Постанова № 32396193, 09.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2013 р. № 820/4854/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України"

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України", в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України", що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит ОСОБА_3 про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 р.;

- зобов'язати Державну установу "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка національної академії медичних наук України" надати ОСОБА_3 інформацію про те, в якому обсязі та за якою ціною за одиницю товару закуповував Відповідач протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти;

- постановити окрему ухвалу, якою повідомити органи прокуратури про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України", дії яких визнані неправомірними.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 звернулася до Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" з інформаційним запитом про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 року. Вказаний запит містив вимогу про надання ОСОБА_3 інформації стосовно того, в якому обсязі та за якою ціною за одиницю товару закуповував Інститут М.І. Ситенко протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти. Відповідач надав відповідь на запит листом №707 від 07.06.2013 року, якою відмовив ОСОБА_3 в наданні публічної інформації, чим, на думку позивача, порушив норми чинного законодавства, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому позивач вважає дії відповідача незаконними. Крім того, враховуючи порушення відповідачем прав позивача на отримання публічної інформації, позивач, керуючись положеннями ст. 162 КАС України, просить постановити окрему ухвалу, якою повідомити органи прокуратури про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, ніякої правової позиції щодо заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" з інформаційним запитом про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 року, в якому просила надати інформацію стосовно того, в якому обсязі та за якою ціною за одиницю товару закуповував Інститут М.І. Ситенко протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти.

Державною установою "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" листом №707 від 07.06.2013 року надано відповідь на інформаційний запит про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 року, в якому зазначено що згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про здійснення державних закупівель» ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" як замовник забезпечує вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, до того ж відповідно до ч.1 ст.9 Закону «Про здійснення державних закупівель» громадський контроль забезпечується через вільний доступ до всієї інформації щодо державних закупівель, яка підлягає оприлюдню відповідно до Закону. Замовник оприлюднює річний план закупівель та зміни до нього шляхом розміщення на власному веб - сайті за адресою в мережі Інтернет: «post@sytenko.org.ua». Також , посилаючись на приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації", повідомив, що згаданий Закон не вимагає від розпорядника інформації щодо цін на товари, роботи чи послуги, закупівлю яких здійснює розпорядник бюджетних коштів.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_3, суд наголошує на такому.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно ч.5 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Частинами 1,2 та 4 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Суд зазначає, що посилання відповідача у відповіді на інформаційний запит ОСОБА_3 на те, що замовник оприлюднює річний план закупівель та зміни до нього шляхом розміщення на власному веб - сайті не може бути розцінене як вмотивована підстава для відмови в задоволенні запиту, оскільки відповідь про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації у відповідності до вказаної вище норми.

Крім того, в порушення ч.4 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту про надання публічної інформації відповідачем не зазначено порядок оскарження зазначеної відмови.

Таким чином, в порушення вимог ст.22 Закону №2939-VІ Державною установою "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" надана відповідь від 07.06.2013 р. за №707 на інформаційний запит ОСОБА_3 з посиланням на те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел є неправомірною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме заявлені позовні вимоги з приводу зобов'язання Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка національної академії медичних наук України" надати ОСОБА_3 інформацію про те, в якому обсязі та за якою ціною за одиницю товару закуповував Відповідач протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти, не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Згідно положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржуються.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті зазначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, належним захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, є зобов'язання Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка національної академії медичних наук України" здійснити дії щодо розгляду інформаційного запиту про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 р. та надати відповідь у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Щодо вимог позивача про постановлення окремої ухвали, якою необхідно повідомити органи прокуратури про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України", дії яких визнані неправомірними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 166 КАС України, суд виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Вказана норма закону дає можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Також суд звертає увагу на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком.

Враховуючи вищезазначене, та беручи до уваги, що під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б могли слугувати для постановлення окремої ухвали, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її постановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України", що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит ОСОБА_3 про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 р.

Зобов'язати Державну установу "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка національної академії медичних наук України" здійснити дії щодо розгляду інформаційного запиту про надання публічної інформації №07/із від 01.06.2013 р. та надати відповідь у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 17.20 грн. (сімнадцять гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко