Постанова № 32398812, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року № 826/5217/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі колегії суддів: Головуючого судді Добрянської Я.І., суддів: Власенкової О.О., Кротюка О.В. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гікон»відповідачаДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькомупровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача 1 Міністерства доходів і зборів України та відповідача 2 Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.04.2013 р. та податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2013 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/5217/13-а та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/5217/13-а до судового розгляду колегією суддів.

В судове засідання 06.06.2013 р. позивач не прибув, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи № 826/5217/13-а за відсутності представника позивача.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд:

- скасувати рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2013 р. за № 96/6/99-99/10-15;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25 грудня 2012 року № 0001642304/4480 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, у сумі 83 751,00 грн. (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят одна грн.) 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25 грудня 2012 року № 0001632304/4479 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» за платежем: податок на додану вартість у сумі 67 001 грн. (шістдесят сім тисяч одна грн.), з яких 67 000 грн. 00 коп. - сума грошового зобов'язання, 1 грн. - штрафні санкції;

- стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» судовий збір в розмірі 1507,52 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гікон» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток всього у сумі 83 750 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року в сумі 83 750 грн., а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200,1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет всього в сумі 67 000 грн., у тому числі: за лютий 2011 р. на 67 000 грн.

На переконання позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді за наслідками господарських правовідносин із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковою накладною, виписаною належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідним Актом приймання-передачі агентських послуг, податковою накладною, рахунком-фактурою та платіжним дорученням, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Крім того, на думку позивача, висновок відповідача щодо неможливості контрагента ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» надати агентські послуги внаслідок відсутності в останнього достатньої матеріально-технічної та трудової бази - є необґрунтованим та безпідставним, оскільки договірні відносини позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» щодо надання агентських послуг (пошук клієнта (покупця) для купівлі приміщення, що належало позивачу) - не передбачали наявності в такого контрагента якихось матеріально-технічних та трудових ресурсів, та могли виконуватися однією особою.

Також, позивач в позовній заяві зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» з ознаками нікчемності.

Відповідач Міністерство доходів і зборів України в судове засідання 06.06.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Також, 05.06.2013 р. відповідачем Міністерством доходів і зборів України до канцелярії суду було подано клопотання про закриття провадження у справі № 826/5217/13-а в частині позовних вимог, а саме позовних вимог відносно Міністерства доходів і зборів України щодо скасування рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2013 р. за № 96/6/99-99/10-15, оскільки вирішення даної частини спору, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 06.06.2013 р. проти задоволення позовних вимог позивача, що стосуються Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому - також заперечив, з підстав, наведених у письмовому запереченні, а саме того, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Так зокрема ухвалою суду від 12.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5217/13-а було зобов'язано відповідача Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Однак, з моменту отримання відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому ухвали про відкриття провадження у справі - 17.04.2013 р. та до моменту розгляду судом зазначеної справи по суті - 14.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому не було виконано вимог ухвали суду від 12.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5217/13-а та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомостей щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»;

- копій постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Зважаючи на неприбуття позивача та відповідача Міністерства доходів і зборів України в судове засідання 06.06.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/5217/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивача та відповідача Міністерство доходів і зборів України було належним чином повідомлено, докази чого наявні в матеріалах справи.

Станом на 14.06.2013 р. інших документів по справі № 826/5217/13-а від сторін до канцелярії суду не надходило.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 р., прийнятою в порядку письмового провадження, було задоволено клопотання відповідача Міністерства доходів і зборів України та закрито провадження у справі № 826/5217/13-а в частині позовних вимог до Міністерства доходів і зборів України щодо скасування рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2013 р. за № 96/6/99-99/10-15.

По суті позовних вимог до відповідача Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагента ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 6935/22-3/22774191 від 07.12.2012 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток всього у сумі 83 750 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року в сумі 83 750 грн., а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200,1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет всього в сумі 67 000 грн., у тому числі: за лютий 2011 р. на 67 000 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084), щодо надання останнім на користь позивача агентських послуг (договір № 2010/2 від 02.02.2010 р.) відносно пошуку покупців та продажу нерухомості позивача.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 28.12.2012 р. № 001632304/4479, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 67 001,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 67 000 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн.;

- від 28.12.2012 р. № 001642304/4480, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 83 751,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 83 750,00 гри., штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.12.2012 р. № 001632304/4479 та № 001642304/44, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового та іншого законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про неможливість фактичного здійснення ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Тому, на думку контролюючого органу (відповідача), факти оформлення ТОВ «Гікон» операцій з придбання послуг не мали реального характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а правочини між ТОВ «Гікон» та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» є нікчемними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Так, перевіривши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», а саме, на вимогу ухвали суду від 12.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5217/13-а, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не було роз'яснено та не було доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені самим же податковим органом в Акті перевірки по іншому суб'єкту господарювання (в даному випадку - ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»), що не підтверджені в судовому порядку;

Отже, відповідачем не було надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», які викладені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» з ознаками нікчемності.

По суті зазначених правовідносин позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», з матеріалів справи вбачається наступне.

ТОВ «Гікон» придбало приміщення площею 1 082,8 кв.м , що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17 в 2009 році за ціною 2 024 511,00 грн.

Через рік позивач вирішив продати дане приміщення, та оскільки підприємство не працює на ринку нерухомості, а спеціалізується на оптових та роздрібних продажах ДСП та ДВП ламінованої, до пошуку покупця, що зможе запропонувати найкращу ціну, було вирішено залучити інших суб'єктів господарювання для пошуку відповідного покупця.

Так, 02 лютого 2010 р., на пропозицію ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», з метою збільшення економічної ефективності даної операції, був укладений договір про надання агентських послуг № 2010/2. Головною умовою такого договору була ціна продажу приміщення, що мала бути не нижчою 2 200 000 грн, та у випадку, якщо ціна буде нижчою, тоді агент не отримає агентської винагороди в розмірі 15% від ціни продажу приміщення.

На виконання зазначеного договору про надання агентських послуг, контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» було знайдено потрібного покупця - Релігійну громаду Церкви Повного Євангелія «Зоря життя», внаслідок чого було прийнято рішення про продаж приміщення, за ціною 2 680 000 грн. та 15 червня 2010 р. був укладений попередній договір, щодо договору купівлі продажу приміщення.

В якості завдатку Релігійною громадою Церкви Повного Євангелія «Зоря життя» було перераховано ТОВ «Гікон» 50 000,00 грн.

04 лютого 2011 року ТОВ «Гікон» уклало основний договір купівлі-продажу приміщення за ціною 2 680 000 грн. з релігійною громадою Церкви Повного Євангелія «Зоря життя».

Також, 04 лютого 2011 року на виконання умов даного договору купівлі-продажу приміщення, покупець перерахував кошти позивачу в сумі 2 630 000 грн.

08 лютого 2011 року ТОВ «Гікон» та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» відповідно до п. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (із змінами та доповненнями) склали первинний документ, який зафіксував факт здійснення господарської операції, а саме акт приймання-передачі агентських послуг від 08 лютого 2011 року, який відповідно до п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить всі необхідні реквізити.

Крім того, ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» на виконання договору про надання агентських послуг надало ТОВ «Гікон»: рахунок-фактуру № 2010/2 від 08.02.2011 р. на оплату наданих агентських послуг, та податкову накладну від 08 лютого 2011 р. № 80201, яка відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI містить усі зазначені реквізити, та виписана відповідно до «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 р.

Отже, на підставі зазначених первинних документів, зокрема податкової накладної, виписаної контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», позивачем були сформовані валові витрати І кварталу 2011 р., а також включно до складу податкового кредиту за лютий 2011 р. суму ПДВ у розмірі 67 000 грн.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.

В запереченні проти позову, представником відповідача також здійснено посилання на ряд норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК), відповідно до яких одна із сторін правочину, або зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогами про визнання цього правочину недійсним.

Таким чином, з посиланням на зазначені норми цивільного законодавства, правочин може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку з підстав визначених законом, проте не Актом перевірки, чи запереченням на адміністративний позов, незважаючи на те, які б факти в такому акті чи запереченні не були викладені.

Одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

В цивільному законодавстві правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним і визнання нікчемного правочину в судовому порядку не потребується.

Однак, відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, і у складі цивільного правопорушення, передбаченого цією статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування і наявність мети обов'язковому доведенню.

Так, відповідачем в Акті перевірки позивача та у запереченні на позовну заяву використовується термін «нікчемний правочин», проте як перевіряючим органом взагалі не зазначено та не доведено допустимими доказами, в який спосіб, чи якою мірою укладені договори між ТОВ «Гікон» та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» порушили конституційні права і свободи людини, чиє майно знищили чи пошкодили, чи незаконно заволоділи ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що угода, укладена позивачем із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», недійсною в судовому порядку не визнана, будь яких доказів того, що така угода порушила публічний порядок, порушила конституційні права і свободи людини, знищила чи пошкодила або незаконно заволоділа чужим майном не має, а тому такий правочин є правомірним, доки протилежного не буде доведено в судовому порядку.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого Адміністративного Суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12.

Також, в запереченні на позовну заяву відповідач стверджує, що угода, укладена між ТОВ «Гікон» та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» не спричинила реального настання правових наслідків, отже є безтоварною операцією, внаслідок відсутності в контрагента позивача достатньої матеріально-технічної та трудової бази.

Проте, перевіривши наявні матеріали справи, суд дійшов до висновку про безпідставність такого твердження податкового органу, оскільки договірні відносини позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» щодо надання агентських послуг (пошук клієнта (покупця) для купівлі приміщення, що належало позивачу) - не передбачали наявності в такого контрагента якихось матеріально-технічних та трудових ресурсів, та могли виконуватися однією особою.

Позивачем в свою чергу з даного приводу було надано до матеріалів справи відповідні документи на підтвердження реальності такої господарської операції із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», а саме: Акт приймання-передачі агентських послуг, та договори (попередній та основний) із Релігійною громадою Церкви Повного Євангелія «Зоря життя» щодо реалізації приміщення, продаж якого за відповідною ціною був предметом агентського договору із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

А тому, твердження контролюючого органу про безтоварність операцій жодними допустимими доказами по справі не доведена відповідачем, хоча в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Також, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо несплати контрагентом позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» до Державного бюджету сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» було завдано шкоди Державному бюджету.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в необхідному обсязі товарності (фактичності) здійснених із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» господарських операцій та за наслідками яких позивачем правомірно формувався податковий кредит та валові витрати відповідного періоду.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем жодними доказами у справі не було доведено неможливість виконання таким контрагентом позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Гікон» щодо надання агентських послуг (пошук покупця нежитлового приміщення), оскільки такі договірні відносини не передбачали наявності в такого контрагента якихось матеріально-технічних та трудових ресурсів, та могли виконуватися однією особою.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 14.06.2013 р. відповідачем ДПІ у м. Хмельницькому не було виконано вимог ухвали суду від 12.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5217/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позицій щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому не було реалізовано обов'язку щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, у розумінні ч. 4 ст. 71 КАС України, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 КАС України, якою встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень підтверджувати свою позицію відповідними доказами у справі, не виконав вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі, та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані письмові пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.12.2012 р. № 0001632304/4479 та № 0001642304/4480.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 507,52 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя: Я.І. Добрянська

Судді: О.О. Власенкова

О.В. Кротюк

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.