Ухвала суду № 32395212, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа № 2а/0470/14832/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс»

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Герат Плюс» у грудні 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС № 0001962301 від 04.12.2012 з податку на додану вартість на загальну суму 68961,75 грн. в тому числі за основним платежем 61989,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6972,75 грн., № 0001952301 від 04.12.2012 з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в тому числі за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн.; визнати неправомірними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС щодо направлення до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріалів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет»; зобов'язати Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області ДПС не направляти до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріали для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001962301 від 04.12.2012 з податку на додану вартість в частині завищення за основним платежем Товариством з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» суми податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 44319,95 грн.; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001952301 від 04.12.2012р. з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в т.ч. за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн.; зобов'язано Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби не направляти до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріали для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби з 25.10.2012 по 14.11.2012 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Герат Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами перевірки складено Акт № 887/222/36040928 від 21 листопада 2012 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001962301 від 04.12.2012, яким ТОВ «Герат Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68961,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 61989,00 грн., за штрафними санкціями на суму 6972,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001952301 від 04.12.2012, яким ТОВ «Герат Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 224162, 75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 189144,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 35018, 75 грн.

Надаючи оцінку правомірності спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів встановила, що висновки Криворізької південної МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби ґрунтуються на тому, що при здійсненні документальної перевірки встановлено лише факт здійснення документообігу між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями без можливості підтвердження факту здійснення господарських операцій, що свідчить про нікчемність укладених правочинів.

В обґрунтування апеляційної скарги Криворізька південна МДПІ у Дніпропетровській області Державної податкової служби зазначила, що в ході перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 було встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 1182927,00 грн.

Таке завищення відбулося в результаті відображення в податковому обліку даних по господарських операціях, здійснених на підставі договорів купівлі-продажу припейд продукції між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Пей Нет», тоді як первинні документи, які б підтверджували факт реального здійснення господарських операцій (документи на зберігання товару, відомості про складські приміщення, переміщення товару) відсутні, так само як і відсутні умови для здійснення діяльності по реалізації вказаної продукції.

Крім того в ході перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 Криворізькою південною МДПІ встановлено їх завищення на суму 2051536,00 грн. у зв'язку з включенням ТОВ «Герат Плюс» до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням послуг від ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс». При цьому надані ТОВ «Герат Плюс» до перевірки акти прийому-здачі виконаних робіт не мають юридичної сили та доказовості для проведення записів у бухгалтерському та податковому обліку, оскільки не підтверджують факт використання трудових та матеріально-технічних ресурсів виконавця послуг, вказані документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», адже в них не зазначено обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції (відсутній вартісний вираз господарської операції).

Проте суд апеляційної інстанції вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими та не доведеними з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку наведено в статті 139 ПК України, до них, зокрема, відносять витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, в акті перевірки зафіксовано, що між ТОВ «Герат Плюс» та відповідними контрагентами було укладено договори купівлі-продажу припрейд продукції.

На виконання умов договорів були виписані податкові накладні, видаткові накладні, складені акти приймання-передачі товару. Продавцем були виписані рахунки на оплату товару, згідно з якими покупцем проведено таку оплату.

Доводи апелянта щодо відсутності у позивача документів на зберігання товару, відомостей про складські приміщення, про фізичне переміщення товару у просторі не свідчать про нереальність укладених договорів, адже такі відомості не є документами бухгалтерської звітності в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Навпаки фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами, які були досліджені податковим органом під час перевірки та судом під час розгляду даної справи.

Щодо відображення позивачем у відповідній декларації валових витрат за договором про надання послуг від ТОВ «Омега» колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунку витрат, акту приймання виконаних будівельних робіт, податкової накладної, платіжні доручення, що спростовує доводи апелянта про відсутність первинної документації, яка підтверджує реальне виконання договору.

Також підтверджується матеріалами справи виконання умов договорів, укладених ТОВ «Герат Плюс» з ТОВ «Мертенс» та з ТОВ «Фірма Парол».

При цьому суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими доводи апелянта, що акти приймання виконаних будівельних робіт складено з порушенням вимог закону, без зазначення обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатися первинними документами та використовуватись підприємством для ведення податкового обліку, адже вказані первинні документи складено з дотриманням форм КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)».

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи є належними і достатніми для підтвердження господарських операцій, здійснених між ТОВ «Герат Плюс» та його контрагентами.

Стосовно доводів апелянта щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 61989,00 грн. суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та(або) поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами, касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

Як встановлено судом правочини, укладені позивачем з відповідними контрагентами, відповідають вимогам чинного законодавства, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Виконання договорів підтверджується обов'язковою та достатньою первинною документацією, зокрема податковими накладними та відповідними платіжними документами.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а тому посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Герат Плюс» є протиправним.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що апелянт не навів в апеляційній скарзі жодних доводів та обґрунтувань в спростування задоволеної вимоги про заборону податковому органу вчинити певні дії, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині не переглядається в силу приписів ст. 195 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а/0470/14832/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 13 червня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова