Ухвала суду № 32401450, 12.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2013 року Справа № 5015/2527/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К.,суддів:Бакуліної С.В., Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П.,розглянувши заявуДержавної екологічної інспекції у Львівській областіпро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 04.03.2013у справі№5015/2527/12за позовомЛьвівського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській областідоВідкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол"простягнення збитків,В С Т А Н О В И В:

Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" на рахунок місцевого бюджету міста Львова 103707,12грн. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.2012 у справі №5015/2527/12 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 103707,12грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2012 в частині визначення набувача коштів, відшкодованих за порушення вимог природоохоронного законодавства змінено і викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в новій редакції; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету Шевченківського району міста Львова 103707,12 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2013 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2013 у справі №5015/2527/12, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 23 Кодексу України про надра та статей 48, 49 Водного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2013 у справі №20/5025/938/12, від 04.02.2013 у справі №18/5026/679/2012, від 22.01.2013 у справі №5006/36/107/2012 та від 13.08.2012 у справі №5021/2090/2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови від 04.03.2013 у справі №5015/2527/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у позові про стягнення збитків, завданих навколишньому природному середовищу шляхом забору води із артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що забір води здійснювався із артезіанської свердловини, що знаходиться на території підприємства та перебуває у нього на балансі, та врахував те, що загальний об'єм водозабору відповідачем прісних підземних вод, які відносяться до корисних копалин загальнодержавного чи місцевого значення, для власних господарських потреб у визначений позивачем період за відсутності дозволу на спеціальне водокористування склав 2651м3, що вкладається у передбачені законодавством (частина перша статті 23 Кодексу України про надра) межі видобування підземних вод без дозволів, тому твердження позивача щодо здійснення правопорушення відповідачем шляхом самовільного водокористування без дозволу визнав безпідставними, а відтак вказав на відсутність підстави для задоволення вимоги про відшкодування шкоди.

Водночас у постанові від 05.02.2013 у справі №20/5025/938/12 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення збитків, завданих природному навколишньому середовищу шляхом здійснення спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових та виробничих потреб без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, що унеможливлює забір підземних вод останнім із артезіанської свердловини на законних підставах. Водночас суд касаційної інстанції вказав про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 23 Кодексу України про надра, застосування якої можливе при наявності певних умов, однією з яких є наявність у водокористувача права власності чи право користування земельною ділянкою, на якій здійснюється забір води, разом з тим, в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності чи право користування відповідача на земельну ділянку, на території якої знаходиться артезіанська свердловина, з якої останнім здійснювався забір підземних вод.

У постановах від 22.01.2013 у справі №5006/36/107/2012 та від 13.08.2012 у справі №5021/2090/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення збитків, заподіяних природному навколишньому середовищу внаслідок самовільного водокористування, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчать про наявність у цих справах різних фактичних обставин, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Разом з тим постанова від 04.02.2013 у справі №18/5026/679/2012 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки позови у вказаній справі подано з різних підстав у порівнянні зі справою, у якій заявлено про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України; а саме у справі №5015/2527/12 позов про стягнення збитків мотивовано тим, що відповідач здійснював забір води без дозволу на спеціальне водокористування; однак у справі №18/5026/679/2012 позов мотивовано тим, що відповідач самовільно використовував водні ресурси без спеціального дозволу на користування надрами.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5016/306/2011(7/9) до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній екологічній інспекції у Львівській області у допуску справи №5015/2527/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: С.Бакуліна Т.Добролюбова О.Подоляк В.Селіваненко