Постанова № 32381699, 11.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 922/1209/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Шевель О. В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився,

1-го відповідача - не з*явився,

2-го відповідача - представник Барішевський О.В. за довіреністю від 03.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м. Київ, (вх. № 1829Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі № 922/1209/13,

за позовом - Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м.Київ,

до відповідачів- 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Тавріка ЛТД», м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації «Агросвіт», м.Харків,

про стягнення 3 423 687,75 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року ( суддя Світличний Ю.В.) позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АПК Тавріка ЛТД» на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/09/2008/980-К/17 від 26.09.2008 року станом на 15 лютого 2013 у сумі 3 423 687,75 грн., з них : сума заборгованості за кредитом - 1 650 000, 00 грн; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам 9 172, 57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. та судовий збір у розмірі 68 473,76 грн. В частині позовних вимог до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації «Агросвіт», у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року у справі № 922/1209/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ Агропромислової асоціації «Агросвіт» скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ПАТ «КБ Надра» заборгованість за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/09/2008/980-К/17 від 26.09.2008 року станом на 15.02.2013 року у сумі 3 423 687,75 грн. , з них: сума заборгованості за кредитом - 1650 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам - 9 172,57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. Стягнути на користь ПАТ «КБ Надра» з ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» сплачений судовий збір у сумі 68 473,76 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом при постановлені оскаржуваного рішення порушено частину 4 статті 559 Цивільного кодексу України. Таке порушення виходить з того, що перш ніж робити висновок про пропуск позивачем строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, поручителю ТОВ АА «Агросвіт» необхідно дослідити чи належним чином укладено між ним та ПАТ «КБ «Надра» договір поруки щодо наявності у ньому узгодженого сторонами строку припинення поруки, оскільки, виходячи із приписів першого речення частини четвертої вказаної норми, на думку апелянта, строк поруки може бути встановлений у самому договорі поруки, що, відповідно, виключає можливість застосування інших строків, встановлених вказаною нормою.

Як убачається із п.п. 3.5, 3.6 договору поруки, сторони узгодили строк припинення поруки, пов*язавши його з наступною подією: цей договір вступає у силу з моменту його укладання сторонами і дія цього договору закінчується належним виконанням позивальником взятого на себе зобов'язання по кредитному договору та/або виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору, що в силу наведеного виключає застосування до даних правовідносин шестимісячного строку, встановленого у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апелянт вважає, що оскільки строк поруки, встановлений сторонами у самому договорі і пов'язаний з настанням події - повним виконанням зобов'язань за кредитним договором, немає підстав вважати, що такий строк не встановлений і повинен обмежуватися одним роком від дня укладення договору поруки.

2-й відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої заперечення 2-й відповідач обґрунтовує тим, що в силу приписів частин 1 та 2 статті 251 та статті 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Оскільки у спірному договорі поруки не встановлено строку його дії, тому позивач повинен був пред*явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 26.09.2008 року № 05/09/2008/980-К/17-26.09.2010 р.

Позивач 10.07.2013 року надіслав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, посилаючись на те, що представник ПАТ КБ «Надра», який підготував додаткові пояснення для участі і даному засіданні не має змоги їх підтримати, тому, що бере участь у розгляді справи № 922/641/13-г.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки останнє не обґрунтовано та не підтверджено документально.

Колегія суддів зазначає, по-перше, позивач, отримавши 25.06.2013 року копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення, не скористався своїм правом, не надіслав до апеляційного суду додаткові письмові доводи до апеляційної скарги у порядку вимог, встановлених статтею 95 Господарського процесуального кодексу України з метою надання іншій стороні можливості висловити свої заперечення, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, зазначене клопотання скаржника з урахуванням приписів статей 77,99,101 Господарського процесуального кодексу України не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що нез*явлення сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі; окрім того, зазначені скаржником обставини не є такими, що унеможливлюють апеляційний перегляд оскаржуваного судового акту у даному судовому засіданні.

По-третє, пунктом 6 ухвали Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.06.2013 року сторони були попереджені, що у разі не з*явлення їх представників у судове засідання 10.07.2013 року та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників сторін.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника 2-го відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

26.09.2008 року між позивачем ( ПАТ КБ «Надра» та 1-м відповідачем ( ПАТ Тавріка ЛТД» - позивальник) укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/09/2008/980-К/17 з додатковими угодами № 1 від 03.10.2008 року, № 2 від 07.10.2008 року, № 2-а від 08.10.2008 року ( далі кредитний договір) ( а.с.21-27 ).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 3 000 000,00 грн., строк користування кредитною лінією встановлюється з 26.09.2008 року по 26.09.2010 року, відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 23% річних.

Відповідно до п.п. 3.2.8, 3.2.9 кредитного договору позивальник зобов'язаний здійснювати повернення траншів у строки, передбачені у додаткових угодах до цього договору, здійснювати щомісячну сплату нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії.

Згідно з п.п. 3.2.10 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути отримані транші в межах кредитної лінії і відсотки за користування ними в строк до 26.09.2010 року, а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування кредитною лінією сплатити одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією.

Відповідно до п.6.4 кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

26.09.2008 року для забезпечення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), між банком «Надра» ( кредитор - позивач) та ТОВ «Агропромислова асоціація «Агросвіт» ( поручитель - 2-й відповідач) укладено договір поруки № 05/09/2008-П/491 ( далі договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання/належне виконання позичальником, узятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржника, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п.1.1 цього договору повністю ( чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя, так і від кожного окремо.

Пунктом 3.4, 3.5 договору поруки зазначено, що цей договір вступає у силу з моменту його укладання сторонами, дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятого на себе зобов'язання по кредитному договору та/або виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач, звернувшись до господарського суду Харківської області з даним позовом, просив суд ухвалити рішення про стягнення на свою користь у солідарному порядку з ТОВ «АПК «Тавріка ЛТД» та ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» заборгованість за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/09/2008/980-К/17 від 26.09.20008 року станом на 15.02.2013 року у сумі 3 423 687,75 грн.

2-й відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в договорі поруки не встановлено строку його дії, а отже вірним пре*явленням вимоги до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 26.09.2008 року № 05/09/2008/980-К/17 є 26.09.2010 року. Вказаний шестимісячний строк для пред*явлення вимоги поручителю сплив відповідно 26.03.2011 року. Таким чином, вимоги з боку позивача пред*явлено не було протягом цього строку, порука є припиненою, у зв'язку з чим у позові стосовно нього повинно бути відмовлено.

27.05.2013 року місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором у повному обсязі. Позичальник ( 1-й відповідач), у свою чергу, не надав суду жодного доказу, який би спростував наявність заборгованості перед позивачем, а позивач не надав доказів пред*явлення ним вимог до 2-го відповідача протягом шестимісячного строку, встановленого для пред*явлення вимоги поручителю, який сплив 26.03.2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України (кредитний договір) передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема, заставою, порукою.

Як убачається з матеріалів справи апелянт -ПАТ «КБ «Надра», в обґрунтування власної правової позиції посилається на частину 4 статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред*явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред*явлення вимоги порука припиняється, якщо кредитор не пред*явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Апелянт вважає, що вищенаведеними пунктами 3.5, 3.6 договору поруки встановлений строк дії договору ще не минув, тому відповідно не можна застосовувати до вказаних правовідносин норми частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до частин 1-2 статті 251 Цивільного кодексу України, згідно до якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно приписів статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто, наведені норми права свідчать, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, у договорі поруки № 05/09/2008-П/491 від 26.09.2010 року не встановлено строку його дії, а отже в цьому разі позивач повинен був пред*явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 26.09.2008 року № 05/09/2008/980-К/17.

З огляду на викладене, колегія суддів колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що вказаний шестимісячний строк для пред*явлення вимоги поручителю сплив відповідно 26.03.2011 року та оскільки вимоги з боку позивача пред*явлено не було протягом цього строку, порука є припиненою та позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» до поручителя є незаконними та необґрунтованими.

До того ж, відповідно до п.2.1 договору поруки кредитор - ПАТ «КБ «Надра», набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій частині)

У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаного позичальником зобов'язання (його частини), а також розрахунок штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити. Повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом ( за адресою, що вказана в договорі) чи надано особисто поручителю ( пункти 2.3, 2.4 договору поруки).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, позивач (банк) взяті на себе зобов'язання виконав та позичальнику надав кредит у встановленому в договорі розмірі, а позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатив в строк до 26.09.2010 року, чим порушив умови кредитного договору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною платою за його користування.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

За змістом статті 217 Господарського процесуального кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій : відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно - господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з позичальника - 1-го відповідача заборгованості за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/09/2008/980-К/17 від 26.09.2008 року станом на 15 лютого 2013 у сумі 3 423 687,75 грн., з них : сума заборгованості за кредитом - 1 650 000, 00 грн; сума заборгованості за відсотками - 1 203 922,21 грн.; сума пені по відсоткам 9 172, 57 грн.; сума пені по кредиту - 125 012,50 грн.; інфляційні збитки - 434 780,47 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до чинного законодавства та матеріалів справи рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року та необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст. 101, п.1 ч1. ст. 103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року у справі № 922/1209/13 залишити без змін.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови складено 11.07.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя О.В.Шевель

суддя В.С. Хачатрян