Ухвала суду № 32393599, 14.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. справа № 2а-14586/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - Бичкова В.В., дов. від 01.03.13 р. №30

відповідача: - Семенко Т.В., дов. від 14.02.13 р. № 4983/10/10-17, Атіскова Н.Ю., дов. від 13.03.13 р., № 7829/9/10-14

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 р. у справі № 2а-14586/08/0470

за позовом Закритого акціонерного товариства "Ерлан"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Ерлан" (далі - ЗАТ "Ерлан", Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) №0000748822/1/40879 від 28.11.2008 р.

Позов обґрунтовано тим, що податковим органом за результатами перевірки ЗАТ "Ерлан" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. зроблені неправомірні висновки про завищення платником податків валових витрат, у зв'язку з завищенням звичайної ціни придбання дерев'яних піддонів, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 112432 грн. Зокрема, перевіривши договори на придбання дерев'яних піддонів, укладені позивачем як з юридичними, так і з фізичними особами-підприємцями, які не підлягають співставленню (через неспівпадання обсягів продажу, якості, конструкції придбаних піддонів тощо), відповідач зробив безпідставний висновок про те, що звичайною ціною на придбання піддонів є лише ціна, виставлена ПП «Біомед Імпекс», а тому піддони інших постачальників придбані позивачем за ціною більшою, ніж звичайна. При цьому, ціна за піддони, придбані у ПП «Біомед Імпекс», яка взята відповідачем за основу для порівняння, є найнижчою, а не середньою ціною товару по всім постачальникам. Отже, на думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано непрямі методи нарахування податкових зобов'язань, і неправомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток внаслідок визначення рівня звичайних цін з порушенням процедури, встановленої законом для нарахування зобов'язань за непрямими методами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010р. у справі № 2а-14586/08/0470 (суддя Чорна В. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи порушень, допущених податковим органом в частині порядку визначення податкового зобов'язання за непрямими методами.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 р. у справі № 2а-14586/08/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про не взяття судом першої інстанції до уваги того, що на момент укладання договорів з приватними підприємцями діяли ідентичні договори на придбання піддонів з юридичними особами, тому для визначення справедливої ринкової ціни доцільно вважати ціну, яка на ринку товарів визначається з можливості покупця реально і без значних додаткових витрат придбавати товари.

Позивач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на її законність та обґрунтованість, зазначаючи, що податковим органом не враховано економічні складові ціноутворення продукції (вартість сировини, енергоресурсів, рівня заробітної плати, суми податків та зборів з заробітної плати працівників, які задіяні у виробництві та реалізації піддонів, розміру орендної плати, рівень торгівельної надбавки, система оподаткування та відповідно рівень податкового навантаження, тощо), що впливає на ціну реалізації, а відтак і на ціну придбання товарів за справедливими ринковими цінами.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені в апеляційній скарзі та запереченнях позиції сторін по спірним питанням.

Обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Ерлан" за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. (акт № 306/08-03/2-24616119 від 30.09.2008 р., а. с.15-73), встановлене під час цієї перевірки порушення п.п.7.4.2. 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зміст цього порушення, зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень (а. с.9) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу про невідповідність рівня цін на піддони, придбані ЗАТ «Ерлан», звичайним цінам, і донарахування в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську порушення ЗАТ «Ерлан» п.п.7.4.2, 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», призвело до заниження податку на прибуток підприємств за рахунок перевищення звичайних цін придбання піддонів у приватних підприємців, які є ідентичним товаром, придбаним у юридичних осіб в сумі 112 432 грн.

Так, на підставі порівняння податковим органом умов договорів, які податковий орган вважає ідентичними, на придбання дерев'яних піддонів, укладених позивачем, як з юридичними особами (ПП «Біомед Імпекс», ПП «МК-Пак», ТОВ «Таврія АгроПром»), так і з приватними підприємцями (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 І.), встановлено, що середня ціна піддонів, придбаних позивачем у приватних підприємців за II півріччя 2007 року, склала 28 грн. 35 коп., за І півріччя 2008 року - 31 грн. 69 коп., а ціна піддонів, придбаних у тому ж періоді у юридичних осіб, склала відповідно 26 грн. 67 коп., та 27 грн. 50 коп.

Внаслідок такого порівняння податковим органом з посиланням на п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблений висновок про те, що Товариством придбано дерев'яні піддони у приватних підприємців за завищеними цінами.

Відповідно до п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 344) витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 Закону № 344 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

За приписами п.1.20 ст.1 Закону № 334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Послуги з продажу вказаної вище продукції (піддонів) не відносяться до таких, що регулюються державою, згідно положень Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України).

Згідно позиції скаржника у зв'язку з тим, що на момент укладання договорів з приватними підприємцями діяли ідентичні договори на придбання піддонів з юридичними особами, для визначення справедливої ринкової ціни доцільно вважати ціну, яка на ринку товарів визначається з можливості покупця реально і без значних додаткових витрат придбавати товари.

Проте, згідно сертифікатів якості по товарам (дерев'яним піддонам), придбаним у ТОВ «Таврія Агро Пром», ПП «Біомед Імпекс», приватних підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, дерев'яні піддони виготовлені з різних матеріалів, відрізняються якістю обробки деревини, а тому мають різну собівартість. Крім того, піддони, придбані у ПП «Біомед Імпекс», ціна якого прийнята відповідачем за звичайну, були у користуванні, а піддони, придбані у інших постачальників - нові, про що було відомо під час перевірки (відомості наведені у специфікаціях) (а. с.75-85).

При цьому, за поясненнями позивача, наданими податковому органу, дерев'яні піддони придбані у постачальників, які знаходяться у різних регіонах України, договори укладені на різних умовах оплати та поставки, а відтак, зазначені фактори вплинули на формування ціни товару. Крім того, ринок тари (піддонів) не обмежується тими постачальниками, що зазначені у запиті (а. с.125, 126).

Наведене свідчить, що умови досліджених податковим органом договорів не були співставними, оскільки товари не були ідентичними, і зворотне не доведено відповідачем.

Крім того, у відповідності до п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону № 334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідач не зазначає про застосування непрямих методів визначення сум зобов'язань щодо конкретного податку, вказуючи, що податкові зобов'язання визначались з використанням звичайних цін, який полягав у дослідженні та співставленні придбання товарів у межах господарської діяльності самого Товариства з іншими контрагентам.

Проте, застосування непрямих методів для донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін вимагається вищенаведеним п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону № 334.

Так, визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами регулюється п.4.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон №2181).

Згідно п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закон № 2181 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.п.4.3.2. п.4.3 ст.4 Закону № 2181 за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону № 2181).

Водночас, закону, який би визначав процедуру визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, на даний час не існує, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

За приписами п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону № 2181 рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що податківцями застосовано визначення податкового зобов'язання по непрямим методам в порушення підпунктів 4.3.1 - 4.3.5 пункту 4.3 Закону № 2181, оскільки в акті перевірки немає висновків або посилань на те, що Товариством не підтверджено будь-якими обліковими документами будь-які задекларовані розрахунки, тобто валові доходи або витрати, податковий кредит або податкові зобов'язання. Крім того, позивачем не надано суду підтвердження відсутності у Товариства будь-яких первинних документів або даних бухгалтерського обліку.

Наведене свідчить про відсутність підстав у податкового органу для визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами у даному випадку.

Також відповідачем не надано суду доказів дотримання п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону №2181 щодо прийняття податковим органом рішення про застосування непрямих методів.

Таким чином, податковим органом не доведено, що ціна продажу, погоджена сторонами господарських операцій з приватними підприємцями, не відповідає рівню ринкових цін.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000748822/1/40879 від 28.11.2008 р. про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 147040 грн., з яких 112 432 грн. - за основним платежем, 34 608 грн. - за штрафними санкціями (а.с.9), що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську та підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 р. у справі № 2а-14586/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010р. у справі № 2а-14586/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко