Рішення № 32389682, 09.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 18/5026/1091/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бондаренко А.М. - представник за довіреністю,

від першого відповідача - Коханій О.В. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн

Нафтаенерго", с. Березняки, Смілянського району, Черкаської

області;

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська

продовольча компанія", м. Вознесенськ, Миколаївської області

про стягнення 1 315 345, 51 доларів США та 7 627 087 грн. 65 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем умов договору про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року в розмірі 1 315 345, 51 доларів США, в тому числі: 1 000 000 доларів США заборгованість по кредиту, 158 205,34 доларів США заборгованість по відсотках та 157 140,17 доларів США заборгованість по штрафних санкціях, а також 7 627 087 грн. 65 коп., з яких: 5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 1 176 998 грн. 61 коп. заборгованість по відсотках та 874 309 грн. 04 коп. заборгованість по штрафних санкціях (з урахуванням заяви від 12 квітня 2013 року за №12-4-10/4561 про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 42-44 т.2)).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 липня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року було зупинено провадження по справі 18/5026/1091/2012 до затвердження господарським судом Миколаївської області реєстру вимог кредиторів у справі №5016/1029/2012(5/35) про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія". Зобов'язано сторони повідомити суд про результати затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №5016/1029/2012(5/35) та надати відповідні докази.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2013 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 16 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року було зупинено провадження по даній справі до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року зі справи №01/5026/1357/2012 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2013 року провадження у справі №18/5026/1091/2012 поновлено та призначено розгляд справи на 09 липня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні просив суд провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" заявленого боргу за кредитним договором припинити, оскільки ухвалою суду у справі №01/5026/1357/2012 від 26 березня 2013 року про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" у визнанні кредиторських вимог позивача на загальну суму 15 709 936 грн. 59 коп. було відмовлено.

Викликаний в судове засідання представник другого відповідача не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. В клопотанні від 22 квітня 2013 року другий відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" боргу, оскільки кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" визнані ухвалою суду від 19 грудня 2012 року зі справи №5016/1029/2012 (5/35) про банкрутство другого відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 липня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1091/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог банку про стягнення з першого відповідача 15 708 823 грн. 59 коп. та в частині вимог про стягнення 14 673 258 грн. 36 коп. з другого відповідача слід припинити, а в решті позову - відмовити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 11 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" (клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2.

Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати на вимогу клієнта банківську послугу (кредит), а клієнт зобов'язався прийняти банківську послугу та належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку (п. 3 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивачем зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року, було виконано і надано першому відповідачу банківську послугу - кредит, що підтверджується копіями кредитних заявок (а.с. 50-56 т. 1). Пунктами 4, 34 кредитного договору встановлено, що сума договору дорівнює генеральному ліміту, а саме: 1 700 000 дол. США.

Строк повернення кредиту - 30 квітня 2013 року (п. 34.2. договору).

Згідно п. 6 кредитного договору банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно у безготівковій формі. Розмір плати визначається сторонами в договорі та/або заяві про надання банківської послуги відносно кожної з банківських послуг, надання якої було письмово погоджене між сторонами.

Так, із кредитних заявок на отримання кредиту вбачається, що сторонами було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами у доларах США в розмірі LІBOR+13,5% річних, у гривнях процентна ставка змінювалася та складала 14,75%, 16,90%, 19% та 20% річних.

В п.1. кредитного договору надано визначення терміну LІBOR - це фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів в валюті долари США банків - членів британської банківської асоціації (ВВА LІBOR Соntributor Panel Banks); визначається на 11.00 годин рівно за лондонським часом для валюти долари США на строк в один місяць згідно даних інформаційної системи REUTERS на відповідну дату; розмір (значення) фіксується у перший банківський день кожного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за кожним таким місяцем; протягом строку дії договору може становити будь - яке числове значення в межах від 0,000001 до 100,000001 процентів річних.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 15. кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором, клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору.

В подальшому договором про зміну за №1 від 07 березня 2012 року сторонами було внесено зміни до договору про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2, зокрема було змінено графік повернення траншів (п.28 договору викладено в новій редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" за договором про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" (поручитель) було укладено договір поруки № SR 11-027/28-2 від 11 квітня 2011 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався солідарно з боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго") відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 3. договору поруки поручитель поручився перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Пунктом 6. договору поруки визначено, що ціна договору дорівнює генеральному ліміту, який складає 1 700 000 дол. США або еквівалент в гривнях.

Згідно п. 15. договору поруки у разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору поруки, тобто невиконання та/або неналежне виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем в порядку та строки, встановлені договором, банк направляє/надсилає клієнту/поручителю письмове(і) повідомлення про порушення за формою наведеною в п. 20 договору поруки. В повідомленні про порушення, зокрема, зазначається стислий зміст порушених зобов'язань/умов, загальний розмір невиконаних вимог, а також вимога про виконання порушених зобов'язань протягом певного строку. Якщо протягом встановленого в повідомленні про порушення строку вимога про виконання порушеного зобов'язання залишається без задоволення, банк вправі звернутися у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи 22 червня 2012 року позивачем було направлено другому відповідачу повідомлення про порушення за №08-12/4627 від 22 червня 2012 року, у якому вимагалося від поручителя виконати порушене зобов'язання у триденний строк з моменту направлення позивачем вказаного повідомлення.

Однак відповіді на вказане повідомлення другим відповідачем надано не було, боргу не сплачено.

Оскільки першим відповідачем не було виконано належним чином умов договору про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів борг в розмірі 1 315 345, 51 доларів США, в тому числі: 1 000 000 доларів США заборгованість по кредиту, 158 205,34 доларів США заборгованість по відсотках та 157 140,17 доларів США заборгованість по штрафних санкціях, а також 7 627 087 грн. 65 коп., з яких: 5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 1 176 998 грн. 61 коп. заборгованість по відсотках та 874 309 грн. 04 коп. заборгованість по штрафних санкціях (з урахуванням заяви від 12 квітня 2013 року за №12-4-10/4561 про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року було порушено провадження у справі №01/5026/1357/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго".

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство боржника відбулася в газеті „Голос України" №198 (5448) від 20 жовтня 2012 року.

Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18 березня 2002 року у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України як це, зокрема, зазначено в п. 8.13. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року за № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику у справах про банкрутство".

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство першого відповідача) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, що передбачено ч. 2 ч. 14 Закону.

Як зазначалося вище, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" було опубліковане в газеті „Голос України" №198 (5448) від 20 жовтня 2012 року.

Позовна заява публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості згідно договору про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року надійшла до господарського суду Черкаської області 24 липня 2012 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство першого відповідача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року у справі №01/5026/1357/2012 визнано вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" в наступних розмірах:

1. компанії "Муано Трейдінг Лімітед" на суму 393 829 грн. 04 коп.;

2.товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 6 127 894 грн. 42 коп.;

3. публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 11 026 218 грн. 75 коп.

Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 5 880 350 грн. 86 коп. та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 11 026 218 грн. 75 коп. підлягають до окремого внесення до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та підлягають до задоволення у першу чергу.

Вимоги компанії "Муано Трейдінг Лімітед" на суму 5 365 грн. 00 коп., товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 1 073 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у першу чергу.

Вимоги компанії "Муано Трейдінг Лімітед" на суму 388 464 грн. 04 коп. підлягають до задоволення у четверту чергу.

Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 246 470 грн. 56 коп. підлягають до окремого внесення до реєстру вимог кредиторів та задоволення у шосту чергу.

У визнанні вимог публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на суму 15 709 936 грн. 59 коп. та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 23 094 544 грн. 29 коп. відмовлено.

В даній ухвалі суду також зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення 30-денного строку після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року у справі № 01/5026/1357/2012 залишено без змін в частині визнання кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в розмірі 11 026 218,75 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів як вимог, що повністю забезпечені заставою, відмови у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в розмірі 15 709 936,59 грн., відмови у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в розмірі 23 094 544,29 грн.

Із заяви публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" вбачається, що звертаючись до суду банк зазначав, що сума заборгованості першого відповідача за договором про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року станом на 12 вересня 2012 року складає 15 708 823 грн. 59 коп., в тому числі:

1 000 000 дол.США - сума боргу зі сплати кредиту (гривневий еквівалент станом на 12 вересня 2012 року становить 7 999 000 грн. 00 коп. (з розрахунку 7,993 грн. за один долар США));

78 255,82 дол. США - заборгованість по відсотках (гривневий еквівалент станом на 12 вересня 2012 року становить 625 498 грн. 77 коп. (з розрахунку 7,993 грн. за один долар США));

69 135,47 дол. США - заборгованість зі сплати штрафних санкцій (гривневий еквівалент станом на 12 вересня 2012 року становить 552 599 грн. 81 коп. (з розрахунку 7,993 грн. за один долар США));

5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту;

581 324 грн. 99 коп. заборгованість по відсотках;

380 620 грн. 02 коп. заборгованість по штрафних санкціях.

Тобто саме вищенаведені вимоги були предметом розгляду судом заяви про визнання публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" у справі № 01/5026/1357/2012.

Предметом розгляду даного спору є солідарне стягнення з відповідачів 1 315 345, 51 доларів США, в тому числі: 1 000 000 доларів США заборгованість по кредиту, 158 205,34 доларів США заборгованість по відсотках та 157 140,17 доларів США заборгованість по штрафних санкціях, а також 7 627 087 грн. 65 коп., з яких: 5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 1 176 998 грн. 61 коп. заборгованість по відсотках та 874 309 грн. 04 коп. заборгованість по штрафних санкціях.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" вказано, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Станом на момент прийняття рішення по справі, враховуючи офіційний курс національної валюти України до долара США (з розрахунку 7,993 грн. за один долар США), борг щодо кредитних коштів наданих в іноземній валюті становить 10 513 556 грн. 66 коп. (еквівалент 1 315 345, 51 доларів США), в тому числі: 7 999 000 грн. 00 коп. борг по кредиту, 1 264 535 грн. 28 коп. борг по відсотках та 1 256 021 грн. 38 коп. борг зі сплати штрафних санкцій.

Таким чином загальний борг з урахуванням кредитних коштів наданих в національній валюті та в доларах США складає 18 140 644 грн. 31 коп.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Оскільки ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року у справі №01/5026/1357/2012 у визнанні вимог публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на суму 15 709 936 грн. 59 коп. відмовлено, однак предметом розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство першого відповідача була сума 15 708 823 грн. 59 коп., суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення з першого відповідача 15 708 823 грн. 59 коп. боргу, в тому числі: 13 568 780 грн. 00 коп. боргу зі сплати кредиту, 1 206 823 грн. 76 коп. боргу зі сплати відсотків, 933 219 грн. 83 коп. штрафних санкцій припинити на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується стягнення з першого відповідача 1 234 710 грн. 13 коп. боргу по відсотках та 1 197 110 грн. 59 коп. штрафних санкцій слід зазначити наступне:

Як зазначалося вище, 12 вересня 2012 року було порушено провадження у справі №01/5026/1357/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго".

Тобто борг по відсотках в розмірі 1 234 710 грн. 13 коп. є поточною заборгованістю в розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виник після порушення провадження у справі про банкрутство першого відповідача.

Водночас, судом першої інстанції (ухвала від 26 березня 2013 року) та Київським апеляційним господарським судом (постанова від 14 травня 2013 року) під час розгляду кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у справі № 01/5026/1357/2012 було встановлено, що 07 березня 2012 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк), громадянин Шрамко Олексій Володимирович (поручитель) та товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Нафтаенерго" (боржник) уклали договір поруки № SR 11-027/28-2/1, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, та прийняття на себе прав та обов'язків боржника в повному обсязі таких зобов'язань на умовах визначених в цьому договорі.

Під кредитним договором сторони узгодили договір про надання банківських послуг CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року укладений між банком та боржником, з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками, тобто договір на підставі якого банк заявив кредиторські вимоги до боржника у даній справі про банкрутство.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку як встановлено у кредитному договорі.

Згідно п. 3.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Кредитор має право вимагати від поручителя прийняти на себе всі права та обов'язки клієнта за кредитним договором в порядку та на умовах визначених цим договором.

Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 1-го (одного) банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора, якщо інше не передбачено цим договором. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю у вимозі. За вимогою кредитора погашення боргових зобов'язань може бути здійснено на рахунок боржника (п. 3.2).

У пункті 3.7. договору поруки сторони узгодили, що після отримання повідомлення про порушення поручитель зобов'язаний виконати вказану вимогу у зазначений в повідомленні строк або підписати отримане повідомлення і повернути його кредитору, що свідчить про прийняття на себе прав та обов'язків клієнта за кредитним договором.

01 серпня 2012 року боржник отримав від публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" копію повідомлення від 22 червня 2012 року про порушення, яке було підписано громадянином Шрамко О.В. та публічним акціонерним товариством "ОТП Банк".

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що з 22 червня 2012 року поручитель Шрамко О.В. взяв на себе зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" перед публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" за кредитним договором № CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 14 травня 2013 року зазначив, що в даному випадку фактично відбулось переведення боргу, оскільки сторони узгодили умовами договору поруки перехід зобов'язань за кредитним договором до поручителя в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за договором. При цьому, переведення боргу відбулось за згодою кредитора (банку) у зв'язку з направленням поручителю повідомлення про порушення від 22 червня 2012 року.

Відповідно до ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" з 22 червня 2012 року втратив право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" за кредитним договором № CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року, на якому ґрунтуються кредиторські вимоги, заявлені до боржника, а тому відсутні підстави для їх визнання в межах справи про банкрутство та внесення до реєстру вимог кредиторів.

Тобто, під час розгляду справи про банкрутство суд встановив факт переведення боргу.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На момент прийняття судом рішення зі справи, ухвала суду від 26 березня 2013 року по справі № 01/5026/1357/2012 та постанова суду апеляційної інстанції по вказаній справі є чинною і в установленому законом порядку не скасовані.

Отже, оскільки позивачем було втрачено з 22 червня 2012 року право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" за кредитним договором №CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з першого відповідача 1 234 710 грн. 13 коп. боргу по відсотках та 1 197 110 грн. 59 коп. штрафних санкцій не має.

Крім того слід зазначити, що статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №13-67/гс12 від 18 грудня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року у справі № 01/5026/1357/2012 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Тобто нарахування позивачем штрафних санкцій є неправомірним, що є також самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині до першого відповідача.

Що стосується стягнення з другого відповідача боргу за договором про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року в розмірі 1 315 345, 51 доларів США, в тому числі: 1 000 000 доларів США заборгованість по кредиту, 158 205,34 доларів США заборгованість по відсотках та 157 140,17 доларів США заборгованість по штрафних санкціях, а також 7 627 087 грн. 65 коп., з яких: 5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 1 176 998 грн. 61 коп. заборгованість по відсотках та 874 309 грн. 04 коп. заборгованість по штрафних санкціях судом враховано наступне:

15 червня 2012 року господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія".

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство другого відповідача було опубліковано в газеті "Голос України" №145 (5395) від 09 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19 грудня 2012 року у справі №5016/1029/2012(5/35) визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в сумі 14 244 990 грн. 19 коп., як вимоги четвертої черги та в сумі 347 312 грн. 22 коп., як вимоги шостої черги.

У вказаній ухвалі також зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що не внесені до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року ухвалу суду першої інстанції від 19 грудня 2012 року залишено без змін.

Із заяви публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" (з урахуванням уточнень від 14 грудня 2012 року) вбачається, що звертаючись до суду банк зазначав, що заборгованість по договору про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року станом на 14 червня 2012 року складає 14 673 258 грн. 36 коп., в тому числі:

1 000 000 дол. США - сума боргу зі сплати кредиту (гривневий еквівалент станом на 14 червня 2012 року становить 7 992 500 грн. 00 коп. (з розрахунку 7,9925 грн. за один долар США));

43 900,31 дол. США - заборгованість по відсотках (гривневий еквівалент станом на 14 червня 2012 року становить 350 873 грн. 23 коп. (з розрахунку 7,9925 грн. за один долар США));

32 015 дол. США - заборгованість зі сплати штрафних санкцій (гривневий еквівалент станом на 14 червня 2012 року становить 255 879 грн. 88 коп. (з розрахунку 7,9925 грн. за один долар США));

5 575 780 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту;

326 036 грн. 30 коп. заборгованість по відсотках;

172 188 грн. 95 коп. заборгованість по штрафних санкціях.

Тобто саме вищенаведені вимоги були предметом розгляду судом заяви про визнання публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія".

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Оскільки ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19 грудня 2012 року у справі №5016/1029/2012(5/35) визнано вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на загальну суму 14 592 302 грн. 41 коп., однак предметом розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство другого відповідача була сума 14 673 258 грн. 36 коп., суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення з другого відповідача 14 673 258 грн. 36 коп. боргу, в тому числі: 13 568 280 грн. 00 коп. боргу зі сплати кредиту, 676 909 грн. 53 коп. боргу зі сплати відсотків, 428 068 грн. 83 коп. штрафних санкцій припинити на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується стягнення з другого відповідача 1 764 624 грн. 36 коп. боргу по відсотках та 1 702 261 грн. 59 коп. штрафних санкцій (з урахуванням офіційного курсу долара США станом на 09 липня 2013 року з розрахунку 7,993 грн. за один долар США) слід зазначити наступне:

Як зазначалося вище, виконання зобов'язань першим відповідачем за договором про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року було забезпечено договором поруки № SR 11-27/28-2 від 11 квітня 2011 року, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" солідарно з боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго") відповідає перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як вказувалося вище, 15 червня 2012 року було порушено провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія".

Тобто борг по відсотках в розмірі 1 764 624 грн. 36 коп. та 1 702 261 грн. 59 коп. штрафних санкцій є поточною заборгованістю в розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виник після порушення провадження у справі про банкрутство другого відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (ч. 1 ст. 523 ЦК України).

Оскільки, як уже зазначалося вище судом під час розгляду справи № 01/5026/1357/2012 було встановлено факт переведення боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" за договором про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року на іншу особу - Шрамко О.В., а другий відповідач не поручався за нового боржника, то з урахуванням вимог ч. 3 ст. 559 ЦК України позовні вимоги про стягнення з другого відповідача 1 764 624 грн. 36 коп. боргу по відсотках та 1 702 261 грн. 59 коп. штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Водночас, як вже зазначалося вище штрафні санкції під час дії мораторію не нараховуються, що також є самостійною підставою для відмови в позові про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 8 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п.2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" (вул. Куценка, 91, с. Березняки, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 21653350) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, ідентифікаційний код 21685166) 13 568 780 грн. 00 коп. боргу зі сплати кредиту, 1 206 823 грн. 76 коп. боргу зі сплати відсотків, 933 219 грн. 83 коп. штрафних санкцій - припинити.

2. В решті вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" (вул. Куценка, 91, с. Березняки, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 21653350) - в позові відмовити.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" (вул.Жовтневої революції, 283, м. Вознесенськ, Миколаївської області, ідентифікаційний код 24781924) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, ідентифікаційний код 21685166) 13 568 280 грн. 00 коп. боргу зі сплати кредиту, 676 909 грн. 53 коп. боргу зі сплати відсотків, 428 068 грн. 83 коп. штрафних санкцій - припинити.

4. В решті вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" (вул.Жовтневої революції, 283, м. Вознесенськ, Миколаївської області, ідентифікаційний код 24781924) - в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 15 липня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович