Ухвала суду № 32397044, 25.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. справа № 0870/2220/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.,

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Овсянников Д.В., дов. від 21.01.2013 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Держаної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 р. у справі № 0870/2220/12

за позовом Приватного підприємства "Гидростандарт"

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Держаної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Гидростандарт" (далі - ПП "Гидростандарт", Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Держаної податкової служби (далі - Мелітопольська ОДПІ) від 20.01.2012 р. № 0000072305, № 0000092305 та №0000082305.

Позов обґрунтовано відсутністю підстав для проведення перевірки ПП «Гидростандарт» у січні 2012 року, що є порушенням встановленого законодавством порядку перевірки і, в свою чергу, зумовлює протиправність усіх документів, що прийняті за її результатами, у тому числі акту перевірки та податкових повідомлень-рішень. Щодо суті виявленого порушення, то ПП «Гидростандарт» та ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» розташовані у одній будівлі за адресою м.Мелітополь, вул. Свердлова, 231/8, при цьому ПП «Гидростандарт» розташоване на першому поверсі будівлі, а обладнання по випуску резинових сумішей, яке знаходиться в оренді у ТОВ «Завод Рукав-ГСТ», на другому поверсі цієї будівлі. Переміщення сировини для випуску рукавів здійснюється за допомогою тельфера з другого поверху на перший, тому ніякого транспортування автомобільним транспортом не здійснюється, по цій причині товарно-транспортні накладні відсутні, а висновки податкового органу про нікчемність договорів є безпідставними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 р. у справі № 0870/2220/12 (суддя Сацький Р. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що перевірка, яка призвела до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проведена з порушенням діючого законодавства, акт оформлений з порушенням встановленого порядку та містить неправдиву інформацію. Зазначене надало можливість суду першої інстанції дійти висновку про протиправність здійсненого податковим органом нарахування.

Не погодившись з постановою суду, Мелітопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 р. у справі № 0870/2220/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки, зокрема, безтоварність операцій з придбання та реалізації товару, відсутність підтвердження первинними документами операцій позивача.

ПП «Гидростандарт» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції правомірною та обґрунтованою.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Позивачем направлено в справу письмові заперечення в яких зазначено прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до матеріалів даної справи слід зазначити наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням Мелітопольською ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Гидростандарт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року (акт перевірки від 19.01.2012 р. № 64/23/33470962, а. с.11-27), встановлені під час цих перевірок порушення вимог п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.28, 29, 117) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо обґрунтованості висновків відповідача про неправомірність формування Підприємством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання продукції у ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99» згідно нікчемних правочинів.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Мелітопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної планової перевірки, проведеної відповідачем, в результаті порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 201.4., 201.10 статті 201 ПК України ПП «Гидростандарт» занижено податкове зобов'язання за жовтень 2011 року на 5 724 грн., завищене від'ємне значення ПДВ за жовтень 2011 року на 28 224 грн. Також співробітником податкового органу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 172895 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції з придбання ПП «Гидростандарт» продукції у ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99» на суму ПДВ 33947,97 грн. Мелітопольська ОДПІ вважає нікчемним.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 19.01.2012 р. № 64/23/33470962, підставою для такого обґрунтування є дані зустрічної перевірки ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» від 04.01.2012 р. (довідка, а. с.70-71) та дані, отримані від ВПМ Мелітопольської ОДПІ в ході оперативного аналізу, згідно яких основними постачальниками у першій ланці ланцюга придбання у жовтні 2011 р. є:

- ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ», (придбано гумові суміші суму 142129,60 грн., у т.ч. ПДВ 23688,27 грн. (39 % податкового кредиту жовтня 2011 року);

- ПП «РВД-99» (придбано труби на суму 61558,22 грн., у т.ч. ПДВ 10259,7 грн. (17 % податкового кредиту жовтня 2011 року).

При опрацюванні даних Підприємства встановлено, що для формування власного кредиту та затратної частини підприємства використовуються фірми, які мають ознаки «фіктивності», відсутні факти транспортування ТМЦ на територію ПП «Гидростандарт» та його фактичного отримання.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся ПП «Гидростандарт» мало господарські відносини з закупівлі продукції у ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99».

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Аналогічну норму містять положення статті 183 та 184 ПК України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції, а саме: видаткові накладні, накладні, рахунки, платіжні доручення на оплату продукції, податкові накладні (а.с.118-141).

Використання позивачем придбаних у ПП «Гидростандарт» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовувалось.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності правочинів, використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях. Не зазначено також норми, яка надавала б повноваження податковому органу зазначати в акті перевірки висновки щодо безтоварності операцій .

Стосовно відсутності документів на транспортування продукції від ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99», позивачем надано пояснення (не спростовані відповідачем), що ПП «Гидростандарт» та ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» розташовані у одній будівлі за адресою: м.Мелітополь, вул.Свердлова, 231/8, при цьому ПП «Гидростандарт» розташоване на першому поверсі будівлі, а обладнання по випуску резинових сумішей, яке знаходиться в оренді у ТОВ «Завод Рукав-ГСТ» на другому поверсі цієї будівлі, що також підтверджується договором оренди (а. с.59, 60). ПП «РВД-99», в свою чергу, має адресу: м.Мелітополь, вул.Свердлова, 231А. Переміщення сировини для випуску рукавів здійснюється за допомогою тельфера з другого поверху на перший, а також за допомогою кар. При цьому ніякого транспортування автомобільним транспортом не здійснюється, по цій причині товарно-транспортні накладні відсутні.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними правочини, вчиненні позивачем з ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99».

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Як вказано вище, скаржник в обґрунтування свої позиції посилається на наявність ознак «фіктивності» у зазначених контрагентів.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів наявності вироку суду, винесеного стосовно посадових осіб ТОВ «Завод «Рукав-ГСТ» та ПП «РВД-99» за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво», матеріали справи не містять.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність вимогам Податкового кодексу України посилань відповідача на раніше видані акти перевірки, що містяться на сторінці 14 акту перевірки, як на підставу завищення платником податків у декларації за жовтень бюджетного відшкодування ПДВ (податкове повідомлення-рішення № 0000082305), оскільки у відповідності до п.58.1.ст.58 ПК України контролюючий орган у разі зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість вручає платнику податків податкове повідомлення-рішення.

За квітень 2011 року податкових повідомлень-рішень про зменшення від'ємного значення ПДВ не видавалось, тому за приписами п.п.200.1-200.4 ПК України платник податків має право використати вказане від'ємне значення для визначення суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року.

За вересень за підсумками акту перевірки таке повідомлення-рішення видавалось, але останнє оскаржене до вищого органу державної податкової служби, тому згідно положень ст.56 ПК України не є узгодженим і не може бути підставою для іншого податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів вважає безпідставним винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 р. № 0000072305, яким Підприємству збільшено податкове зобов'язання на 5724 грн. та донараховано 2862 грн. штрафних санкцій, № 0000092305, яким встановлена сума завищення від'ємного значення ПДВ на 28224 грн. та № 0000082305, яким Товариству зменшена сума бюджетного відшкодування на 172895 грн. та донараховано 86447,50 грн. штрафних санкцій, та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в даній справі про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України. Підстав для скасування судового рішення в даній справі, немає.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Держаної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 р. у справі № 0870/2220/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 р. у справі № 0870/2220/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко