Рішення № 32389431, 09.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 915/970/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія", вул. Велика Кільцева, 4 Б, село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт", село Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632

про стягнення заборгованості за договором поставки № 311011 від 31.10.2011 року у сумі 77 257, 26 грн., в тому числі: 58 240, 00 грн. - основна заборгованість; 15 841, 17 грн. - пені; 3 176, 09 грн. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача представник не з'явився

від відповідача Радченко Роман Михайлович, довіреність б/н від 22.06.2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 311011 від 31.10.2011 року у сумі 77 257, 26 грн., в тому числі: 58 240, 00 грн. - основна заборгованість; 15 841, 17 грн. - пені; 3 176, 09 грн. - 3% річних. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені витрати на юридичні послуги в сумі 3 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 18.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 09.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 року судом здійснено процесуальне правонаступництво Приватного підприємства "Шина-Плюс" (код 30367798) шляхом заміни його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (код 30367798).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 року припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 62).

05.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника на підставі наявних у справі документів (арк. справи 63). Подане клопотання розглянуто судом та задоволено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивачем зазначено наступне.

31.10.2011 року Приватне підприємство "Шина-Плюс" (Постачальник), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія", та Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (Покупець) уклали договір поставки № 311011 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник на умовах, передбачених Договором, зобов'язався передавати (поставляти) у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати в порядку, встановленому Договором, автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (товар).

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 184 240, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ш00016503 від 07.12.2011 року на суму 13 840, 00 грн. та № Ш00014944 від 08.12.2011 року на суму 170 400, 00 грн.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар у встановлений Договором строк розрахувався частково, сплатив 106 000,00 грн., а сума 78 240, 00 грн. залишилась несплаченою.

29.03.2013 року відповідач здійснив проплату в сумі 20 000, 00 грн., тобто заборгованість відповідача за поставлений товар склала 58 240, 00 грн.

Із посиланням на приписи ст. ст. 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 311011 від 31.10.2011 року у сумі 77 257, 26 грн., в тому числі: 58 240, 00 грн. - основна заборгованість; 15 841, 17 грн. - пеня; 3 176, 09 грн. - 3% річних. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені витрати на юридичні послуги в сумі 3 000, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2013 року визнав наявність заборгованості в розмірі 56 240 грн., зазначивши, що відповідачем сплачено 08.07.13 року 2 000 грн. Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.13 року заперечив проти періоду нарахування 3% річних та пені. Вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги вважав такими, що не підлягають задоволенню. Письмового відзиву по суті спору відповідачем суду не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

31.10.2011 року Приватне підприємство "Шина-Плюс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія", (далі - Постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (далі - Покупець, відповідач) уклали договір поставки № 311011 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник на умовах, передбачених Договором, зобов'язався передавати (поставляти) у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати в порядку, встановленому Договором, автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (далі - Товар) (п. 1.1 Договору) (арк. справи 8-13).

Відповідно до п. 11.1, 11.2, 11.3 Договору Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року включно, але не раніше моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від його виконання.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору, як і внесення до нього змін шляхом підписання додаткової угоди в порядку п. 11.4 Договору, суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка Товару здійснюється на підставі цього Договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожен Товар окремо.

Відповідно до п. 2.3 Договору Покупець гарантує, що особа (особи), котра здійснюватиме фактичне приймання Товару й підписання видаткових накладних, матиме достатні повноваження таких дій від імені Покупця. Покупець несе всі ризики, пов'язані з невиконанням цього обов'язку. Покупець повинен забезпечити надання Постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупцю передаються наступні супровідні документи: видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат відповідності (у разі потреби); оригінал рахунку на оплату Товару.

Відповідно до п. 2.5 Договору підписана Сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) Покупцю Товару за цим Договором.

Відповідно до п. 4.6 Договору Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання повноважними представниками Сторін видаткових накладних.

Відповідно до п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору ціна Товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних. Рахунок на оплату є попереднім документом стосовно погодження між Сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки Товару, строків та умов оплати.

Відповідно до п. 8.1 Договору форма розрахунків: безготівкова.

Відповідно до п. 8.2 Договору Покупець проводить оплату за Товар згідно документів та на умовах, що надаються Продавцем: повна оплата протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару.

Відповідно до п. 8.3 Договору Постачальник зобов'язаний передавати Товар в кількості, асортименті згідно видаткових накладних протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця та виставлення Постачальником рахунку-фактури на сплату Товару. Робочим в контексті цього Договору вважається календарний день, за винятком святкових, неробочих днів, а також суботи та неділі.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 184 240, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ш00016503 від 07.12.2011 року на суму 13 840, 00 грн. та № Ш00014944 від 08.12.2011 року на суму 170 400, 00 грн. (арк. справи 14, 15).

Видаткові накладні підписані сторонами.

Товар отримано представником відповідача Негулевським І. П. на підставі Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 0231 від 07.12.11 року (на підставі виставленого рахунку № Ш00013621 від 07.12.11 року) та № 0232 від 02.12.11 року (на підставі виставленого рахунку № Ш00010976 від 28.10.11 року) (арк. справи 16-19).

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідачем отриманий по Договору Товар оплачено частково в сумі 106 000, 00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку (арк. справи 65-76) та не заперечується сторонами.

30.01.13 року за вих. № 5 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату суми заборгованості (арк. справи 20-21). Факт направлення та отримання відповідачем претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 22).

29.03.2013 року відповідач здійснив проплату в сумі 20 000, 00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку (арк. справи 28), тобто заборгованість відповідача за поставлений товар станом на день звернення до суду із позовом склала 58 240, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача за поставлений Товар складала 58 240, 00 грн.

08.07.13 року, тобто після порушення провадження у справі, відповідачем ще сплачено 2 000, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 337 від 08.07.2013 року (арк. справи 83). Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 року припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 56 240,00 грн., що також підтверджується поданою суду Довідкою, підписаною директором та головним бухгалтером ТзОВ "Софія-Граніт", якою підтверджено наявність заборгованості в сумі 56 240, 00 грн. (арк. справи 82).

Суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 56 240 грн., як і не спростовано факту отримання товару та наявності заборгованості. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 56 240 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 841, 17 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3. Договору у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, установлений п. 8.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування суми пені в розмірі 15 841, 17 грн. Так, позивачем нараховано 14 333, 31 грн. пені за період з 07.01.2012 року по 29.03.2013 року (447 днів) на суму боргу 78 240, 00 грн. та 1 507, 86 грн. пені за період з 29.03.2013 року по 30.05.2013 року (63 дні) на суму боргу 58 240, 00 грн. (арк. справи 4).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що визначаючи період нарахування пені, позивачем не враховано приписи ст. 253 ЦК України щодо перебігу строку саме з наступного дня після відповідної календарної дати.

Відповідно до п. 8.2 Договору Покупець проводить оплату за Товар згідно документів та на умовах, що надаються Продавцем: повна оплата протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару.

Враховуючи, що останнім строком оплати товару є 07.01.2012 року, право на нарахування пені виникає у позивача з 08.01.2012 року.

Суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку заявленого до стягнення розміру пені за надані послуги з урахуванням вимог ст. 232 ГК України (в межах піврічного строку) та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, пеня за період з 08.01.2012 року по 08.07.2012 року (182 дні) на суму заборгованості 78 240, 00 грн. з урахуванням проведених відповідачем проплат складає 5 915, 03 грн. (розрахунок пені здійснено за допомогою бази даних "Законодавство України"). Розмір вказаної пені є обгрунтованим та підлягає задоволенню. В решті нарахованої позивачем пені слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3 176, 09 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 3% річних в сумі 2 874, 52 грн. за період з 07.01.2012 року по 29.03.2013 року (447 днів) на суму боргу 78 240, 00 грн., та в сумі 301, 57 грн. за період з 29.03.2013 року по 30.05.2013 року (63 дні) на суму боргу 58 240, 00 грн., а всього 3 176, 09 грн.

Враховуючи, що останнім строком оплати товару з урахуванням положень ст. 253 ЦК України є 07.01.2012 року, право на нарахування 3% річних виникає у позивача з 08.01.2012 року.

Судом здійснено перерахунок 3% річних. Так, розмір 3% річних за період з 08.01.2012 року по 28.03.2013 року (446 днів) на суму боргу 78 240,00 грн. складає 2 868, 09 грн. Розмір 3% річних за період з 29.03.2013 року по 30.05.2013 року (63 дні) на суму боргу 58 240, 00 грн. складає 301, 57 грн. Тобто, розмір 3% річних складає 3 169, 66 грн. В частині стягнення 3 % річних в сумі 3 169, 66 грн. позов є обґрунтованим, підставним та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги в сумі 3 000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (замовник) та громадянином України Біленко Олександром Володимировичем (виконавець) укладено договір № 01/06 про надання юридичних послуг фізичною особою (Договір) (арк. справи 25-27).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, надати замовнику визначені цим Договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах загальної юрисдикції України, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов Договору складається акт виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.1 Договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі, згідно акту виконаних робіт (надання послуг).

До матеріалів справи подано Акти виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання юридичних послуг № 01/06 від 01.06.2012 року від 28.02.2013 року на суму 1 500, 00 грн. та від 29.03.2013 року на суму 1 500, 00 грн., із зазначенням підстав платежу "послуги з підготовки заяв, претензій", "послуги з підготовки позовної заяви до ТзОВ «Софія-Граніт»" (арк. справи 29, 30).

До матеріалів справи також подано довідку № 87/1 від 29.05.2013 року, видану Біленко Олександру Володимировичу про те, що згідно з умовами п. 4.1 Договору про надання юридичних послуг № 01/06 від 01.06.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" було виплачено Біленко О.В. винагороду в сумі 1500, 00 грн. згідно Акту виконаних робіт від 28.02.2012 року за підготовку претензії до ТзОВ "Софія-Граніт" та виконання інших дій по стягненню боргу; та винагороду в сумі 1500, 00 грн. згідно Акту виконаних робіт від 29.03.2013 року за підготовку позову до господарського суду Миколаївської області до ТзОВ "Софія-Граніт" (арк. справи 31).

В матеріалах справи також наявні копії Відомостей на виплату грошей № 10 за березень 2013 року та № 5 за лютий 2013 року, з яких вбачається факт виплату Біленко О. В. коштів в розмірі 1 241, 85 грн. та 1 147, 16 грн. (арк. справи 52-55).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.13 року суд зобов'язував позивача надати докази, що Біленко О. В. зареєстрований та має право на зайняття адвокатською діяльністю.

В судовому засіданні 18.06.13 року представник позивача на запитання суду чи зареєстрований та має право на зайняття адвокатською діяльністю Біленко О. В. вказав, що Біленко О. В. не зареєстрований та не має Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, однак, на сьогоднішній день проходить стажування у адвоката. Вищевикладене зафіксовано у протоколі судового засідання від 18.06.13 року (арк. справи 57).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача сум, витрачених позивачем, за надання правової допомоги в розмірі 3 000 грн., оскільки вказані кошти можуть бути відшкодовані лише за умови, що вони сплачені саме адвокату. Позивачем не доведено та не подано жодних документальних доказів, що послуги, зазначені в поданих ним Актах виконаних робіт надавались саме адвокатом. За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 3 000, 00 грн. - витрат за юридичні послуги. В цій частині вимог також слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 230-232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", ст. 22, 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (код ЄДРПОУ 30367798) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (код ЄДРПОУ 35156965) про стягнення заборгованості за договором поставки № 311011 від 31.10.2011 року у сумі 77 257, 26 грн., в тому числі: 58 240, 00 грн. - основна заборгованість; 15 841, 17 грн. - пені; 3 176, 09 грн. - 3% річних.

Стягнути з відповідача відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт", село Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 35156965) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія", вул. Велика Кільцева, 4 Б, село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130 (код ЄДРПОУ 30367798):

- 56 240, 00 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок грн. 00 коп.) - заборгованості за договором поставки № 311011 від 31.10.2011 року;

- 5 915, 03 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 03 коп.) - пені за період з 08.01.2012 року по 08.07.2012 року за неналежне виконання умов договору поставки № 311011 від 31.10.2011 року;

- 3 169, 66 грн. (три тисячі сто шістдесят дев'ять грн. 66 коп.) - 3 % річних за період з 08.01.2012 року по 30.05.13 року за неналежне виконання умов договору поставки № 311011 від 31.10.2011 року;

- 1 454, 68 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш