Рішення № 32383452, 12.07.2013, Оболонський районний суд міста Києва

12.07.2013 Справа № 756/3729/13-ц

унікальний №756/3729/13-ц

провадження № 2/756/2121/13

УХВАЛА

12 липня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маринченко М.М., при секретарі Яковлєвому О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудінвестиція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпромторг», треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік Оіл», про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 1445699 грн., трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Шляхбудінвестиція», яке є правонаступником ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва», про стягнення 1445699 грн. 50 коп., сплачених нею, як покупцем, за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладених з ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» у червні-липні 2007 року, які рішенням Господарського суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року визнані недійсними. Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані договори є нікчемними правочинами, оскільки підписані виконуючим обов'язки генерального директора товариства, який не мав повноважень відповідно до статуту товариства на їх укладення.

Також позивач просила стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 173959 грн. 18 коп. та інфляційні втрати в розмірі 61485 грн. 61 коп. з дня набрання рішенням господарського суду законної сили.

В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути вказані грошові суми солідарно з ТОВ «Шляхбудінвестиція» та ТОВ «Шляхпромторг», як правонаступників ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва».

В судовому засіданні позивачем подано заяву, в якій вона просить забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Шляхбудінвестиція», а саме на гаражі № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в літ. Д та № 175 в літ. Е в будинку АДРЕСА_1 та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Шляхпромторг», а саме на квартири № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та нежиле приміщення у будинку АДРЕСА_2; групу нежилих приміщень в будинку АДРЕСА_3.

При цьому позивач зазначає балансову вартість вказаного майна станом на 2007 рік та вказує, що вказане нерухоме майно передано до статутного капіталу відповідачів згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» та розподільчого балансу між ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» та ТОВ «Шляхбудінвестиція» і ТОВ «Шляхпромторг».

Представник ТОВ «Шляхбудінвестиція» проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував посилаючись на її необґрунтованість.

Представник ТОВ «Шляхпромторг» та третя особи в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази належності на даний час вказаного нерухомого майна відповідачам на праві власності.

Крім того, відсутні підтверджені належними доказами дані щодо дійсної (ринкової) вартості вказаного нерухомого майна на даний час, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.

Також позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що відповідачі мають намір ухилитися від виконання можливого рішення суду про задоволення позову шляхом відчуження належного їм на праві власності нерухомого майна і у суду відсутні підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко