Постанова № 32389644, 09.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 5017/782/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Троць О.А. за довіреністю № 157/1047 від 29.12.2012р.;

від відповідача - Лужанський П.С. за довіреністю б/н від 09.01.2013р.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2013р.

по справі № 5017/782/2012

за позовом Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 728 053,89грн.,

Встановив:

В січні 2012 року Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (Далі - ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова") звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Далі - ТОВ „Татра-Юг") про стягнення основного боргу в сумі 812 409, 79грн.; пені у розмірі 97 975, 18грн.; 3% річних в сумі 28 249, 49грн.; інфляційних витрат у розмірі 58 162, 16грн., а також судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" посилається на договір оренди №9649 від 28.03.1996р. приміщення, площею 7630кв.м. та виробничого обладнання для виготовлення трамвайних вагонів.

В порушення п.п.2.2.2 ; п.3.4 даного договору, а також вимог ч. 1; 2 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 610 Цивільного Кодексу України ТОВ „Татра-Юг" несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювало оплату виставлених рахунків, починаючи з 31.07.2009р. по 30.06.2011р., що стало причиною виникнення заборгованості, яка станом на 01.10.2011р. становить 812 409, 79грн.

Крім цього, відповідачем частково сплачені виставлені рахунки по сплаті за землю, заборгованість за якими становить 113 526, 94грн.

ТОВ „Татра-Юг" не визнає позовні вимоги, зазначаючи у відзиві, що всі виставлені рахунки, крім останніх трьох (№123074 від 30.04.2011р. на суму 70 148, 57грн.; №123089 від 31.05.2011р. на суму 70 709, 76грн.; №123112 від 30.06.2011р. на суму 70 992грн.) були сплачені за оренду до 01.01.2010р. у розмірі 45%, а з 01.07.2010р. - 80% у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316.

Відповідач вважає, що за травень-червень 2009р. має місце переплата в сумі 64 965, 74грн.

Ці та інші факти вже були предметом дослідження у господарському суді. У відповідності до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2011р. у справі №6-20/65-10-2429, позивач був зобов'язаний здійснити перерахунок орендних платежів у відповідності до тимчасових змін у законодавстві, а саме у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. № 316 „Про деякі питання оплати оренди державного майна".

Крім того, Постановою від 28 квітня 2009 року №414 „Про доповнення додатка 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", встановлена орендна ставка у розмірі 5 відсотків.

Однак, при нарахуванні орендної плати, позивач продовжував використовувати орендну ставку у розмірі 15%, не приймаючи до уваги зазначені зміни.

ТОВ „Татра-Юг" вважає, що як станом на 01.01.2011р. так і станом на 01.11.2011р. у нього відсутня заборгованість за оренду. А, навпаки, має місце переплата за травень-червень 2009р. та за період з 01.01.2010р. по 31.10.2011р., яка становить 853 630, 10грн.

Що стосується позовних вимог щодо сплати послуг за землю, то відповідач з цього приводу вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування „заднім числом" послуг за замлю за 2008-2009 роки, згідно рахунків №918090 та №918091 від 31.08.2009р. на суму 8 279, 14грн. та 17 020, 50грн.

Розгляд даної справи здійснювався господарськими судами різних інстанцій неодноразово, протягом тривалого часу.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2012 року була частково задоволена касаційна скарга ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", скасовані Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2012р., а справа передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В Постанові ВГСУ вказується на те, що для правильного вирішення спору суду необхідно було з'ясувати, яким чином позивачем визначався розмір щомісячної плати за землю в 2008-2011 роках, що підлягає відшкодуванню відповідачем, зобов'язавши позивача надати розгорнутий та детальний розрахунок відповідного щомісячного розміру плати за землю в 2008-2011р.р., який зазначений позивачем у виставлених до оплати рахунках з відповідним обґрунтуванням та посиланням на нормативно-правові акти, і в разі його неподання суд мав залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, а не відмовляти у задоволення позову, з підстав неукладеності договору оренди в частині відшкодування плати за землю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 лютого 2013 року (Суддя - Горячук Н.О.) позивачу відмовлено в позові в частині сплати заборгованості по орендній платі в сумі 487 031, 92грн., пені в сумі 86 858,50грн., інфляційних витрат в сумі 53 088, 66грн., 3% річних по рахункам за орендну плату в сумі 25 453, 45грн.

Господарський суд відмовив позивачу також в частині сплати заборгованості за землю у період з 2008р. по 14.03.2009р. (8 279,12грн, як перерахунок плати за землю за 2008р. та 6 075, 35грн., як перерахунок плати за землю у період за 01.01.2009р. по 14.03.2009р.).

Позовні вимоги в частині сплати за землю у період з 14.03.2009р. по 30.06.2011р. господарський суд залишив без розгляду.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про застосування строків позовної давності, відповідно до ст. 257 ЦК України стосовно позовних вимог за платіжними дорученнями №918090 від 31.08.2009р. на суму 8 279,14грн., як перерахунок плати за землю за 2008р. та №918091 на суму 17 020,50грн. та за період з січня по липень 2009р. на суму 6 075,35грн.

Господарський суд в своєму рішенні також зазначив, що позивачем не здійснений перерахунок орендної плати за договором оренди №9649 від 28.03.1996р. у період з 31.07.2009р. по 30.06.2011р. у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009р. № 316 „Деякі питання оплати оренди державного майна", та Постанови КМУ №414 від 28.04.2009р. „Про доповнення додатка 2 до методики орендної ставки за використання плати за оренду державного майна", якою змінено розмір орендної ставки за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення суб'єктів господарювання, що виготовляють рухомий склад міського електротранспорту.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі , скаржник вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

На думку позивача, відповідач змінив умови договору в однобічному порядку, що суперечить нормам діючого законодавства, а саме ст. 651 ЦК України, ст. 188 Господарського Кодексу України, де йдеться про те, що в односторонньому порядку зміна господарських договорів не допускається, а допускається лише за згодою сторін та на підставі ст.ст. 26; 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна". Відповідач без укладання додаткової угоди до договору не має права в однобічному порядку зменшувати розмір орендної плати.

Товариство „Татра-Юг" не визнає апеляційну скаргу, зазначаючи у відзиві, що починаючи з липня 2009 року сплатило всі рахунки за орендоване приміщення до 01.07.2010р. у розмірі 45%, а з 01.07.2010р. - 80% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009р. №318.

Згідно встановлених Заводом розрахунків за травень-червень 2009р. відповідач вказує на переплату орендних платежів у сумі 64 965,74грн.

Ці, та інші факти вже були предметом дослідження у господарському суді по справі №6-20/65-10-2449, де суд зобов'язав позивача здійснити перерахунок орендних платежів, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316 „Деякі питання оплати оренди державного майна".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 28 березня 1996р. між сторонами був укладений договір оренди № 9649, згідно умов якого позивач надав на умовах оренди відповідачу приміщення цеху №22 корпус №1, загальною площею 7630 кв. м. та виробниче обладнання для виготовлення трамвайних вагонів (п.1.1 договору). Строк оренди встановлено з моменту підписання договору до 30.03.2046р. (т.1 а.с. 34-39).

Для проведення оплати за орендовані приміщення позивачем відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 1 347 553,99грн.

Згідно п.3.3 договору відповідач також повинен сплачувати послуги за землю по цінам на момент виставлення рахунку.

В період дії договору позивачем, у відповідності до п. 3.3 договору, були виставлені рахунки відповідачу для сплати за землю на загальну суму 328 878,94грн.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що оплата проводиться щоквартально до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до Додатку №3 до Договору сторони передбачили, що при порушенні строків внесення орендної плати проводиться нарахування пені в розмірі не менш ніж 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору в частині неповної оплати по орендним платежам, на суму основної заборгованості позивачем нараховані штрафні санкції.

В період дії договору позивачем відповідачу починаючи з липня 2009 року по червень 2011 року були виставлені рахунки для здійснення оплати за оренду приміщення загальною площею 7630 кв. м. та виробничого обладнання для виготовлення трамвайних вагонів на загальну суму 2 180 245,19грн.

Зазначені рахунки відповідачем сплачені частково. Всього відповідач перерахував позивачу в якості орендної плати 1 693 213,27грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року „Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 „Деякі питання оплати оренди державного майна", а саме починаючи з липня 2009 року відповідачем сплачені всі рахунки за оренду до 01.07.2010 року у розмірі 45%, а з 01.07.2010 року - 80% у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316.

Матеріалами справи встановлено, що починаючи з травня по червень 2009 року відповідачем переплачено орендну плату в сумі 64 965,57грн. Так, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року по справі №6-20/65-10-2429, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року, відповідач був зобов'язаний здійснити перерахунок орендних платежів у відповідності до тимчасових змін у законодавстві, а саме у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 „Деякі питання оплати оренди державного майна" за період починаючи з травня 2009 року до 01.01.2011 року (т.1 а.с. 144-151).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 року №414 „Про доповнення додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" були внесені зміни в додаток 2 Методики, згідно яких додаток був доповнений пунктом 28-1 такого змісту: „Розміщення суб'єктів господарювання, що виготовляють рухомий склад міського електротранспорту". Цими змінами встановлена орендна ставка у розмірі 5 відсотків.

Між тим, незважаючи на вище встановлені факти, які у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, позивач не зробив перерахунок орендної плати, як того вимагалося рішенням господарського суду від 06.06.2011року, а навпаки, звернувся в березні 2012 року з позовом до господарського суду нараховуючи відповідачу орендну плату використовуючи ставку у розмірі 15 відсотків.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011р. по справі №6-20/65-10-2429, ТОВ „Татра-Юг" добросовісно виконувало взяті на себе зобов'язання по договору № 9649 від 28.03.1996р., а з липня 2009р. підприємство почало сплачувати всі рахунки за оренду у розмірі 45% у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316, звернувшись при цьому із пропозицією до позивача, про здійсненняч відповідного перерахунку орендної плати, однак позивач відмовився від цього.

ТОВ „Татра-Юг" не звернулось до суду вчасно з вимогами про приведення умов договору у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р., однак зазначене не позбавило ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" обов'язку виконувати рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого на захист вітчизняних виробників від негативного впливу світової економічної кризи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач станом на 01.01.2011 року, так і станом на 01.11.2011 року не мав заборгованості по орендній платі перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.134-141).

Таким чином, посилання скаржника на акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2011 року є безпідставними, оскільки сам по собі акт являється похідним бухгалтерським документом в підтвердження якому необхідні первинні документи, а саме рахунки, які виставлялись відповідачу для сплати.

Як було вище зазначено, рахунки, які виставлялись для оплати відповідачу за оренду приміщення, не відповідають рішенню господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року, яким позивач був зобов'язаний перерахувати виставлені рахунки у відповідності з „Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", а тому як належні та допустимі докази не відповідають вимогам статей 33, 34 ГПК України.

Твердження скаржника в тій частині, що відповідачу виставлялись рахунки на сплату податку на землю у відповідності до діючого законодавства, колегією суддів не приймається до уваги, з наступних підстав.

У відповідності до п. 3.3 Договору оренди №9649 від 28.03.1996 року відповідач здійснює плату за землю у відповідності до закону України „Про плату за землю" по цінам на момент виставлення рахунку.

Між тим, даним Договором не встановлено розмір земельної ділянки на якій розташоване орендоване відповідачем приміщення цеху №32 корпусу №1, не зважаючи на те, що судом першої інстанції неодноразово вимагалося від позивача надання доказів стосовно розміру земельної ділянки (ухвали суду від 19.04. та від 08.05.2012 року).

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися рахунки відповідачу по сплаті послуг за землю до 01.08.2009 року в сумі 10 767,60грн., але починаючи із серпня 2009 року без достатнього документального обґрунтування сплати послуг за землю були виставлені в сумі 13 199,10грн.. Тому, суд першої інстанції наполягав на обґрунтування позовних вимог позивачем, так як передбачена договором загальна площа у 7630 кв. м. - є загальною площею орендованого відповідачем приміщення, а не земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2012 року по справі № 5017/782/2012 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачаються.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" судовою колегією встановлено, що скаржником при поданні апеляційної скарги внесений судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому на підставі ч.ч. 2:3 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ДП „ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" слід повернути із державного бюджету України переплачену суму судового збору в розмірі 3 602, 34грн.

Керуючись ст.ст. 99;101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. у справі № 5017/782/2012 - залишити без змін.

Повернути Державному підприємству „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" із державного бюджету України переплачену суму судового збору в розмірі 3 602,34грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 15.07.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко