Постанова № 32392100, 12.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року справа № 813/2773/13-а

10 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Венглевський Б.Б.,

від відповідача Баран Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГО-БУД" до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГО-БУД" (далі - позивач, ТОВ «БЛАГО-БУД») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Яворівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192200 від 28.03.2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0000182200 від 28.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, вимог чинного законодавства позивач не порушував, а висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій з приватним підприємством «Сана Прим» є помилковими та необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, а винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки законними і обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Буд» (ЄДРПОУ 37161914) з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з приватним підприємством «Сана-Прим» (ЄДРПОУ 33927607) за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт № 436/22-00/37161914 /а.с.13-22/.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Благо-Буд»:

- ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Благо-Буд» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення вимог ст. 662, 655, 656 ЦК України;

- ч. 4 ст. 228, ст. 216 ЦК України, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 22293,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 19952,00 грн., за липень 2012 року на суму 2341,00 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 1205,00 грн. та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21088,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 18747,00 грн., за липень 2012 року на суму 2341,00 грн. (із врахуванням рядка 24 Декларації) /а.с.21/.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 28.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 26360,00 грн., в т.ч. за основним платежем 21088,00 грн. та за штрафними санкціями 5272,00 грн. /а.с.23/;

- податкове повідомлення-рішення № 0000182200 від 28.03.2013, яким позивачу зменшено розмір суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. /а.с.24/.

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ПП «Сана-Прим» є безтоварними, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 22293,00 грн.

До таких висновків відповідач дійшов використавши акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3967/22-9/33927607 від 27.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сана Прим» (ЄДРПОУ 33927607) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року /а.с.135-141/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо правовідносин з ПП «Сана-Прим» " позивачем надано:

- договір № 14-06-12 від 14.06.2012 року укладений між Мостиською районною радою Львівської області та ТОВ «Благо-Буд» про виконання капітального ремонту головного фасаду адмінбудинку районної ради у м. Мостиська Львівської області по вул. Грушевського, 22 (п. 1.2); ціна Договору становить 21446,00 грн., в т.ч. ПДВ 3574,33 грн. (п. 3.1) /а.с.27-29/;

- договірна ціна на капітальний ремонту головного фасаду адмінбудинку районної ради у м. Мостиська Львівської області по вул. Грушевського, 22 на суму 21446,00 грн., в т.ч. ПДВ 3574,33 грн. /а.с.30-31/;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень-липень 2012 року на загальну суму 21446,00 грн., в т.ч. ПДВ 3574,33 грн. /а.с.32-33/;

- виписки з банку про проведення Мостиською районною радою оплати за відповідною угодою на загальну суму 21446,00 грн. /а.с.34-36/;

На виконання Договору № 14-06-12 від 14.06.2012 року між Мостиською районною радою Львівської області та ТОВ «Благо-Буд» позивач уклав Договір № 19-06 від 19.06.2012 року з ТОВ «Сана Прим» предметом якого є капітальний ремонт головного фасаду адмінбудинку районної ради у м. Мостиська Львівської області по вул. Грушевського, 22 (п. 1.1) /а.с.37/; вартість договору складає 19571,62 грн. в т.ч. ПДВ 3261,94 грн. /а.с.37-38/ та надав наступні документи:

- договірну ціну на капітальний ремонт фасаду в загальній сумі 19571,62 грн., в т.ч. ПДВ 3261,94 грн. /а.с.39-40/;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень-липень 2012 року на загальну суму 19571,62 грн., в т.ч. ПДВ 3261,94 грн. /а.с.41-42/;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за червень-липень 2012 року /а.с.43-48/;

- податкові накладні виписані ТОВ «Сана-Прим» № 595 від 29.06.2012 року та № 586 від 27.07.2012 року /а.с.50/;

- виписки з банку на доказ оплати за роботи виконані ТОВ «Сана-Прим» /а.с.51-52/.

Також на підтвердження вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо правовідносин з ПП «Сана-Прим» " позивачем надано позивачем надано:

- договір № 15-06-12 від 15.06.2012 року укладений між Мостиською районною радою та ТОВ «Благо-Буд» за яким підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщення навчального корпусу (школа) дитячого будинку в с. Лаврів Старосамбірського району (п. 1.1-1.2); вартість Договору складає 124688,00 грн., в т.ч. ПДВ 20781,34 грн. (п. 3.1); розрахунок вартості визначається згідно зі складеною проектно-кошторисною документацією, яка затверджується замовником (п. 4.1) /а.с.53-55/;

- договірну ціну на капітальний ремонт приміщення до Договору № 15-06-12 від 15.06.2012 року на загальну суму 124688,00 грн., в т.ч. ПДВ 20781,34 грн. /а.с.56-57/;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2012 року на загальну суму 124688,00 грн., в т.ч. ПДВ 20781,34 грн. /а.с.58-59/;

- виписки з банку про оплату Лаврівським дитячим будинком капітального ремонту приміщення навчального корпусу (школа) дитячого будинку /а.с.60-61/.

Для виконання робіт по капітальному ремонту приміщення навчального корпусу (школа) дитячого будинку в с. Лаврів Старосамбірського району Львівської області позивачем на підставі договору № 18-06-12 від 18.06.2012 року залучено ТОВ «Сана-Прим», яке зобов'язалося виконати відповідні ремонтні роботи (п. 1.1); вартість договору складає 114188,00 грн., в т.ч. ПДВ 19031,33 грн. /а.с.62-63/.

На доказ реальності цієї господарської операції позивач подав:

- договірну ціну на капітальний ремонт приміщення навчального корпусу (школа) дитячого будинку в с. Лаврів Старосамбірського району Львівської області на загальну суму 114188,00 грн., в т.ч. ПДВ 19031,33 грн. /а.с.64-65/;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2012 року на загальну суму 114188,00 грн., в т.ч. ПДВ 19031,33 грн. /а.с.66-67/;

- акти приймання виконаних будівельних робіт /а.с.68-79/;

- податкові накладні виписані ТОВ «Сана Прим» № 469 від 26.06.2012 року, № 495 від 27.06.2012 року та № 529 від 29.06.2012 року /а.с.80-82/;

- виписки з банку про оплату послуг наданих ТОВ «Сана Прим» /а.с.83-84/;

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Благо-Буд» володіє ліцензією № 15-Л від 10.08.2011 року на право здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єкта архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) /а.с.106-107/.

ТОВ «Сана-Прим», яке було контрагентом позивача в поставлених під сумнів податковим органом господарських операціях, теж володіє ліцензією № 4-Л від 22.02.2011 року на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єкта архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) /а.с.108-109/.

Також, позивачем представлено опис матеріально-технічної бази ТОВ «Благо-буд» /а.с.110-111/ та довідку про професійну структуру та рівень кваліфікації ІТП ТОВ «Благо-Буд», з якої вбачається, що в період червня-липня 2012 року на підприємстві працювали директор, бухгалтер, головний інженер і виконроб та не було інших працівників, які б могли виконувати ремонтно-будівельні роботи /а.с.112/. Саме тому, як пояснив представник позивача, вони мали потребу в залученні субпідрядника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача у черврні-липні 2012 року підтверджені належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «Сана Прим» укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Оскільки податковий орган не оспорює сам факт проведення капітальний ремонту головного фасаду адмінбудинку районної ради у м. Мостиська Львівської області по вул. Грушевського, 22 та капітальному ремонту приміщення навчального корпусу (школа) дитячого будинку в с. Лаврів Старосамбірського району Львівської області, суд вважає що цю обставину доказувати не потрібно.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача, сформовані на підставі згаданого вище акта ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3967/22-9/33927607 від 27.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сана-Прим» (ЄДРПОУ 33927607) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року /а.с.135-141/, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України

Слід зазначити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-10029/12/1370 за позовом ТОВ «Сана Прим» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, що полягають у проведенні зустрічної перевірки ТОВ «Сана Прим» та у відображенні акту № 3967/22-9/33927607 від 27.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сана Прим» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі № 3672/13 та набрала законної сили.

Також, висновки органу ДПС прямо суперечать практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 263,61 грн. (а.с.12), тому судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000192200 від 28.03.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000182200 від 28.03.2013 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГО-БУД" (80100, Львівська область Яворівський район, м. Яворів, вул. Лесі Українки, 31/48; ЄДРПОУ 37161914) судові витрати у виді судового збору в сумі 263,61 грн.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 12.45 год. 15.07.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.