Ухвала суду № 32391912, 14.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. справа № 2а-1410/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - Майстров О.С. дов. від 10.12.12 р. № 7901

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 р. у справі № 2а-1410/10/1170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія "УРГА""

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія "УРГА" (далі - ЗАТ «МААК «УРГА», Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - Кіровоградська ОДПІ) № 0000382350/0 від 19.04.2010 р. та стягнення з державного бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 136 827 грн.

Позов обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми з ПДВ є обґрунтованою в силу наявності всіх належних первинних документів для формування такого кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011р. у справі № 2а-1410/10/1170 (суддя Петренко О. С.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, викладених у запереченнях, і не довів правомірності прийнятого ним повідомлення-рішення № 0000382350/0 від 19.04.2010р., при цьому, позивачем виконано норми законодавства, які надають йому право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 р. у справі № 2а-1410/10/1170. як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на факт не підтвердження податковим органом зустрічними перевірками за ланцюгами постачання сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування.

ПАТ «МААК «УРГА» (ухвалою суду від 14.03.2011 р. замінено позивача ЗАТ «МААК «УРГА» на правонаступника ПАТ «МААК «УРГА») проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що посилання податкового органу на п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має жодного відношення до наявності підстав для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ; висновки, що містяться в акті перевірки про те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом; Закон України «Про податок на додану вартість» не

встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не

буде сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку отриманого від

покупця в ціні товару.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені. Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані заперечення на апеляційну скаргу, надані пояснення щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Кіровоградською ОДПІ невиїзної документальної перевірки ЗАТ «МААК «УРГА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із нарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 20076 р., лютий 2008 р., квітень 2009 р., липень 2009 р. з урахуванням відповідей, отриманих від інших ДПІ щодо зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) (акт № 457/23-50/14372024 від 12.04.2010 р., а. с.107-119) встановлене під час цієї перевірки порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цього порушення, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення Товариству суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 136827 грн. (а. с.9) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ЗАТ «МААК «УРГА» в ціні придбання товару по ланцюгу постачання та завищення в зв'язку з цим заявленого позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ за жовтень 2007 р. в розмірі 3931 грн., лютий 2008 р. в розмірі 28 978 грн., за квітень 2009 р. в розмірі 72 950 грн., за липень 2009 р. в розмірі 30 968 грн.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Кіровоградської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариством до сум ПДВ, належних до бюджетного відшкодування, включено ПДВ по операціях, які не підтверджуються фактом надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету третіми особами за ланцюгом постачання, а саме:

- по декларації за жовтень 2007 року ТОВ «ТНК-Збут» не надано докази про включення до податкових зобов'язань з ПДВ операції з реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» та про сплату вказаних податкових зобов'язань;

- по декларації за лютий 2008 року ТОВ «Алегран Плюс» не надано докази про включення до податкових зобов'язань з ПДВ операції з реалізації (робіт, послуг) ТОВ «Авіатехмарк» за грудень 2007 року та відповідно про сплату вказаних податкових зобов'язань;

- по декларації за квітень 2009 року ТОВ «Полімакс-Компані» не надано докази про включення до податкових зобов'язань з ПДВ операції з реалізації (робіт, послуг) ТОВ «Полюс» за березень 2009 року та відповідно про сплату вказаних податкових зобов'язань;

ПП ВТФ «Бон Апеті» не надано докази про включення до податкових зобов'язань з ПДВ операції з реалізації (робіт, послуг) ТОВ «Басстрой» за березень 2009 року та відповідно про сплату вказаних податкових зобов'язань;

- по декларації за липень 2009 року ТОВ «Лотос-Універсал» не надано докази про включення до податкових зобов'язань з ПДВ операції з реалізації (робіт, послуг) ТОВ «Євразросукр» за червень 2009 року та відповідно про сплату вказаних податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів перевірки фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за жовтень 2007 р., лютий 2008 року, квітень 2009 року, липень 2009 року став висновок відповідача про відсутність документального підтвердження включення особами, які здійснювали господарські операції з контрагентами постачальників позивача, а також особами, що здійснювали господарські операції з постачальниками позивача до складу податкового зобов'язання з ПДВ суми податку на додану вартість в зв'язку з відсутністю таких осіб за місцем державної реєстрації, неподанням звітності до податкових органів, скасуванням державної реєстрації, відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням банкрутом. При цьому, наведені доводи скаржник обґрунтовує результатами зустрічних перевірок постачальників, наданих іншими органами ДПС (а. с.168-185).

Так, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.97 р. (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту) (далі - Закон №168) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- наявність належним чином оформлених податкових накладних;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, підпунктом 5.12.2. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених норм, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми, яка фактично сплачується отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. Це узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 Закону № 168, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку ї бюджету у зв'язку і надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту (а. с.37-55).

Також реальність господарських операцій позивача з прямими контрагентами підтверджується рештою первинних документів, що містять в матеріалах справи: видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) (а.с.56-79).

До того ж акт перевірки свідчить про відсутність порушень відображення Товариством у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій з придбання товарів (робіт, послуг) (палива, повітряних гвинтів, антен, монтажних комплектів тощо), невикористання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у прямих контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Крім того, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини (господарські операції).

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Скаржник посилається на те, що при отриманні негативних відповідей від інших ДПІ неможливо дослідити ланцюг постачання до виробника (імпортера) та неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, тому ЗАТ «МААК «Урга» було упереджено заявлену до бюджетного відшкодування ПДВ по отриманим негативним відповідям в сумі 136827 грн., в тому числі за жовтень 2007 р. в розмірі 3931 грн., за лютий 2008 р. в розмірі 28978 грн., за квітень 2009 р. в розмірі 72950 грн., за липень 2009 р. в розмірі 30968 грн.

Проте, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, не доведено порушення Товариством п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, тому колегія суддів вважає необґрунтованим визначення позивачу завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, правомірним є задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000382350/0 від 19.04.2010 р. щодо зменшення заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 136 827 грн. та стягнення відповідної суми ПДВ з державного бюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 р. у справі № 2а-1410/10/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011р. у справі № 2а-1410/10/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко