Рішення № 32380808, 09.07.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 рокуСправа № 912/842/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/842/13

за позовом: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

до відповідача: комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11, м. Кіровоград

про стягнення 39 234,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бершадський С.М., довіреність № 64 від 02.01.13;

від відповідача - Сирота Т.О., довіреність № 617 від 01.11.12.

Дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11 заборгованість по договору № 35/11 на виробництво та постачання теплової енергії від 20.03.2007 року на загальну суму 39 234,90 грн., з них: основний борг - 37341,68 грн., пеня - 1546,44 грн.; інфляційні втрати в сумі 41,06 грн., три відсотка річних в сумі 305,72 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2013 р. у відзиві на позовну заяву проти позову не заперечує, просить розстрочити виконання рішення суду на строк 1 рік в зв"язку зі скрутним фінансовим станом підприємства.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (постачальник) та комунальним ремонтно - експлуатаційним підприємством № 11 (споживач) укладено договір № 35/11 від 20.03.2007 року на виробництво та постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати споживачу теплову енергію споживачу, а споживач зобов'язався використовувати теплову енергію та оплачувати її на умовах і в строки визначені даним Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору, теплова енергія постачається з метою центрального опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних цілей об'єктів споживача. Характеристика об'єктів споживача наводиться в Додатку № 1 до даного Договору і є невід'ємною його частиною.

Споживач оплачує за фактично спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (п. 3.1 Договору).

В розділі 4 Договору сторони узгодили, що розрахунковий період оплати за поставлену теплову енергію - один календарний місяць. Споживач щомісячно, не пізніше ніж 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, оплачує вартість фактично поставленої постачальником теплової енергії. Оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату виставленого постачальником за фактично спожиту теплову енергію через установи банку або касу підприємства. Розрахунки згідно цього договору розпочинаються з 01.03.2007 року.

Згідно пункту 6.2.3 Договору споживач зобов'язався своєчасно, в установлений договором строк, оплачувати спожиту теплову енергію.

Умовами Договору (п. 7.1.1) передбачено, що за прострочення строків оплати за фактично отриману теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення та відключається в порядку передбаченим п. 5.1.3 Договору.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 18.10.2029 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на такий же строк.

Договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує договірні обов'язки щодо оплати фактично отриманої теплової енергії, що привело позивача до необхідності звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за якими регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору було здійснено постачання теплової енергії відповідачеві.

ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" виставлялись відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання (а.с 14-18), які отримані відповідачем під розписку, всього на загальну суму 39 341,68 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договорами належним чином не виконував, станом на 23.05.2013 року, відповідно до розрахунку позивача, заборгованість комунального ремонтно - експлуатаційного підприємства № 11 за спожиту теплову енергію складає 37 341,68 грн.

За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Доказів сплати суми боргу за теплопостачання в сумі 37 341,68 грн. відповідач до суду не подав.

В судовому засіданні 09.07.2013 р. представник відповідача заборгованість визнав в повному обсязі.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 37 341,68 грн. господарським судом задовольняються у повному обсязі.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, ч. 3. ст. 549 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за фактично спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

У зв"язку з несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за отриману теплову енергію позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно п. 7.1.1 Договору в сумі 1546,44 грн.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1546,44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три відсотка річних в сумі 305,72 грн. та втрати від інфляції в сумі 41,06 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 305,72 грн. 3 % річних та 41,06 грн. інфляційних втрат заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 39 234,90 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на 1 рік задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Але при цьому, слід враховувати приписи статті 121 ГПК України відповідно до якої, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із зазначених положень, надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можливо лише у виняткових випадках та за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Такі обставини як наявність скрутного фінансового становища або наявність значної кредиторської та/або дебіторської заборгованості не є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, а є лише результатом господарської діяльності боржника, отже й не можуть бути підставами для невиконання рішення суду.

Таким чином, клопотання про надання розстрочки задоволенню не підлягає.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11 (25026, м. Кіровоград, вул. Червонозорівська, 17, ідентифікаційний код 23224392) на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград , вул. Кутузова, 23/16, код ЄДРПОУ 33142568) заборгованість в сумі 39234,90 грн., з яких: основний борг - 37341,68 грн., пеня - 1546,44 грн.; інфляційні втрати в сумі 41,06 грн., три відсотка річних в сумі 305,72 грн., а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя С. Б. Колодій