Ухвала суду № 32393569, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 2а-0870/8004/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

представників сторін:

позивача : - Кравченко Р.М. дов. від 01.11.12р.;

відповідача: - Сангулія В.В. дов. від 05.10.12р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0099712305/6121 від 19 квітня 2011 року.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем на підтвердження вартості спірних господарських операцій з ТОВ "СБШ" надано необхідні первинні документи, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 1.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджуються матеріалами справи, ТОВ "СБШ" на момент вчинення правочинів з позивачем зареєстрований платником податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував фактів відсутності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, відсутності реальної зміни майнового стану платника податків.

Позивач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Квас Бевериджиз" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період грудень 2010 року (акт перевірки №107/23-5/36065256 від 29 березня 2011 року /а.с.17-24/), встановлені під час цієї перевірки порушення п.1.7 ст.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями), зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0000712305/6121 /а.с.34/ відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11 і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «СБШ» та ТОВ «Інтерпромтех», включеного до вартості придбаної у ФОП ОСОБА_4 фольги, і про завищення в зв'язку з цим податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 р. на загальну суму 380 829,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому законодавством.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, матеріали справи не містять. Доказів відсутності податкової накладної по ПДВ за господарськими операціями або порушення наведеного порядку виписування податкової накладної матеріали справи не містять.

Більш того, як свідчать матеріали справи, до висновку про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності контрагентів позивача, тобто інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Судових рішень про визнання правочинів недійсними матеріали справи не містять. Позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Також, надані позивачем на підтвердження своєї позиції документи свідчать про подальше використання у власній господарській діяльності позивачем придбаних у контрагентів товарів та послуг, що також підтверджується і актом обстеження, складеним працівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя спільно з технічним директором ТОВ "Квас Бевериджиз", яким встановлено, що на обстеженій території проводились ремонтно-будівельні та обробні роботи, підрядником у виконання є ТОВ "СБШ", протилежного відповідачем не доведено.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення. Зазначене прямо вказано в Цивільному Кодексі України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними укладені позивачем правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Подібна позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права, і згідно якої платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ "Квас Бевериджиз" цілком правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0099712305/6121 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 277 828,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ніяким чином не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення в даній справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. у справі № 2а-0870/8004/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко