Постанова № 32391761, 11.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 року Справа № 812/2360/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого: судді - Островської О.П.,

при секретарі -Тельдековій Н.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Степаненко Т.О.

представника відповідача: Немчілової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011402 від 21 лютого 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2013 року позивач - ПАТ «Луганськтепловоз» звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011402 від 21 лютого 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482722 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 241361 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, в порушення положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на підставі помилкового висновку про наявність в діях позивача порушень, зазначених в акті документальної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року за листопад 2012 року, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482722 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 241361 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000011402 від 21 лютого 2013 року є недійсним та є таким, що підлягає скасуванню, оскільки при формуванні податкового кредиту за жовтень та листопад 2012 року ним вчинено всі необхідні дії, передбачені чинним Податковим кодексом України, які слід вчинити платнику податків у разі відмови продавця надати податкові накладні, а саме до податкової декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року були подані додатки № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяви (скарги) № 003/306 від 20.11.2012 року та 003/350 від 20.12.2012 року разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг. А тому правомірно відображено у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними у 2012 році ПрАТ «Луганськспецтехкомплект», ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», ПП «Акік-Схід ЕК», ПП «Славутич», ТОВ «Протон ПІТ», ТОВ «МЕМ ЦТП», ДП «Електротяжмаш», ПП «Лугветсервис», ТОВ «Донпром», ТОВ «Луганськелектро», Центральна аптека № 377, ТОВ «Донбас_Евротранс» та ТОВ «Стіл-імпекс» в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, під час перевірки податкова служба, начебто встановила, що ПАТ «Луганськтепловоз» незаконно задекларував у додатку № 1 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року розрахунок коригування податкового зобов'язання по ТОВ «Агротехпостач». Розрахунок коригування від 30.10.2012 року № 141108 на суму (-16911,25 грн. без ПДВ, ПДВ (-3382,25) грн. був виписаний по податковій накладній від 22.03.2012 року № 220302 (номер у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних 270907). Підставою для виписки податкової накладної відповідно до абзацу а)п.187.1 ст.187 ПК України було отримання ПАТ «Луганськтепловоз» передплати від ТОВ «Агротехпостач» платіжним дорученням № 541 та № 542 від 22.03.2012 року у сумі 57557,28 грн. по договору № 803/12-Н-10 від 29.04.2012 року.

Підставою для здійснення коригування податкової накладної став лист ТОВ «Агротехпостач» № 25/137-15 від 14.11.2012 року згідно якого підприємство просить «Відвантаження алюмінієвої заготовки кришки 2ТЕ116.30.30.149 на загальну суму 20293,50 грн. по договору № 859/12-Н-25 від 12.11.2012 року вважати погашенням заборгованості , що утворилася у позивача перед ТОВ ТОВ «Агротехпостач» по договору № 803/12_Н-10 від 24.04.2012 року».

У зв'язку з перенесенням передплати по договору № 80/12-Н-10 від 29.04.2012 року на договір № 859/12-Н-25 від 12.11.2012 року була виписана податкова накладна № 141109 від 14.11.2012 року ТОВ «Агротехпостач» на суму 16911,25 грн. без ПДВ та ПДВ 3382,25 грн.

Відповідно до листа НБУ від 09.06.2011 року № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації в реквізиті «Призначення платежу»:…Після списання грошових коштів з рахунку платника питання про уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку»

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що і в цій частині ним не було допущено порушень.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року допущено процесуальне правонаступництво у справі № 812/2360/13-а, а саме замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначив, що спірні податкові накладні включили до податкових декларацій лише після їх отримання. Що стосується встановлених податковим органом порушень позивачем по операціях з реалізації металобрухту ПАТ «Локомотив-Ресурс», то рішенням Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС про результати розгляду скарги від 07.03.13 року № 4167/10/10-233 часткового задоволено скаргу позивача в частині зменшення податкового кредиту по операціям з реалізації металобрухту на податкове повідомлення рішення форми «В4» від 21.12.12 №0002858013, в тому числі і по податковим зобов'язання позивача з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 276518 грн. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні, зазначивши, що ПАТ «Луганськтепловоз» були занижені податкові зобов'язання за період липень, серпень, вересень 2012 року, оскільки відповідно до ст. 23 Підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД ( крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401309000). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а згідно податкових накладних, виписаних ПАТ «Луганськтепловоз» на реалізацію металобрухту ПАТ «Локомотив-Ресурс», номенклатура товару визначена у податкових накладних, на підставі яких підприємство декларувало операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість, по жодній позиції не співпадає з номенклатурою товарів, визначеною у Переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 червня 2014 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.11 № 15, та відповідно такі операції не можуть бути звільнені від оподаткування.

Також зазначив, що хоча позивачем й було вчинено усі необхідні дії передбачені статтею 201 ПК України, однак додатки №8 ним було подано разом із деклараціями по ПДВ за вересень та жовтень 2012 року, замість декларації по ПДВ за минули періоди 2012 року, а саме за періоди в яких були складені відповідні накладні, тобто не за звітний період. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

У процесі своєї діяльності позивач скористався своїм правом на бюджетне відшкодування, подавши відповідному органу державної податкової служби податкові декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідачем на підставі наказу від 16.11.2012 року № 337 з 19.11.2012 року по 07.12.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за вересень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за наслідками проведеної перевірки складено акт за №128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року (т.2 а.с. 182-227).

Згідно висновків вищенаведеного акта перевірки виявлено порушення позивачем п. 23 Підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень», п. 201.1 п. 201.3 ст. 201. п. 185.1 ст.185. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192. п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України - занижено податкове зобов'язання з податку на додану, вартість на загальну суму 549 860,00 грн.. у т.ч. по періодах: липень 2012 року - 127189,00 грн., серпень 2012 року - 146 153,00 грн., вересень 2012 року - 276518,00 грн., а саме:

ПАТ «Луганськтепловоз були занижені податкові зобов'язання за період липень, серпень, вересень 2012 року, оскільки відповідно до ст. 23 Підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД ( крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401309000). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а згідно податкових накладних виписаних ПАТ «Луганськтепловоз» на реалізацію металобрухту ПАТ «Локомотив-Ресурс» номенклатура товару визначена у податкових накладних, на підставі яких підприємство декларувало операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість по жодній позиції не співпадає з номенклатурою товарів, визначеною у Переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 червня 2014 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість, що затверджений Постановою Кабінета Міністрів України від 21.01.11 № 15, та відповідно такі операції не можуть бути звільнені від оподаткування.

Також, за результатами висновків акта зазначеної перевірки відповідачем були встановлені порушення ПАТ «Луганськтепловоз» п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6. п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту за період липень-вересень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 298 596,00 грн. в т. ч. по періодах:липень 2012 року - 149 933,00 грн., серпень 2012 року - 90746,00 грн., вересень 2012 року - 57917,00 грн., а саме:

ПАТ «Луганськтепловоз» до податкового кредиту та додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за липень-вересень 2012 року включено податкової накладні, що виписані з порушенням без врахування норми п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, а саме у додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року ПАТ «Луганськтепловоз» відображені податкові накладні виписані у періодах, що передують звітному, зокрема до 8 додатку податкової декларації за вересень віднесені податкові накладні від ПП „Ферія" № 49 від 31.08.12 року на суму ПДВ 175,83 грн., від ТОВ «Реалтранс Груп» № 2301 від 23.07.12 року на суму ПДВ 10408, 03 грн., від ПП «Акік Схід» № 43 від 15.12.11 на суму ПДВ 3462,6 грн., від ТОВ «Донеквіпсервіс» № 7 від 27.07.12 року на суму ПДВ 1811 грн., від ТОВ «Донбас-Євротранс» № 8 від 31.08.12 року на суму ПДВ 39171,5 грн., від ТОВ «Луганськ Ойл» № 341 від 29.08.12 року на суму ПДВ 1437,5 грн. та № 346 від 30.08.12 року на суму ПДВ 1437,5 грн.

Крім того, податковим органом згідно висновків зазначеного акту були встановлені порушення п. 200.1., п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у загальному розмірі 848 456,00 грн., в т. ч. по періодах: липень 2012 року - 277 122,00 грн., серпень 2012 року - 236 899,00 грн., вересень 2012 року - 334 435,00 грн.

З огляду на встановлені порушення, визначені у акті перевірки від 12.12.12 року №128/14-0/05763797 відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0002848013 форми «В1» від 21.12.12 року та податкове повідомлення рішення форми «В4» від 21.12.12 №0002858013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» було зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за період липень - вересень 2012 року на загальну суму 848 456,00 грн., в т.ч. за вересень 2012 року на суму 334435,00 грн. (т.2 а.с.182-229).

Також судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 17.01.2013 року № 11 з 18.01.2013 року по 31.01.2013 року проведено документальну виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року за листопад 2012 року, за наслідками проведеної перевірки складено акт за №19/14-0/05763797 від 07.02.2013 року (т.1 а.с.16-37).

Висновками вищенаведеного акта перевірки встановлено, що на порушення позивачем п. 201.10 статті 201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податкового кредиту за жовтень-листопад 2012 року на загальну суму ПДВ - 214754 грн., у т.ч. по періодах жовтень 2012 року -148286,74 грн., листопад 2012 року - 66467,28 грн. Також на порушення п.201.1., п.200.3., ст.200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 214754 грн., у т.р. по періодах жовтень 2012 року -148286,74 грн., листопад 2012 року - 66467,28 грн. Крім того, на порушення абз.а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку на суму 482,722 грн., в т.ч. жовтень 2012 року на суму - 334 435 грн., листопад 2012 року на суму 148 287 грн.

На думку податкового органу заниження ПАТ «Луганськтепловоз» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 276518 грн. (по операціям з реалізації металобрухту) та завищення суми податкового кредиту за той самий період у розмірі 57917 грн. (до декларації за вересень 2012 року включені податкові накладні, що виписані з порушеннями) призвело позивача до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 334 435 грн.

Зменшення ж суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року відбулося у зв'язку з неправомірним формуванням ПАТ «Луганськтепловоз» суми податкового кредиту та від`ємного значення попереднього періоду, а саме до податкового кредиту та Додатку 8 до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2012 року включено податкові накладні, що виписані з порушенням на суму 148 287 грн.

При цьому висновки у зазначеному акті щодо виявлених порушень з боку позивача по операціям з реалізації металобрухту та завищення суми податкового кредиту за той самий період у розмірі 57917 грн. (до декларації за вересень 2012 року включені податкові накладні, що виписані з порушеннями), відповідачем зроблено на підставі висновків щодо порушень, зафіксованих у акті за №128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року.

Відповідачем на підставі акту перевірки №19/14-0/05763797 від 07.02.2013 року 21 лютого 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000021402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 214754 грн., та оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000011402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482722 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 241361 грн.(т.1 а.с. 13).

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000011402 від 21 лютого 2013 року , підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню. визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.п. 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів або до Державного бюджету України, а вразі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.7 - 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення - рішення, в якому зазначаються суми такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не маж права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Порядок складання декларації з ПДВ та форма такої декларації визначено наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228.

Судом встановлено, що позивачем на податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 21.12.12 №0002858013 та податкове повідомлення - рішення №0002848013 форми «В1» від 21.12.12 була подана скарга в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду цієї скарги у березні 2013 року податкове повідомлення -рішення від 21.12.12 №0002858013 було частково скасовано, в частині зменшення податкового кредиту по операціям з реалізації металобрухту у розмірі 514012 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 276518,00 грн., оскільки зафіксовані у акті за №128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року порушення частково не знайшли свого підтвердження.

Після чого, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021401 від 14.03.2013 року, яким ПАТ «Луганськтепловоз» було зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 298596 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 57917 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, яка набрала чинності, податкове повідомлення - рішення № 0000021401 від 14.03.2013 року визнано протиправним та скасовано (т.3 а.с. 98-104).

Таким чином, обставини, зафіксовані у акті перевірки №128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року свого підтвердження не знайшли.

Позивачем також було оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення за №0000021402 від 21 лютого 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, яка набрала чинності, податкове повідомлення - рішення № 0000021402 від 14.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 214754 грн., визнано протиправним та скасовано, оскільки позивач правомірно включив сплачені суми податку в податковий кредит за вказаний у акті період, одночасно надавши додаток №8 до декларації, в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (т.3 а.с. 116-124).

Враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення за № 0000011402 від 21 лютого 2013 року фактично засноване та тих же висновках перевірки та випливає з того самого періоду, за який дотримання позивачем податкового законодавства судом вже перевірено та не знайдено порушень у зазначений у акті період, що у відповідності зі ст . 72 КАС України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не підлягає повторному доказуванню, суд вважає, що зазначене оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам закону.

Стосовно доводів відповідача щодо встановлених податковим органом порушень позивачем по операціям з реалізації металобрухту ПАТ «Локомотив-Ресурс», то суд вважає за необхідне послатися на таке.

06.08.2011 року підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 23, в якому зазначено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (2371б-14) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

12.01.2011 року постановою Кабінетом Міністрів України № 15 було затверджено перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2014 року звільняються від обкладання податком на додану вартість відповідно до найменування товару згідно УКТЗЕД.

Позивачем було надано до суду наказ Генерального директора ПАТ «Луганськтепловоз» № 955/а від 16.07.12 року, яким затверджено таблицю порівняльності відходів та лома, які визначені по Переліку Кабінету Міністрів з найменуваннями відходів та лома, які визначені ДСТУ (т.3 а.с.133) та висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати від 26.12.2012 року, де зазначено, що номенклатура товару, що визначена у податкових накладних, на підставі яких підприємством декларувалися операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість співпадає з номенклатурою товарів, визначеною Постановою Кабінету міністрів України № 15 від 12.01.11 року, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а тому такі операції мають бути звільнені від оподаткування (т.3 а.с. 134-140).

Крім того, з цих же підстав рішенням Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС про результати розгляду скарги від 07.03.13 року № 4167/10/10-233 часткового задоволено скаргу позивача в частині зменшення податкового кредиту по операціям з реалізації металобрухту на податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 21.12.12 №0002858013, в тому числі і по податковим зобов'язання позивача з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 276518 грн. ( т.3 а.с.18-25).

Зазначені висновки вищестоящого контролюючого органу відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що висновки податкового органу в частині заниження ПАТ «Луганськтепловоз» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 276518 грн. є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача щодо завищення ПАТ «Луганськтепловоз» суми податкового кредиту за вересень 2012 року у розмірі 57917 грн. (до декларації за вересень 2012 року включені податкові накладні, що виписані з порушеннями) та за жовтень 2012 року у розмірі 148 287 грн. (до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2012 року включено податкові накладні, що виписані з порушеннями), то суд приходить до наступного.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, слід зазначити, що Податковий кодекс України надає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що заява із скаргою на постачальника (додаток №8) подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

Питання правомірності нарахування податкового кредиту ПАТ «Луганськтепловоз» за вересень 2012 року у розмірі 57917 грн. (до декларації за вересень 2012 року включені податкові накладні, що виписані з порушеннями) були дослідженні в ході розгляду Луганським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 812/2811/13-а.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, яка набрала чинності та як вже зазначалось вище, було податкове повідомлення - рішення № 0000021401 від 14.03.2013 року визнано протиправним та скасовано (т.3 а.с. 98-104).

При цьому судом було встановлено, що позивачем після неотримання (несвоєчасного отримання) податкових накладних від своїх контрагентів, оформлених належним чином, були вчинені всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень та вересень 2012 року 2012 року були подані додатки №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяви (скарги) разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг.

На підтвердження виконання вимог законодавства та реальності господарських операцій позивачем були надані: реєстри копій документів до додатку №8 за липень-вересень 2012р., господарські договори з постачальниками, первинна бухгалтерська документація на підтвердження їх виконання, у тому числі платіжні документи, копії податкових накладних, включених до додатків №8 до декларацій з ПДВ за вересень 2012 року.

Фактична сплата сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані відповідачу разом з Додатками 8 до податкових декларацій та під час перевірки.

Таким чином, позивачем при нарахуванні податкового кредиту за липень - вересень 2012 року були виконані вимоги ч.11 п.201.10 ст. 201 ПК України в якості обов'язкової підстави правомірності нарахування податкового кредиту до декларації, додані скарги та первинні бухгалтерські документи.

Отже, враховуючи встановлені вищезазначеною постановою суду, факти, суд погоджується з твердженнями позивача, що висновки податкового органу в частині завищення ПАТ «Луганськтепловоз» суми податкового кредиту за вересень 2012 року у розмірі 57917 грн. є безпідставними.

Питання правомірності нарахування податкового кредиту ПАТ «Луганськтепловоз» за жовтень 2012 року у розмірі 148 287 грн. грн. (до декларації за жовтень 2012 року включені податкові накладні, що виписані з порушеннями) були дослідженні в ході розгляду Луганським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 812/2811/13-а.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, яка набрала чинності та як вже зазначалось вище, податкове повідомлення - рішення № 0000021402 від 14.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 214754 грн. в тому числі за жовтень 2012 року на суму 148 287 грн., визнано протиправним та скасовано (т.3 ас.116-124).

При цьому судом було встановлено, що позивач реалізував своє право на включення, сплаченого ним у ціні товару податку на додану вартість у загальній сумі 148286,74 грн. за податковими накладними, виданими ПрАТ «Луганськспецтехкомплект», ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»; ПП «Акік-Схід ЕК»; ПП «Славутич»; ТОВ «Протон ПІТ»; ТОВ «МЕМ ЦТП»; ДП «Електротяжмаш»; ДП «Лугветсервіс» до податкового кредиту, в межах строку, визначеного Податковим кодексом України, а тому, враховуючи попередні висновки суду щодо вчинення позивачем усіх необхідних дій передбачених ст.201 Податкового кодексу України, суд зазначив, що позивач діяв правомірно, включивши сплачені суми податку в податковий кредит за жовтень 2012 року, одночасно подавши додаток №8 до декларації, в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, враховуючи встановлені вищезазначеною постановою суду, факти, суд погоджується з твердженнями позивача, що висновки податкового органу в частині завищення ПАТ «Луганськтепловоз» суми податкового кредиту за жовтень 2012 року у розмірі 148 287 грн. є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише до нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Отже суд вважає, що позивачем обрано передбачений законом спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 2328 грн. 41 коп. грн. підтверджується платіжними дорученнями за №10549 та № 10551 від 04.03.2013 року (т.1а.с.2-3).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.07.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011402 від 21 лютого 2013 року - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби № 0000011402 від 21 лютого 2013 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482722 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 241361 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2328 грн. 41 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім грн. 41 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15 липня 2013 року.

Суддя О.П. Островська