Ухвала суду № 32397925, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. справа № 0870/11143/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі №0870/11143/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000922212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 13450 грн., в т.ч. за основним платежем -10760 грн., штрафні санкції - 2690 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Аркада і К», ПП «Плутон Трейд» та ПП «Сітал» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Аркада і К», ПП «Плутон Трейд» та ПП «Сітал», що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з цими підприємствами.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не пыдлягаэ задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено виїзну документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аркада і К» за жовтень 2011 року, ПП «Плутон Трейд» за липень 2011 року та ПП «Сітал» за березень 2012, за результатами якої складено Акт №2590/22-12/32474856 від 29.10.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, п. 201.4 ст. 204 ПК України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 10760 грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Аркада і К», ПП «Плутон Трейд» та ПП «Сітал».

Вказані договори ДПІ вважає нікчемними, такими що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства.

Висновки про нікчемність укладених договорів, ДПІ зроблено на підставі актів перевірки контрагентів позивача, а саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада і К», складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 29.11.2011 року №1001/18-011/37189154, акт ДПА у Харківській області від 27.09.2011 року №554/2305/37458027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2012 року №2012/22-9/21695093 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал». Вказаними актами встановлено, що підприємства за місцем реєстрації не знаходяться, податкову звітність за червень ТОВ «Плутон-Трейд» підписано не керівником підприємства, а не встановленою особою. У підприємств відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що необхідно для здійснення господарської діяльності.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку про те, що угоди укладені без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що вказані угоди є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000922212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 13450 грн., в т.ч. за основним платежем -10760 грн., штрафні санкції - 2690 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність постачальників позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місце своєї реєстрації, відсутність у постачальників основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Аркада і К», ПП «Плутон Трейд» та ПП «Сітал», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Аркада і К», ПП «Сітал» укладено договори поставки, а з ПП «Плутон Трейд» договір про надання послуг. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про, те що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладених правочинів, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» укладено договір №17 від 01.06.2011 року про надання послуг, за умовами якого ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» зобов'язалось на платній основі надати позивачу послуги навантажувача. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» надало позивачу в липні 2011 року послуги навантажувача загальною кількістю 192 години, про що між сторонами був підписаний акт здачи-прийняття робіт (надання послуг) №290701 від 29.07.2011 на загальну суму 28800 грн. без ПДВ. ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» виписало позивачу рахунок-фактуру від 29.07.2011 №СФ-0000711 на суму 34560 грн., в тому числі ПДВ 5760 грн., та податкову накладну від 29.07.2011 №290705 на цю ж суму.

Між позивачем та ТОВ «Аркада і К» 29.09.2011 року був укладений договір №29 за умовами якого ТОВ «Аркада і К» зобов'язалось на платній основі передати у власність позивача будівельні матеріали. На виконання умов цього договору ТОВ «Аркада і К» 26.10.2011року передало позивачу анкерні болти, гайки та шайби, про що виписало позивачу рахунок-фактуру №СФ-000059 від 26.10.2011 року на загальну суму 18000 грн., в тому числі 3000 грн. ПДВ, видаткову накладну №РН-2607 від 26.10.2011 року на цю ж суму, та податкову накладну від 26.10.2011 року №2606.

Між позивачем та ПП «Сітал» 23.03.2012 року був укладений договір постачання №14, за умовами якого ПП «Сітал» зобов'язалось поставити позивачу на платній основі будівельну цеглу червону. На виконання цього договору ПП «Сітал» 28.03.2012 року передало позивачу 4000 шт. цеги будівельної червоної на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ 2000 грн., про що виписало позивачу рахунок-фактуру №2 від 26.03.2012 року , видаткову накладну №С-00000166 від 28.03.2012 та податкову накладну від 28.03.2012 року №265 на зазначену суму.

Складені між позивачем та його контрагентами документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні) мають необхідні реквізити, які свідчать про зміст та обсяг господарських операцій, мають відомості про осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, тобто відповідають вимогам, які пред'являються до первинних документів, що посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Отримані результати господарських операцій (поставлений товар, послуги) позивач використовував в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, про що свідчать наданні позивачем докази виконання будівельних робіт за договорами субпідряду (а.с.123-161).

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що згідно експертних досліджень підписи на податковій звітності ТОВ «Плутон-Трейд» зроблено не керівником підприємства, а не встановленою особою, оскільки вказані експертні дослідження не стосуються первинних документів по взаємовідносинам ТОВ «Плутон-Трейд» з позивачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі №0870/11143/12- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 29.05.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк