Постанова № 32403172, 08.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

08 липня 2013 р. Справа № 802/2511/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представників

позивача: Овдієнка С.В.

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Агротехпостач плюс"

до: Вінницька об'єднана Державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними дій, скасування наказу та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Агротехпостач плюс» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що наказ Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №1477 від 18 квітня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та дії щодо проведення перевірки згідно наказу є протиправними. Податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №002122206 від 16 травня 2013 року, винесене на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №1612/22-06/35111493 від 29 квітня 2013 року з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК»Шот-Нор» за липень 2010 року та ФОП ОСОБА_3 за березень, квітень, червень-вересень 2011 року, підлягає скасуванню, оскільки в позивача наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково надав письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, проводячи перевірку та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Агротехпостач плюс» зареєстровано реєстраційною палатою Вінницької міської ради 08 червня 2007 року, код за ЄДРПОУ 35111493, взято на податковий облік 12 червня 2007 року.

18 квітня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державною податковою службою прийнято наказ №1477 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агротехпостач плюс» (а.с.45).

На підставі направлення від 18 квітня 2013 року №1273/22, згідно із п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Агротехпостач плюс» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК»Шот-Нор» за липень 2010 року та ФОП ОСОБА_3 за березень, квітень, червень-вересень 2011 року, результати якої відображені в акті №1612/22-06/35111493 від 29 квітня 2013 року (а.с.205).

Позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлені наступні порушення:

1) п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ПП «Агротехпостач плюс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд.27) у податковій декларації за липень 2010 року (вх.№9003546417 від 20.08.2010 року) на 18627 грн.

2) п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме ПП «Агротехпостач плюс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.25) на загальну суму 11297 грн., в т.ч. у податковій декларації з податку на додану вартість:

- за травень 2011 року (вх.№9004262473 від 20.06.2011 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх.№9004405349 від 25.06.2011 року) - на 4174 грн.;

- за липень 2011 року (вх.№9007148007 від 19.08.2011 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх.№9006105863 від 17.02.2012 року) - на 2577 грн.;

- за серпень 2011 року (вх.№9007848397 від 19.09.2011 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх.№9009027039 від 19.10.2011 року) - на 2065 грн.;

- за вересень 2011 року (вх.№9008972608 від 19.10.2011 року) - на 2481 грн.

3) п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме ПП «Агротехпостач плюс» завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає зарахуванню у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (ряд.20.1) у податковій декларації за червень 2011 року (вх.№9004910559 від 18.07.2011 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх.№9006106552 від 17.02.2012 року) на 1895 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №002122206 від 16 травня 2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 31819 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12884 грн.(а.с.42).

Визначаючись щодо позовних вимог про скасування наказу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби у Вінницькій області №1477 від 18 квітня 2013 року та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.п. 16.1.5. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з п.п. 20.1.4. та п. п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 62.1.3. п. 62.1. ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.81.1. статті 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення,визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що з метою виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань, Вінницька ОДПІ на підставі п.п.20.1.6, п.п.20.1.23, п.20.1, ст.20, п.п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України звернулась з запитом вих.№26884/10/22 від 31.07.2013 року до ПП «Агротехпостач плюс» щодо надання інформації та її документального підтвердження по проведених операціях в серпні 2011 року з контрагентом ОСОБА_3 на суму податкового кредиту 2,07 тис. грн., на який Вінницькій ОДПІ позивачем була направлена відповідь за вих.№13/08-1 від 13.08.2012 року (отримана 14.08.2012 року) та копії документів за серпень 2011 року (а.с.46-48).

Також, 02.11.2012 року Вінницька ОДПІ за наслідками перевірок інших платників податків та отримання податкової інформаціїї по контрагентах звернулася до позивача із запитом №45504/10/2207 щодо надання інформації та документального підтвердження по проведених операціях в березні 2011 році з контрагентом ТОВ Фірма «Укрінвестсервіс» на суму податкового кредиту 70,00 грн., в грудні 2008 року з контрагентом ПП «Техдал» на суму податкового кредиту 97,33 грн., в березні, квітні, червні, липні, серпні, вересні 2011 року з контрагентом ФОП ОСОБА_3 на загальну суму податкового кредиту 13355,58 грн., в липні 2010 року з контрагентом ТОВ «ТК»Шот-Нор» на суму податкового ккредиту 18627,00 грн., жовтні 2009 року та червні 2010 року з контрагентом ТОВ «Дельта Гарант» на суму податкового кредиту 541,67 грн. на який 07.11.2012 року за вих.№07/11-1 пизивачем на адресу Вінницької ОДПІ направлено відповідь та копії підтверджуючих документів (отримано 12.11.2012 року) (а.с.49-53).

При цьому, слід зазначити, що як вбачається зі змісту зазначених запитів, необхідність у їх формуванні і складенні пов'язується з існуванням розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, наслідками перевірок інших платників податків та отримання податкової інформаціїї по контрагентах.

З матеріалів справи випливає, що позивач на вимогу податкового органу надав не всі документи, зокрема позивачем не було надано товарно-транспорних накладних чи інших документів, які підтверджують транспортування товару, довіренностей на отримання товару, доказів використання придбаного товару в своїй господарській діяльності чи його реалізаціїї.

За таких обставин, у відповідача були законі підстави, передбачені п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, для проведення податкової перевірки, тому наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 1477 від 18.04.2013 року прийнято на підставі та з дотриманням процедури, встановленої Податковим кодексом України у зв'язку із невиконанням запиту податкового органу.

Узагальнюючи норми податкового законодавства, суд зазначає, що для проведення контролюючим органом позапланової документальної перевірки достатньо однієї з підстав, визначених статтею 78 ПК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, такі підстави дійсно мали місце, а отже винесення Вінницькою ОДПІ наказу №1477 від 18 квітня 2013 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агротехпостач плюс» є правомірним.

В оскаржуваному наказі №1477 від 18 квітня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено підстави, вид та період за який проводиться перевірка (а.с.45). В направленні на перевірку від 18 квітня 2013 року №1273/22 зазначено підставу перевірки, дату початку та тривалість перевірки, реквізити наказу про перевірку, мету та вид перевірки, перевіряючого. Направлення на перевірку підписано керівником органу податкової служби та скріплено печаткою (а.с.205).

Крім того, направлення від 18 квітня 2013 року №1273/22 та наказ №1477 від 18 квітня 2013 року вручено під розписку директору позивача Кукурузі Олександру Леонідовичу 18.04.2013 року. У журналі реєстраціїї перевірок ПП "Агротехпостач плюс" вичнено запис №1 від 18.04.2013 року. Тобто позивачем фактично було допущено податкового ревізора-інспектора до проведення перевірки, що не заперечувалося сторонами і в судовому засіданні.

Визначаючись щодо зазначених позовних вимог, суд також враховує позицію наведену в постанові Верховного суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." та в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року (справа № К-15391/08), відповідно до якої допуск посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, незважаючи на відсутність права на перевірку чи допущені податковим органом порушення, передбачені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, матиме наслідком втрати можливості посилатися у майбутньому на порушення порядку допуску до перевірки. У цьому випадку пріоритет матиме факт податкового порушення у разі його виявлення, а не факт порушення податковим органами процедури допущення до перевірки.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, слід зазначити, що на підставі оскаржуваного наказу проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення, яке також оскаржується позивачем. Тобто, станом на момент розгляду даного спору вимоги щодо визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування наказу на проведення перевірки, фактично не є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби №1477 від 18 квітня 2013 року та визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки на підставі зазначеного наказу.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС за формою «Р» №002122206 від 16 травня 2013року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 31819 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -12884 грн., то суд вважає її обґрунтованою виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року (чинного на момент виникнення спірних відносин), Податковим Кодексом України (далі-ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П.200.2 ст.200 передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналогічні положення зазначені в п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року, який регулював спірні відносини до 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з відповідними реквізитами.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що видами діяльності ПП "Агротехпостач плюс" є, серед іншого, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

В періоді який перевірявся, ПП «Агротехпостач плюс» мало господарські відносини з TOB «ТК»Шот-Нор» та ФОП ОСОБА_3, а саме операції по придбанню запчастин.

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки щодо відносин позивача з ТОВ "ТК"Шот-Нор", податковий орган послався на акт від 18.03.2011 року №1695/235/37052630/19 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТК»Шот-Нор» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 14.06.2010 року по 10.01.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями). Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними і підлягають зменшенню. Згідно акту від 18.03.2011 року, витяги з якого відображено в акті перевірки позивача №1612/22-06/35111493 від 29.04.2013 року, ТОВ «ТК»Шот-Нор» не знаходиться за податковою адресою, податковий кредит не підтверджено первинними документами, зберігання яких передбачено чинним законодавством та не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Враховуючи викладене, зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «ТК»Шот-Нор» є безтоварними, в тому числі і з позивачем, та не спричиняють реального настання правових наслідків(а.с.236-246).

Проте, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "ТК "Шот-Нор", суд виходить із того, що в межах дослідження питання щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "ТК "Шот-Нор", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

01 липня 2010 року між ПП "Агротехпостач плюс" та ТОВ "ТК "Шот-Нор" укладено договір постачання товару, відповідно до якого продавець зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати покупцю товар, зазначений у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Зазначений договір надано представником позивача до суду.

На підтверження виконання зазначеного договору позивачем надано до суду податкові накладні: від 01.07.2010 року №5 на загальну суму 37982,94 грн., в т.ч. ПДВ - 6330,49 грн.; від 02.07.2010 року №17 на загальну суму 10719,28 грн., в т.ч. ПДВ - 1786,55 грн.; від 12.07.2010 року №46 на загальну суму 4251,24 грн., в т.ч. ПДВ - 708,54 грн.; від 20.07.2010 року №68 на загальну суму 26420,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4403,40 грн.; від 23.07.2010 року №74 на загальну суму 22271,28 грн., в т.ч. ПДВ - 3711,88 грн.; від 29.07.2010 року №97 на загальну суму 10116,86 грн., в т.ч. ПДВ - 1686,14 грн. (а.с.127-132); видаткові накладні: від 01.07.2010 року №5 на загальну суму 37982,94 грн., в т.ч. ПДВ - 6330,49 грн. (запчастини в асортименті); від 02.07.2010 року №17 на загальну суму 10719,28 грн., в т.ч. ПДВ - 1786,55 грн. (запчастини в асортименті); від 12.07.2010 року №46 на загальну суму 4251,24 грн., в т.ч. ПДВ - 708,54 грн. (запчастини в асортименті); від 20.07.2010 року №68 на загальну суму 26420,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4403,40 грн. (запчастини в асортименті); від 23.07.2010 року №74 на загальну суму 22271,28 грн., в т.ч. ПДВ - 3711,88 грн. (запчастини в асортименті); від 29.07.2010 року №97 на загальну суму 10116,86 грн., в т.ч. ПДВ - 1686,14 грн. (запчастини в асортименті) (а.с.133-138).

Придбані товарно-матеріальні цінності (запчастини в асортименті) доставлялися до м.Вінниці за рахунок постачальника (ТОВ «ТК»Шот-Нор») автомобілем ГАЗ 3302 державний номер НОМЕР_3, автопідприємство - ФОП ОСОБА_5; замовник (платник) - ТОВ «ТК»Шот-Нор», вантажовідправник - ТОВ «ТК»Шот-Нор», вантажоодержувач - ПП «Агротехпостач плюс», пункт навантаження - м.Суми, пункт розвантаження - м.Вінниця, назва продукції, товару (вантажу) - запчастини, що підтверджується товарно-траснпортними накладними від 01.07.2010 року, 02.07.2010 року, від 12.07.2010 року, від 20.07.2010 року, 23.07.2010 року, 29.07.2010 року (а.с.148-153).

Згідно банківських виписок по рахунку №26006219416400 в АТ «УкрСиббанк» встановлено, що у періоді, що перевіряється ПП «Агротехпостач плюс» перерахувало на адресу ТОВ «ТК»Шот-Нор» кошти за запчастини згідно наступних платіжних доручень: №1081 від 30.08.2010 року на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.; №1082 від 30.08.2010 року на загальну суму 41762,00грн., в т.ч. ПДВ - 6960,33 грн.; №1084 від 30.08.2010 року на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.(а.с.23).

Крім того, позивачем надано до суду докази використання придбаного в ТОВ "ТК"Шот-Нор" товару в своїй господарській діяльності, а саме подальшої реалізації.

До суду надано зведені прибуткові накладні від 1, 2, 12, 20, 23, 29 липня 2010 року, з яких вбачається яким контрагентам, коли і відповідно до яких видаткових накладних було продано запчастини придбані у ТОВ «ТК»Шот-Нор». Серед таких зазначено: Стояни Агроінвест, 45-й завод, Артеміда ДГ, Вівсяницьке СВК, Турбівське САТ, ДП СП Іллінецьке, Укрекскавація ПрАТ, Світанок СТОВ с.Синарна, ПП ОСОБА_6, 45-й ЕМЗ, Дніпро ТОВ с.Мончин, Уладово-Люлин досл станція, Юрковецьке ТОВ, Красне Агрофірма СТОВ, Гостинне ТОВ Немирівський район, Промінь СТОВ с.Черепашинці, Дніпро ТОВ с.Мончин, Вінницяоблводоканал КП, Зерносвітавтот ранс ТОВ, ОСОБА_8, Кристал ТОВ, ДП Винницкая мехколонна, ПК Поділля ЗАТ філія Яланецьке, Бохонецьке Дослідне господарство, ім.Щорса СГК ВПУ-32 с.Гущинці, Залузський СВК, Сімекс-Агро Концерн ТОВ, Поділля ПН СФГ с.Пепемог, Степ-ап ТОВ, Сіточ АПП, Агромаш Краснянське СП ТОВ, Мурафський кар'єр ДП, Гніванський кар'єр ТОВ, Ланецьких ФГ, СБМУ-8 ПП, Агрохім Калинівський ПрАТ, Віндор ТОВ, Райавтодор Літинська філія, Лан-П ФГ с.Дзюнків, Синарна, Агро-Союз-Вінниця ТОВ, Артеміда ДГ Левківське СТОВ, Колос СВК, Колос СВК с.П.Лисіївка, Подільська Зоря с.Руданське, Замостянські електричні мережі, Бохоницьке Дослідне господарство, Маяк СТОВ с.Пиків. На підтвердження зазначених обставин до суду надано відповідні податкові та видаткові накладні, а також договори поставки та купівлі-продажу.

Висновки акту перевірки щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "ТК "Шот-Нор" також грунтуються на доводах щодо відсудності ТОВ "ТК" Шот-Нор" за фактичною та юридичною адресою, що зафіксовано в акті перевірки, в зв'язку з чим ТОВ "ТК" Шот-Нор" не було надано до перевірки документів, які підтверджували господарські операції.

Суд критично відноситься до таких висновків відповідача.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Органи податкової служби позбавленні законом права встановлювати факт відсутності юридичної особи за юридичної адресою.

Наявна у матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК»Шот-Нор» в Єдиному державному реєстрі не було відомостей щодо відсутності зазначеного контрагента за юридичною адресою. Запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «ТК»Шот-Нор» внесено лише 12.07.2011 року, тобто станом на момент укладення договору поставки, на момент здійснення господарських операцій з позивачем та проведення перевірки ТОВ "ТК "Шот-Нор" такі записи були відсутні (а.с.202-203).

Що стосується відносин позивача з ФОП ОСОБА_3, то податковий орган прийшов до висновку про їх безтоварність враховуючи акт перевірки від 11.01.2012 року №52/17-207/НОМЕР_2 про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, який мав правові відносини з ТОВ фірмою «Ліон», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ст.ст. 134, 135, 138, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України від 02.12.2010 року, а також недійсність даних наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Такі висновки зроблені на підставі того, що контрагенти ФОП ОСОБА_3 - ТОВ фірма «Ліон», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» не мають достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, відсутні за місцем знаходження, відповідно до протоколів допитів посадових осіб зазначених підприємств, вони не мають відношення до їх господарської діяльності, а тому правочини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ фірма «Ліон», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» та покупцями запчастин для сільськогосподарської техніки не спричиняють настання правових наслідків.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача та ФОП "ОСОБА_3, встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Між ПП «Агротехпостач плюс» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №7 від 01.03.2011 року за умовами якого, ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) зобов'язується постачати, а ПП «Агротехпостач плюс» (Покупець) зобов'язується приймати та оплачувати на умовах договору запчастини (товар) партіями в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних та погоджених рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами договору. Загальна сума договору складається з сукупності погоджених сторонами накладних та рахунків-фактур в грошовому вираженні. Оплату товару Покупець зобов'язаний здійснити на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунка. Товар постачається зі складу Постачальника в м.Харкові. Базисною умовою поставки являється FCA м.Харків. Приймання-передача товару по кількості та комплектності здійснюється при отриманні товару згідно вантажосупровідних документів. Термін дії договору - з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року(а.с.117).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні: від 11.03.2011 року №35 на загальну суму 9563,84 грн., в т.ч. ПДВ - 1593,97 грн., від 04.04.2011 року №61 на загальну суму 1628,98 грн., в т.ч. ПДВ - 271,50 грн., від 15.04.2011 року №74 на загальну суму 13565,05 грн., в т.ч. ПДВ - 2260,84 грн., від 03.06.2011 року №109 на загальну суму 9840,65 грн., в т.ч. ПДВ - 1640,11 грн., від 16.06.2011 року №119 на загальну суму 1530,07 грн., в т.ч. ПДВ - 255,01 грн., від 04.07.2011 року №135 на загальну суму 6228,52 грн., в т.ч. ПДВ - 1038,09 грн., від 12.07.2011 року №147 на загальну суму 10500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1750,00 грн., від 11.03.2011 року №35 на загальну суму 9563,84 грн., в т.ч. ПДВ - 1593,97 грн., від 04.07.2011 року №166 на загальну суму 12391,03 грн., в т.ч. ПДВ - 2065,17 грн., від 08.09.2011 року №195 на загальну суму 14885,33 грн., в т.ч. ПДВ - 2480,89 грн.(а.с.118-126); накладні: від 11.03.2011 року №35 на загальну суму 9563,84 грн., в т.ч. ПДВ - 1593,97 грн. (запчастини в асортименті), від 04.04.2011 року №61 на загальну суму 1628,98 грн., в т.ч. ПДВ - 271,50 грн. (запчастини в асортименті), від 15.04.2011 року №74 на загальну суму 13565,05 грн., в т.ч. ПДВ - 2260,84 грн. (запчастини в асортименті), від 03.06.2011 року №109 на загальну суму 9840,65 грн., в т.ч. ПДВ - 1640,11 грн. (запчастини в асортименті), від 16.06.2011 року №119 на загальну суму 1530,07 грн., в т.ч. ПДВ - 255,01 грн. (запчастини в асортименті), від 04.07.2011 року №135 на загальну суму 6228,52 грн., в т.ч. ПДВ - 1038,09 грн. (запчастини в асортименті), від 12.07.2011 року №147 на загальну суму 10500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1750,00 грн. (запчастини в асортименті), від 11.03.2011 року №35 на загальну суму 9563,84 грн., в т.ч. ПДВ - 1593,97 грн. (запчастини в асортименті), від 04.07.2011 року №166 на загальну суму 12391,03 грн., в т.ч. ПДВ - 2065,17 грн. (запчастини в асортименті), від 08.09.2011 року №195 на загальну суму 14885,33 грн., в т.ч. ПДВ - 2480,89 грн. (запчастини в асортименті)(а.с.139-147).

Придбані товарно-матеріальні цінності (запчастини в асортименті) доставлялися до м.Вінниці за рахунок ПП «Агротехпостач плюс» відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: від 11.03.2011 року, 04.04.2011 року, 15.04.2011 року, 03.06.2011 року, 16.03.2011 року, 04.07.2011, 12.07.2011 року, 04.08.2011 року, 08.09.2011 року автомобілем ВАЗ 2171 державний номер НОМЕР_4, автопідприємство - ОСОБА_11, водій - ОСОБА_11; замовник (платник) - ПП «Агротехпостач плюс», вантажовідправник - ФОП ОСОБА_3, вантажоодержувач - ПП «Агротехпостач плюс», пункт навантаження - м.Харків, пункт розвантаження - м.Вінниця, назва продукції, товару (вантажу) - запчастини(а.с.154-162).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_11 перебуває у трудових відносинах з позивачем з 03.01.2011 року, про що свідчить запис у трудовій книжці, крім того автомобіль яким здійснювались перевезення згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_11.(а.с.200-201) та придатний для перевезення такого виду товару.

Крім того, позивачем надано до суду довіреності ОСОБА_11 на отримання запчастин від ОСОБА_3 за відповідними накладними.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №94 від 30 вересня 2011 року, №83 від 26 серпня 2011 року, №76 від 06 серпня 2011року, №65 від 19 липня 2011 року, №59 від 06 липня 2011 року, №44 від 06 червня 2011року, №92 від 13 вересн 2011 року, банківськими виписками (а.с.25-35).

Також до суду надано докази використання придбаного у ФОП ОСОБА_3 товару, а саме його реалізації наступним контрагентам: Експрес запчастина ТОВ, Тульчинська філія ТОВ «Яромир» СП «Агромаш», ПАТ Дружба-ВМ Тульчин, Дружба СВАТ, ТОВ «ім. Мічуріна», ОСОБА_12 ФОП, Погребищенське ТОВ, Зелена Долина АК ТОВ, Кристал ТОВ, САТ «Турбівське», ТОВ Богатир, Побузька ГРЕ ПДРГП «Північгеологія», ПАТ Дружба-ВМ Тульчин, Концерн «Сімекс Агро», СТОВ Агрофірма «Красне», ФОП ОСОБА_14, ТОВ Електромонтаж, Тульчинська філія ТОВ «Яромир» «Спеціалізоване підприємство Агромаш», Стояни філія ТОВ АгроІнвест Україна, Стрижавський дитячий будинок, ДП «ДГ Артеміда», СТОВ Левківське, Світоч СТОВ, СТОВ «Агро-Ленд», ФОП ОСОБА_15, ФГ «Стріла», ПрАТ Калинівський Агрохім, СФГ «БабійП.П.», Серебрійське ПП, ПАТ «Вінницяобленерго» СО «Погребищенські ЕМ», ПП «ШляхБудВан», ТОВ «Віндор», ТОВ «Інтер фуд» Тульчинська філія ТОВ «Інтер фуд»,ФГ «Брусленівське», Уладово-Люлин досл станція, СТОВ «Промінь», Кристал ТОВ, ФГ «Ланецького», ФОП ОСОБА_17, Агропромпереборка ТОВ, ТОВ Зерносвіт, ТОВ Ремонтник Тульчин, Браїлівське ПАТ, ДП «Дослідне господарство Корделівське», ПП Агрофірма «Відродження», Фортуна ПСП с.Брицьке, Авангард СТОВ Тульчин, Зоря ПСП Тульчинський район, КП Вінницяоблводоканал, Суворовське СТОВ Тульчин, ТОВ Колорит Агро, СФГ Господар Тульчин.

Крім того, оцінюючи відносини позивача з ФОП ОСОБА_3 та посилання податкового органу на акт перевірки ФОП ОСОБА_3, яким встановлена безтоварність операцій з контрагентами, але при цьому не прийнято податкового повідомлення-рішення, суд враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року по справі №2-а-688/12/2070, задоволено позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Київському районі м.Харкова, скасовано наказ ДПІ у Київському районі м.Харкова від 15.12.2011 року №2676 про проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ фірма "Ліон", ПП "ОВД-Трейд", ПП "Хармарт" та визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №52/17-207/НОМЕР_2» (на підставі якого зроблено висновки про безтоварність опрацій з ТОВ "Агротехпостач плюс") .

Не погодившись з прийнятим рішенням Харківського окружного адміністративного суду, ДПІ у Київському районі м.Харкова подала апеляційну скаргу. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м.Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зауваження до оформлення первинних документів, якими оформлялися відносини позивача з ТОВ "ТК"Шот-Нор" та ФОП ОСОБА_3 відсутні, лише у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні серії та номеру документу.

Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Пунктом 11.7 зазначених правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У відносинах позивача з ТОВ "ТК "Шот-Нор" замовником послуг перевезення було ТОВ "ТК "Шот-Нор", яке і виписувало товарно-транспортні накладні та допустило недоліки у їх заповненні. Судом також враховується, що такі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не впливають на зміст проведених операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про імітування операції виключно на підставі актів перевірок ТОВ "ТК"Шот-Нор" в зв'язку з відсутністю останнього за юридичною адресою та ФОП Косолопова, яким встановлено безтоварність господарських операцій з контрагентами. Відтак у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «ТК»Шот-Нор» та ФОП ОСОБА_3 відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тобто такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Така позиція наведена у постанові від 11 грудня 2007 року по справі №21-1376/06 Верховного Суду України, відповідно до якої у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №002122206 від 16 травня 2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агротехпостач плюс» судові витрати в розмірі 447,03 грн., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна