВ СП "Нібулон".

Суду не подано доказів, які б свідчили про надання письмової згоди кредитором ТОВ СП „Нібулон" на погашення його вимог в інший спосіб.

Доказів розірвання мирової угоди в судовому порядку чи визнання її недійсною суду не подано. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази скасування ухвали суду від 09.02.2012 року у справі № 11/222/08 про затвердження мирової угоди чи погашення боргу згідно графіку розстрочення угоди.

Посилання боржника на те, що вимоги кредиторів є погашеними внаслідок укладення мирової угоди у справі № 11/222/08 про банкрутство, а відтак, зобов'язання є припиненим, є безпідставними оскільки мирова угода встановлює лише порядок виконання зобов'язань. Узгодження у межах мирової угоди графіку погашення боргу є способом надання відстрочки та розстрочки виконання платежів, тобто узгодження умов врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості перед кредиторами, що не є підставою для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, в розумінні ч. 4 ст. 117 ГПК України.

Посилання заявника на те, що грошове зобов'язання боржника перед стягувачем, для примусового виконання якого було видано наказ господарського суду по даній справі, припинилося на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є необгрунтованим, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку кредитора звертатись повторно до боржника з визнанням вже визнаних судом вимог. Отже, вважати погашеними визнані вимоги кредитора в іншій судовій справі про банкрутство на підставі ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпідставним. За таких обставин, неподання стягувачем ТОВ СП „Нібулон" заяви про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 5016/267/2012 (18/5), які вже визнані судом в межах справи про банкрутство № 11/222/08, яка є первісною по відношенню до справи № 5016/267/2012 (18/5), не є тією підставою, з якою ч. 4 ст. 117 ГПК України пов'язує визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Посилання заявника на те, що мирова угода є новацією є безпідставним, оскільки мирова угода ніяким чином не може бути цивільно-правовою угодою, тому що відповідно до ч. 7 ст. 80 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Також, мирова угода не є новацією зобов'язань боржника перед кредитором, оскільки предметом зазначеної мирової угоди є тільки порядок виконання таких зобов'язань без змін предмету зобов'язання та способу його виконання.

За таких обставин, наведені заявником обставини суперечать загальними принципам виконання судових рішень та виключають підстави для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процесу, а тому визнання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню, без фактичного виконання боржником обов'язку з перерахування стягувачеві коштів, видається неправомірними процесуальними діями суду. Крім того, задоволення заяви боржника порушуватиме права ТОВ СП "Нібулон" як стягувача за спірним наказом. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог заявника щодо визнання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/05 від 11.01.08 року таким, що не підлягає виконанню. В задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

Суддя В.Д.Фролов