Постанова № 32389805, 02.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 5004/995/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від заявника - не з'явився

від боржника - не з'явився

від арбітражного керуючого - не з'явився

від кредиторів - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора ПАТ КБ "Правекс-Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.13 р. у справі № 5004/995/11

за заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.05.2013 року у справі № 5004/995/11 (суддя Войціховський В.А.) відмовлено в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на дії ліквідатора Пурія Р.П.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, кредитор ПАТ КБ "Правекс-Банк" подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти новий судовий акт, яким зобов'язати ліквідатора скликати збори кредиторів підприємця-банкрута та внести до порядку денного зборів питання про створення комітету кредиторів. В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 210 господарського процесуального кодексу України у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону. Тому апелянт вважає, що у разі необхідності або наявності ініціативи щодо створення комітету кредиторів у такій справі, слід виходити із загальних положень щодо порядку проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, передбачених нормами ст. 16 Закону про банкрутство.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в засідання.

Колегією суддів зазначене клопотання відхилено з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду становить 15 днів з дня прийняття скарги до провадження. Окрім цього, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце судового розгляду всі учасники були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013 року у справі № 5004/995/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою (том 1 а.с. 3-5) про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 25.05.2011р. за вказаною заявою було порушено провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_2

Постановою суду від 23.06.2011р. (том 1 а.с. 26-28) підприємця ОСОБА_2 було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємця призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича, з метою виявлення інших кредиторів банкрута зобов'язано ліквідатора подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Відповідне оголошення було опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" №123 від 09.07.2011р. (том 1 а.с. 37).

09 серпня 2011 року до господарського суду від ПАТ КБ "Правекс-Банк" надійшла заява (том 1 а.с. 38-46) про визнання грошових вимог кредитної установи до боржника на суму 15 233 505,44 грн.

Ухвалами суду від 13.08.2012р. (том 3 а.с. 114-116) та від 29.04.2013р. (том 4 а.с. 168-170) у даній справі були задоволені клопотання ліквідатора та продовжено відповідно до 23.12.2012р. та до 23.12.2013р. строки ліквідаційної процедури підприємця ОСОБА_2 і повноваження ліквідатора Пурія Р.П.

15 травня 2013 року до господарського суду від ПАТ КБ "Правекс-Банк" поступила скарга (том 4 а.с. 181-184) на неправомірні дії ліквідатора Пурія Р.П., котрі полягають у його відмові кредитній установі на її письмову вимогу скликати збори кредиторів підприємця-боржника.

Ухвалою від 30.05.2013 господарський суд Волинської області відмовив в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на дії ліквідатора Пурія Р.П.. мотивуючи це тим, що провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_2 здійснюється судом з урахуванням вимог статей 47-49 Закону про банкрутство, якими складання, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів не передбачено.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено особливий порядок порушення провадження та здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина.

У випадку звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина провадження у справі про банкрутство здійснюється із особливостями, передбаченими ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, якими складання, затвердження реєстру вимог кредиторів, скликання зборів та створення комітету кредиторів не передбачено.

Відтак, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_2 реєстр вимог кредиторів не складався і судом ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів не виносилась, на даний час реєстр вимог кредиторів у справі відсутній.

Абзацом 2 п. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Керуючись п. 1 ст. 24 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Особливістю провадження у справі про банкрутство в порядку статей 47-49 Закону про банкрутство є те, що банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина здійснюється за правилами розділу ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ліквідаційна процедура, що не передбачає створення комітету кредиторів, а відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство та звітувати перед ним про свою діяльність.

Тільки у разі здійснення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою, після проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів, можливо визначити кількість голосів, що належать кожному кредиторові при голосуванні щодо питань, віднесених Законом до компетенції кредиторів.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 30.05.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Правекс-Банк" від 03.07.2013 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2013 року у справі № 5004/995/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.