Постанова № 32389758, 09.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р.Справа № 5017/3234/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

(склад колегії визначено згідно розпорядження № 175 від 23.05.2013 року „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ")

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 09.07.2013 року:

від позивача: Кабанець Р.І., за довіреністю;

від відповідачів: ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" - Баштовий В.Б., за довіреністю;

ТОВ Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2013 року

по справі № 5017/3234/2012

за позовом: Публічного акціонерного товариства „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

до відповідачів: Державного підприємства „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська"

про стягнення 3752,79 грн.

В судовому засіданні 09 липня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі - позивач, ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська" (далі - відповідач 1, ТОВ „ЦЗФ „Селидівська") та Державного підприємства „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач 2, ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення 3752,79 грн. збитків від нестачі вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 6, 22, 23, 31, 110, 127, 129 Статуту залізниць України, пунктом 27 Правил видачі вантажів, пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, ст. 909 ЦК України та мотивовані тим, що під час перевезення ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" концентрату вугілля зі станції Новогродовка Донецької залізниці на адресу позивача у вагоні № 56085608 виникла нестача вантажу на загальну суму 3752,79 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2013 року по справі № 5017/3234/2012 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селедівська" на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" 1876,40 грн. вартості нестачі вантажу та 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 909, 917 ЦК України, ст. 307 ГК України, ст. ст. 6, 31, 110, 111 Статуту залізниць України, пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу та мотивовано тим, що матеріальна відповідальність за нестачу вантажу покладається у рівній мірі на обох відповідачів, яка спричинена неправомірними їх діями, а саме, вантажовідправника з підстав завантаження у вагон вантаж з порушенням Технічних умов, а перевізника з підстав прийняття перевізником до перевезення вагону з вантажем, без перевірки правильності його кріплення та розміщення, що призвело до нестачі вантажу під час його перевезення. Однак, судом зазначено, що притягнення до відповідальності перевізника унеможливлюється відповідно до вимог ст. 115 Статуту залізниць України, виходячи з відсутності будь - якого документа вантажовідправника на підтвердження дійсної вартості вантажу, що перевозився на підставі накладної АА № 046738/389/57 від 31.07.2012 року у вагоні № 56085608.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і за результатами перегляду оскаржуваного рішення просить суд прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що: - судом залишені поза увагою обставини, викладені в комерційному акті від 31.07.2012 року; - судом не надано правової оцінки документам, наданим позивачем на підтвердження вартості вантажу, що перевозився на підставі накладної № 49495286 від 26.07.2012 року у вагоні № 56085608; - судом безпідставно проігноровано клопотання позивача про витребування у ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" інструкції, розробленої і затвердженої відправником, яка була узгоджена з залізницею щодо забезпечення збереженості у вагонах вантажу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року по справі № 5017/3234/2012 апеляційну скаргу ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" прийнято до провадження відповідно до розпорядження № 175 від 23.05.2013 року „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ".

В засідання суду апеляційної інстанції від 11.06.2013 року та 09.07.2013 року уповноважений представник ТОВ „ЦЗФ „Селидівська", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явився, тим самим не скористався своїм процесуальним правом брати участь у засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 26.07.2012 року зі станції Новогродовка Донецької залізниці вантажовідправником - ТОВ „ЦЗФ „Селидівська" на адресу вантажоодержувача - ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (станція призначення Ладижин Одеської залізниці) на підставі накладної № 49495286 відправлені вагони, які завантажені вугільним концентратом, зокрема вагон № 56085608 завантажений вантажем у кількості 68500 кг.

Залізнична накладна містить відомості, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „ЦЗФ „Селедівська") навалом, концентрат вугільний марки ДГ, вантаж промаркований по всьому вагону поперечними смугами, нанесеними катком.

Матеріали справи свідчать, що 28.07.2012 року на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 536/г, з якого вбачається, що по прибуттю вагону № 56085608 виявлено, що вантаж завантажено нижче бортів на 10 см., вантаж не маркований, над 3-5 люками праворуч за ходом потягу наявні поглиблення 4м х 2м х 0,5м, двері люку зачинені, теча вантажу відсутня. Вагон зданий під охорону та слідує за призначенням.

31.07.2012 року на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці також складено акт загальної форми № 1069/Ваги, згідно з яким, під час здійснення комісійної перевірки вагону № 56085608 на справних 150 - тонних електротензометричних вагах станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, які пройшли державну повірку 30.05.2012 року, виявлено, що за документом значиться: нетто - 68500 кг., тара - 22300 кг., фактично виявлено брутто - 86540 кг., тара - 22300 кг., нетто - 64240 кг., що становить менше ваги за документом на 4260 кг.

На підставі актів загальної форми № 536/г від 28.07.2012 року та № 1069/Ваги від 31.07.2012 року, станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці 31.07.2012 року складено комерційний акт АА № 046738/389/57, з якого вбачається, що вантаж завантажено засобами відправника. На підставі акта загальної форми станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці № 5036/г від 28.07.2012 року проводилась комісійна перевірка вагону № 56085608, що прибув за відправкою на підставі накладної № 49495286 від 26.07.2012 року, і встановлено, що за документом значиться вантаж - концентрат вугільний, вугілля марки ДГ 0-100 енерг, завантаженого навалом, вага брутто не зазначена, тара - 22300 кг., нетто - 68500 кг. Під час переважування вагону на справних 150-тонних електротензометричних вагах станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, які пройшли державну повірку 30.05.2012 року, виявлено, що вага брутто - 86540 кг., тара за документом - 22300 кг., нетто - 64240 кг., що становить менше ваги за документа на 4260 кг. Вантаж завантажено нижче бортів, маркування відсутнє. Праворуч за ходом потягу, над 3-5 люками наявні поглиблення довжиною - 4, 0 м., шириною - 2,0 м., глибиною - 0,5 м. У технічному відношенні вагон виявився справним. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін зачинені. Течі вантажу немає. При здійсненні повторного зважування вагону вага підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагон вміститися міг. У розділі Є міститься відмітка станції призначення Ладижин Одеської залізниці про те, що під час перевірки вантажу різниці ваги з цим актам не виявлено.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Таким чином, наявна в матеріалах справи залізнична накладна № 49495286 від 26.07.2012 року свідчить, що між ТОВ „ЦЗФ „Селидівська" (вантажовідправник) та ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (вантажоодержувач), з якої вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 56085608 здійснювалось засобами відправника. Відтак, виходячи з приписів ч. 3 ст. 308 ГК України, що кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Як раніше вказувалось, ПАТ „ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, вказало, що місцевим господарським судом залишені поза увагою обставини, викладені в комерційному акті АА № 046738/389/57 від 31.07.2012 року та не надано правової оцінки документам, наданим позивачем на підтвердження вартості вантажу, що перевозився на підставі накладної № 49495286 від 26.07.2012 року у вагоні № 56085608.

Відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, про виконання умов розміщення і кріплення вантажу у вагоні до графи 20 „Найменування вантажу" відправник вносить відмітку відповідно до розділу IV Порядку розроблення технічної документації щодо розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах, які перевозяться залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.05.2010 N 299, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2010 за N 503/17798, та Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах (додаток 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Зі змісту вказаної вище залізничної накладної від 26.07.2012 року вбачається, що вантаж (концентрат вугільний марки ДГ), розміщено та закріплено засобами вантажовідправника - навалом, вантаж промаркований по всьому вагону поперечними смугами, нанесеними катком.

Пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за №796/5987 встановлено, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Пунктами 5, 6 вказаних Правил встановлено, що поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З наявного в матеріалах справи комерційного акта АА № 046738/389/57 від 31.07.2012 року вбачається, що вантаж завантажено засобами відправника нижче бортів, маркування відсутнє. Праворуч за ходом потягу, над 3-5 люками наявні поглиблення довжиною - 4, 0 м., шириною - 2,0 м., глибиною - 0,5 м. У технічному відношенні вагон виявився справним. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін зачинені. Течі вантажу немає. Також, наявні в актах загальної форми № 536/г від 28.07.2012 року та № 1069/Ваги від 31.07.2012 року відомості тотожні відомостям вищевказаного комерційного акту.

Викладене свідчить, що вантажовідправником, при завантаженні вантажем спірного вагону, не були вжиті заходи для забезпечення збереження вантажу під час його перевезення, що призвело до його нестачі.

Водночас, пунктом 3.8 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" роз'яснено, що відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

Пунктом „а" ст. 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як вже відмічалось вище, відомості комерційного акта АА № 046738/389/57 від 31.07.2012 року свідчать про прибуття на станцію Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці спірного вагону з вантажем у технічно справному вагоні. Проте, виявлено, що праворуч за ходом потягу, над 3-5 люками у вантажу наявні поглиблення довжиною - 4, 0 м., шириною - 2,0 м., глибиною - 0,5 м., тобто, спірний вагон на станцію прибув з ознаками втрати вантажу.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для покладення матеріальної відповідальності за нестачу вантажу як на вантажовідправника, так і на перевізника у рівних частинах.

Проте, положення частини 2 ст. 34 ГПК України встановлюють, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом 13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 року № 01-8/917 роз'яснено, що договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому пункти 115 та 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у пункті 2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про неможливість притягнення ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до матеріальної відповідальності за нестачу вантажу за умов відсутності в матеріалах справи рахунку - фактури або іншого документа вантажовідправника на підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу на підставі накладної № 49495286 від 26.07.2012 року, згідно з якими має визначатись сума відшкодування за втрачений або пошкоджений вантаж з вини залізниці.

Отже, викладене спростовує доводи скаржника щодо не дослідження місцевим господарським судом обставин, викладених у комерційному акті від 31.07.2012 року, а також наданих позивачем документів, на підтвердження вартості вантажу, що перевозився у спірному вагоні на підставі накладної № 49495286 від 26.07.2012 року.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про безпідставну відмову місцевим господарським судом в задоволенні клопотання про витребування у перевізника узгодженої з відправником інструкції щодо кріплення та розміщення вантажу, оскільки у відповідності з приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, а також вантажоодержувача засвідчуються комерційним актом або актом загальної форми.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2013 року по даній справі - без змін як законне та обґрунтоване

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2013 року по справі № 5017/3234/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 12.07.2013 року

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О. Т. Лавренюк