Постанова № 32389578, 10.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 року Справа № 904/4438/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Грабовий В.М., довіреність №40 від 19.03.13, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського товариства імені Б.Хмельницького" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі № 904/4438/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського товариства імені Б.Хмельницького", с. Богданівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про скасування оперативно-господарської санкції

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі № 904/4438/13 (суддя Петрова В.І.) повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що в порушення п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України позивачем надано платіжне доручення № 654 від 03.06.2013 року на суму 1 720 грн. 50 коп., що не відповідає приписам абзацу 9 Інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011 року № 12-6621/11, а саме не містить напису про зарахування судового збору в дохід державного бюджету. Також суд зазначив, що позивачем не вказано у позовній заяві ідентифікаційний код ПРЕМ Павлоградського району електричних мереж.

Не погодившись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу. Просить ухвалу скасувати як таку, що винесена з неправильним застосуванням процесуального права, а саме п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Також посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Просить скасувати оскаржувану ним ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі зазначає, що судовий збір було перераховано у безготівковій формі виключно через установу банку у встановленому розмірі, як передбачено ст. 4, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженою постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22.

На думку скаржника інформаційний лист Державної судової адміністрації від 10.11.2011 року № 12-6621/11, на який послався господарський суд Дніпропетровської області, не є актом законодавства і носить рекомендаційний характер.

Відповідач свій відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в силу наступного:

Відповідно до ст.63 ГПК України визначено підстави, за яких суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Одними з таких підстав є не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір", відповідно до ст. 6 якого судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У листі Вищого господарського суду України від 17.09.2012 року № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" викладено правову позицію, згідно з якою чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано платіжне доручення № 654 від 03.06.2013 року на суму 1 720 грн. 50 коп. про сплату судового збору за подачу позовної заяви. На обороті платіжного доручення відсутній напис банківської установи про зарахування даної суми до Державного бюджету України.

Згідно ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у разі виникнення у нього сумнівів відносно зарахування судового збору до Державного бюджету України не був позбавлений права прийняти позов і витребувати від сторін необхідні документи, а саме довідку органу державного казначейства про зарахування даної суми судового збору.

Відповідно до ст. 63 ГПК України визначено підстави, за яких суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Відсутність ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності, такою підставою не являється, а відповідно до положення ч. 2 ст. 54 ГПК України ідентифікаційний код має бути зазначений в позовній заяві лише за його наявності.

Позивач зазначив ідентифікаційний код відповідача. Вимоги суду про зазначення ідентифікаційного коду Павлоградського району електричних мереж, який є структурним підрозділом відповідача, безпідставні.

Отже, підстав, які зазначив господарський суд для повернення позову, не має. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Матеріали справи слід направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року по справі № 904/4438/13 скасувати.

Матеріали справи № 904/4438/13 направити господарському суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик