Ухвала суду № 32395203, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. справа № 804/1234/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стальсервіс»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» у січні 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0105202301 від 30 листопада 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 453496, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у період з 22.10.2012 по 02.11.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року в розмірі 571113, 00 грн., за результатами якої складено акт № 4900/22/31646329 від 09.11.2012, яким встановлено порушення ТОВ НВП «Стальсервіс» пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 № 0105202301, яким ТОВ НВП «Стальсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 453496, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів встановила, що висновки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо завищення ТОВ НВП «Стальсервіс» суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на не отриманні від податкових органів, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача, актів зустрічних звірок, а тому не можливо підтвердити суму податку на додану вартість за липень 2012 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ НВП «Стальсервіс» та низкою контрагентів було укладено ряд договорів поставки, купівлі-продажу, надання послуг, виконання робіт, комісії та інші, копії яких долучені до матеріалів справи.

Виконання умов договорів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-розшифровками, платіжними дорученнями, копії яких долучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи.

Зазначені первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не заперечується представником апелянта.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив постачальникам в ціні придбаних товарів (послуг) відповідні суми ПДВ.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ НВП «Стальсервіс» господарських операцій підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в адміністративній справі № 804/1234/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 27 травня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова