Рішення № 32398525, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3133/13

за позовом Приватного підприємства «ІНДОДЯГ-МОДА», м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м. Горлівка, Донецька область

про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. недійсною

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Склярук І.І., за довіреністю б/н від 16.05.2013

Ліннік Л.А. - директор, згідно протоколу №12 від 29.01.2013

від відповідача: Рева І.І., за довіреністю №132 від 22.05.2013

У судовому засіданні 25.06.2013р. оголошено перерву до 09.07.2013р. для надання сторонами додаткових документів

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «ІНДОДЯГ-МОДА», м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м. Горлівка, Донецька область про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. недійсною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору про сумісну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р., копії додатків №1 до договору № від 01.09.2009р., №2, №4, копію змін до договору №2 від 01.07.2010р., №5 від 01.08.2011р., копію угоди до договору про сумісну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р., копію листа №76 від 28.03.2013р.

23.05.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву №134 від 22.05.2013р., яким проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що дата укладання додаткової угоди не має ніякого значення, оскільки інформація, яка міститься у тексті цієї угоди щодо суми виконання та строків проведення оплати, є достатньою для її виконання; основним документом, підтверджуючим розмір понесених витрат на спільну експлуатацію будівлі згідно договору №1 від 01.09.2009р. за вересень-жовтень 2012 р. є відповідний звіт за вересень-жовтень 2012 р., який був підписаний всіма сторонами договору №1 від 01.09.2009р. Також відповідач у своєму відзиві зазначив, що спірна угода була укладена між позивачем та відповідачем виходячи з того, що предмет угоди стосується прав та обов'язків виключно позивача та відповідача; угода була оформлена належним чином та підтвердженням згоди з розміром суми, яка підлягає оплаті позивачем на користь відповідача є подальші дії позивача, направлені на виконання укладеної спірної угоди.

25.06.2013р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, яким зазначив, що доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та не скасовують підстав для визнання недійсною спірної угоди.

Розгляд справи відкладався.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

01.09.2009р. між позивачем, МПП «Синтел» та ТОВ «Шерл і К*» було укладено договір про сумісну експлуатацію будівлі №1 (надалі Договір), що знаходиться за адресою м.Горлівка, вул.Безпощадного,26.

01.08.2011р. між позивачем, відповідачем та МПП «Синтел» було укладено зміни №5 до договору №1 від 01.09.2009р., відповідно до умов яких у зв'язку зі зміною співвласника частини будівлі, Сторони домовились внести до діючого договору наступні доповнення, а саме: у преамбулі Договору, а також у всіх пунктах договору, відносно Сторони 3 (відповідача) внести зміни: з ТОВ «Шерл і К*» - на ТОВ «ІНМАРТ.ЮА». Стороною 3 за договором вважати ТОВ «ІНМАРТ.ЮА».

Таким чином, з 01.08.2011р. сторонами за договором №1 від 01.09.2009р. є ПП «ІНДОДЯГ-МОДА», МПП «Синтел» та ТОВ «ІНМАРТ.ЮА».

Як вбачається з доданої до матеріалів справи спірної угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. вона не містить дати укладання та укладена між двома сторонами договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. - ПП «ІНДОДЯГ-МОДА» та ТОВ «ІНМАРТ.ЮА».

Зазначеною Угодою позивач зобов'язується сплатити на користь відповідача грошову суму у розмірі 62654,89 грн., що складає розмір долі, яка приходиться на позивача, у відповідності до рахунку-фактури №3/С від 1611.2012р. Оплата грошової суми у розмірі 62654,89 грн. здійснюється позивачем щомісяця, починаючи з 01.12.2012р. по 31.05.2013р.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.651 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

Розділом 5 Договору №1 від 01.09.2009р. передбачено, що додатки та зміни до даного договору, що підписані та узгоджені всіма сторонами, дійсні тільки у письмовому вигляді та є невід'ємною частиною даного договору.

Отже, основним документом, згідно якого у сторін Договору №1 від 01.09.2009р. виникають зобов'язання по сплаті грошових коштів, є саме спірна угода, а не звіт за вересень-жовтень 2012р. про понесені витрати на спільну експлуатацію будівлі згідно договору №1 від 01.09.2009р., як вказує відповідач.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що спірна угода до договору №1 від 01.09.2009р. не була підписана усіма сторонами зазначеного договору, а тому в ній не були зазначені права та обов'язки всіх сторін договору, що є порушенням вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Інші викладені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву судом також до уваги не приймаються, оскільки не мають відношення до підстав заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1, 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 204, 205, 207, 208, 215, 626, 627, 651, 654 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ІНДОДЯГ-МОДА», м. Горлівка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м. Горлівка, Донецька область про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. недійсною задовольнити повністю.

Визнати угоду до договору про спільну експлуатацію будівлі №1 від 01.09.2009р. недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м. Горлівка, Донецька область на користь Приватного підприємства «ІНДОДЯГ-МОДА», м. Горлівка, Донецька область: 1147,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.07.2013 р.

Повне рішення складено 10.07.2013 р.

Суддя М.Ю Мальцев

Надруковано 3 примірника:

1 - позивачу;

1- відповідачу;

1- у справу

Вик. Лізенко ГВ.