Постанова № 32389264, 09.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року справа № 823/2135/13-а

16 год. 06 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Педані О.В.,

за участю сторін:

представників позивача: Бєлової Н.М. (за довіреністю), Слюнька С.І. (за статутом),

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТАНЕС» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТАНЕС» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 №0001422301, №0001432301, №0001442301.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 замінено первинного відповідача - державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на правонаступника - державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Крилвінкварц» та ТОВ «Всеукраїнська творча група» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, у тому числі, докази реалізації придбаного товару, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень та незаконного донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів, відсутністю доказів переміщення і зберігання товару за правовідносинами позивача з ТОВ «Крилвінкварц» та ТОВ «Всеукраїнська творча група». Крім того відповідач зазначив, що за результатами проведення перевірок контрагентів встановлено неможливість виконання ними поставок сої, у зв'язку з відсутністю у них основних засобів. Тому відповідач вважає, що господарські операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТАНЕС» згідно з даними ЄДРПОУ зареєстроване як юридична особа з 26.06.2003, є платником ПДВ з 20.08.2003 відповідно до свідоцтва від 18.04.2006 №32158847.

На підставі наказу ДПІ у м.Черкасах від 11.02.2013 №325 та направлення на перевірку від 11.02.2013 №84/22-0 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Шакуля В.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Крилвінкварц» за період з 01.10.2011 до 31.12.2011 та ТОВ «Всеукраїнська творча група» за період 01.04.2012 до 30.06.2012. Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40309,00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2011 року - 5431,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 34878,00 грн.); пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13793,00 грн. (у т.ч. за листопад 2011 року - 463,00 грн., квітень 2012 року - 13330,00 грн.), а також завищено суму від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2011 року на суму 4260,00 грн., за червень 2012 року на суму 19888,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2013 №85/22-12/32504094 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.03.2013: № 0001422301, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 17241,00 грн. (13793,00 грн. - за основним платежем та 3448,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0001432301, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 49029,00 грн. (40309,00 грн. - за основним платежем та 8720,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001442301, яким позивачу зменшив суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 24148,00 грн. (у т.ч. 4260,00 грн. - за листопад 2011 року та 19888,00 грн. - за червень 2012 року).

Суд звернув увагу, що вищевказані донарахування пов'язані зі встановленням податковим органом укладення правочинів без реального виконання позивачем з ТОВ «Крилвінкварц» за договором купівлі-продажу товарів від 02.11.2011 №ДГ-2/11 та з ТОВ «Всеукраїнська творча група» за договором поставки від 02.04.2012 №02/04-1. До таких висновків відповідач згідно з даними акту перевірки позивача дійшов у зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на переміщення товару, що свідчить про відсутність факту переміщення товару від постачальників до покупця, у журналі реєстрації доручень відсутній запис про реєстрацію доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, у видаткових накладних відсутні відомості, які надають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції. Крім того позивач включив до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не включені в єдиний реєстр податкових накладних. Також за результатами перевірок контрагентів-постачальників позивача встановлено неможливість виконання ними поставок товару, у зв'язку з відсутністю у них основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами в матеріалах справи.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам справи, суд виходив з наступного.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Оскаржуване ППР від 06.03.2013 № 0001432301 суд вважає правомірним з огляду на наступне.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу товару від 02.11.2011 №ДГ-2/11, укладеним між ТОВ «АГРОТАНЕС» (покупець) та ТОВ «Крилвінкварц» (продавець),останній зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (сою) у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

На придбання товару за вказаним договором складено видаткову накладну від 10.11.2011 №1-0000128 на суму 28336,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4722,67 грн.), яка не містить посилання на виписування саме відповідно до договору від 02.11.2011 №ДГ-2/11. Суд звернув увагу, що на вказаній видатковій накладній не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка отримувала товар. Надана в якості доказу замовлення товару рахунок-фактура від 10.11.2011 №1-22/86 не містить посилання на виписування саме до договору від 02.11.2011 №ДГ-2/11 розшифрування підпису (прізвище, ініціали) особи, яка виписала вказаний документ, отже не відповідає ознакам допустимості та належності доказів.

Згідно з договором поставки від 02.04.2012 №02/04-1, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ «Всеукраїнська творча група» (постачальник), останній зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сою) на умовах, зазначених в договорі.

Суд звернув увагу, що відповідно до даних акту від 07.12.2012 №2087/22-40/32921777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» основними видами діяльності цього підприємства є: інша поліграфічна діяльність, посередництво в торгівлі широкого асортименту, діяльність агентств нерухомості, прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку, інші види рекреаційної діяльності, - у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що постачання сої не є характерним видом діяльності вказаного підприємства.

На придбання товарів за договором від 02.04.2012 №02/04-1 у позивача наявні видаткові накладні (далі - ВН): від 06.04.2012 №2/0604 на суму 49046,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8174,33 грн.); від 06.04.2012 №1/0604 на суму 49046,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8174,33 грн.); від 09.04.2012 №3/0904 на суму 51158,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 8526,37 грн.); від 18.05.2012 №1/1805 на суму 16926,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2821,00 грн.); від 01.06.2012 №2/0106 на суму 33129,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5521,60 грн.) (а.с.63-73).

Суд звернув увагу, у ВН не зазначені прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які відпускали та отримували товар. У ВН від 18.05.2012 №1/1805, від 01.06.2012 №2/0106 відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювалось відпускання та отримання товару.

Надані в якості доказу замовлення товару рахунки-фактури від 06.04.2011 №2/0604, від 06.04.2012 №1/0604, від 09.04.2012 №3/0904, від 18.05.2012 №1/1805, від 01.06.2012 №2/0106 не містять розшифрування підписів (прізвище, ініціали) осіб, які виписали вказані документи, отже не відповідають ознакам допустимості та належності доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Позивач не надав жодних доказів погодження сторін щодо термінів, умов транспортування товару, його кількості та якості. Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що підтверджує висновки відповідача про те, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинними бухгалтерськими документами для договорів поставки є видаткові накладні, однак вони не є доказом погодженої волі сторін договору щодо всіх його істотних умов. З урахуванням грошових сум, на які придбавався товару, письмова форма щодо укладеного договору є обов'язковою.

Ч.2 ст.3 Закону України № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Таким чином, бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом. Однак ВН від вищевказаних контрагентів складені з порушенням таких вимог, що не дає змогу встановити осіб, що брали участь у господарській операції, та відповідно до яких договірних умов (реквізити договору) формуватимуться витрати позивача.

Суд звернув увагу, що позивач не надав до суду будь-яких доказів переміщення товару від продавців (ТОВ «Крилвінкварц» та ТОВ «Всеукраїнська творча група»).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).

Враховуючи, що місцезнаходженням контрагентів-постачальників позивача є м. Київ та м. Світловодськ Кіровоградської області, зважаючи на віддаленість від місцезнаходження позивача, значну кількість товару у ВН, його характеристику, суд дійшов висновку, що відсутність доказів переміщення товару є додатковим доказом нереальності операцій.

Підтвердженням безтоварності операцій позивача з ТОВ «Крилвінкварц» та ТОВ «Всеукраїнська творча група» є той факт, що за наявності складу згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2004 №01 позивач не надав доказів перевірки кількості та якості придбаної сої (передбачено п.2.5 договору від 02.11.2011 №ДГ-2/11 та п.1.3 договору від 02.04.2012 №02/04-1), прийняття її на склад та вибуття зі складу.

Крім того, не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав книги складського обліку, не підтвердив рух придбаного товару на складі, копій сертифікатів якості (відповідності) товару. Надані позивачем на підтвердження зберігання товару картки складського обліку суд не взяв до уваги, оскільки з них вбачається, що на складі обліковувався жмих соєвий, тоді як відповідно до договорів поставки позивач придбавав сою. Посилання позивача на переробку сої у жмих не підтверджено жодними доказами. Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

Суд звернув увагу, що як доказ оплати товару (сої) позивач надав виписки з банку (а.с.74-77). Водночас суд зазначає, що суми перерахованих коштів та реквізити рахунків фактур, зазначені у призначеннях платежів виписок, не відповідають грошовим сумам, зазначеним у рахунках фактурах у матеріалах справи. Крім того, фактично оплачені загальні суми не відповідають ціні партій товару відповідно до видаткових накладних; не оплачено рахунок-фактуру від 01.06.2012.

Суд не взяв до уваги як докази реалізації товару, придбаного позивачем, копії ВН для: ТОВ «Черкаська м'ясна компанія», ФОП ОСОБА_5, СПОП «Відродження»(а.с.86-93), - оскільки на вказаних ВН відсутні підписи, посилання на довіреність уповноважених осіб, які отримували товар, ВН не скріплені печатками підприємств - покупців товару.

З даних акту перевірки ТОВ «Крилвінкварц» від 25.04.2012 №25/1600/35825746 щодо правомірності формування податкового зобов'язання та кредиту з ПДВ за період 01.11.2011-31.12.2011 (а.с.156-166) вбачається, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області Шаталова А.Ф. від 21.06.2012 порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_7 за фактом фіктивного підприємництва - придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Кривлінкварц», за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч.3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів) Кримінального кодексу України.

Згідно з даними акту від 07.12.2012 №2087/22-40/32921777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами березень, травень, червень 2012 року встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до договору від 02.11.2011 №ДГ-2/11 та від 02.04.2012 №02/04-1 за вищевказаними видатковими накладними.

Оскаржувані ППР від 06.03.2013 № 0001422301 і №0001442301 суд вважає правомірними з огляду на наступне.

Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ТОВ «Кривлінкварц» та ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» вплинуло на визначення податкового кредиту позивача та відповідно розрахунок сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.

Суд зауважує, що право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Надана позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту податкова накладна ТОВ «Кривлінкварц» від 10.11.2011 №8 виписана до іншого договору (від 10.11.2011 №1-22/86), ніж сформовані витрати. Таким чином податкова накладна, виписана на інший договір, не дає права формувати податковий кредит за договором купівлі-продажу від 02.11.2011 №ДГ-2/11.

Суд встановив, що позивач сформував податковий кредит за правочинами з ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» за податковими накладними (далі - ПН): від 06.04.2012 №4, від 06.04.2012 №3, від 09.04.2012 №7, від 18.05.2012 №10, від 01.06.2012 №2, - які виписані на суму більше 10000 грн. кожна. Однак в порушення абз.2 п.п. 201.10. ПК України вони не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 11 підрозділу ІІ розділу ХХ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Згідно з п. 6.3. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (далі - Порядок №1379), відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Отже позивач не мав права на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за вказаними ПН.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зменшив розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 4260,00 грн. - за листопад 2011 року та 19888,00 грн. - за червень 2012 року та донарахував основну суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 13793,00 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд звернув увагу, що відповідач донарахував суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ виключно в межах вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України та на цю ж суму застосував штраф у розмірі 25 % за порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та формування відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаними контрагентами у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 97, 158 - 159, 160 - 165, 254 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТАНЕС» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013: № 0001422301; № 0001432301; №0001442301 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2013