Ухвала суду № 32397772, 30.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. справа № 2а/0470/13543/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/13543/12 за позовом фізичної особи - підприємства ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 грудня 2012 року відмовлено у задоволені позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року №0002331742, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27124 грн., за штрафними санкціями 5556,25 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції фізична особа - підприємець ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з рішенням суду першої інстанції в частині правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у визначених спірним податковим повідомленням-рішенням розмірах. Так, заявник апеляційної скарги вказував на те, що згідно із п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. З цих підстав, позивач вважає, що сума штрафної санкції повинна становити 1грн., а не 5556,25грн., як визначено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повноважними особами Західно-Донбаської ОДПІ проведено планову виїзну документальну дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №124/17/2/НОМЕР_1 від 11.09.2012 року.

В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27124,грн..

Такі висновки ДПІ обґрунтовані наступним.

В ході перевірки встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність у сфері прибирання виробничих приміщень, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт та послуг відео спостереження, при здійсненні підприємницької діяльності, платником податку у жовтні 2010 року перевищено обсяг оподатковуваних операцій, який встановлено п.9.4 ст.9 Закону №168 (300 тис. грн.), при цьому перевищення склало 309 205,00 грн.. У зв'язку з викладеним позивач повинен у

строки визначені п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діючого на момент спірних правовідносин) зареєструватися платником податку на додану вартість. Оскільки, ФОП ОСОБА_1 вказаний обов'язок виконано не було, з посиланням на п.9.4 ст.9 Закону №168, яким визначено, що особа, що не надсилає заяву про реєстрацію платником ПДВ у визначені строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ДПІ дійшла висновку про заниження підприємцем податкових зобов'язань з ПДВ у перевіреному періоді (п.2.4 Акту перевірки).

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0002331742, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27124 грн., за штрафними санкціями 5556, 25грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з встановленого факту перевищення позивачем у жовтні 2010 року обсягу оподатковуваних операцій, який визначено п.9.4 ст.9 Закону №168, законодавчо визначеного обов'язку платника подати до ДПІ заяву про реєстрацію платником ПДВ та встановленим фактом не виконання позивачем такого обов'язку. З цих підстав, пославшись на те, що допустивши вказане порушення позивач несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на доводи апеляційної скарги, вказані висновки суду першої інстанції позивачем не заперечуються.

В той же час, позивач вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у визначених спірним податковим повідомленням-рішенням розмірах. При цьому, позивач зазначає про те, що згідно із п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Такі доводи позивача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що згідно із п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, посадовими особами ДПІ встановлено порушення, які призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та які мали місце в наступних періодах: грудень 2010 року, січень 2011 року, квітень 2011 року.

За порушення, які допущені позивачем: - у січні 2011 року ДПІ донараховано ПДВ у сумі 4 702,0грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,0грн. (відповідно до п.7 підр.10 Перехідних положень ПКУ); - у квітні 2011 року ДПІ донараховано ПДВ у сумі 201,0грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,0грн. (відповідно до п.7 підр.10 Перехідних положень ПКУ).

Таким чином, ДПІ правомірно визначила штрафні санкції за порушення, які мали місце у січні, квітні 2011 року.

За порушення, яке мало місце у грудні 2010 року ДПІ донараховано податкових зобов'язань у сумі 22221,0грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5555,25грн. Штрафні санкції визначено у розмірі 25% від суми основного зобов'язання у відповідності до п.123.1 ст.123 ПК України.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із п.11 п.р.10 р. ХХ Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже, враховуючи те, що спірне податкове повідомлення-рішення приймалося ДПІ під час дії п.11 п.р.10 р. ХХ Податкового кодексу України, то відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/13543/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 31.05.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк