Рішення № 32380668, 11.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2013 р. Справа № 902/685/13

Провадження № 14/902/45/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (вул. Сільгосптехніки, 1, м. Яготин, Київська область, 07700; проспект Червонозоряний, 4-б, н/п 165, м. Київ, 03037)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агроінвест" (вул. Парсяка, 30-а, с. Скаржинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22011)

про стягнення 236631,46 грн. заборгованості,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Магур Н.І., довіреність №10 від 10.03.2013р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агроінвест" 236631,46 грн. заборгованості за порушення останнім умов кредитного договору купівлі-продажу №30-Г від 30.03.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/685/13 з призначенням її до розгляду.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 30.05.2013 року представника відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів ухвалою суду від 30.05.2013 року розгляд справи відкладено до 12.06.2013 року.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представником позивача до суду подано заяву №99 від 12.06.2013 року (вх.№08-46/7349/13) про зменшення позовних вимог на суму основного боргу в розмірі 201177,50 грн. в зв'язку з перерахуванням відповідачем вказаної суми на рахунок позивача. В решті позовних вимог представник позивача позов підтримав.

Зазначена заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

12.06.2013 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.07.2013 року.

В судове засідання на визначену дату (11.07.2013р.) з'явилася представник позивача (Магур Н.І.), який підтримав подану 12.06.2013 року заяву (а.с. 51).

Натомість, відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, витребуваних доказів не надав, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений належним чином, що стверджується підписом повноважного представника на розписці від 12.06.2013 року, якою повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.03.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Агроінвест" (покупець) укладено договір №30-Г купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин (далі товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його.

Кількість, асортимент та ціни товару наведені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість товару визначається у специфікаціях (п. 1.3. Договору).

Поставка продавцем товару по даному договору здійснюється партіями на склад покупця не пізніше 3-х робочих днів після отримання попередньої заявки від покупця (п. 3.1. Договору).

Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача (дата оформлення товарної накладної) (п. 3.3. Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару й оформлення документів, вказаних у п. 3.2. Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата товарів покупцем здійснюється за ціною, зазначеною в специфікаціях шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця в такому порядку:

- 50% від вартості товару - в строк до 20.08.2012 року;

- 50% від вартості товару - в строк до 15.10.2012 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за даним Договором, передавши відповідачу товар на загальну суму 451177,50 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, наявними в матеріалах справи (а.с. 12-26).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 250 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с. 27-30).

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 201177,50 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №27 від 02.02.2013 року про сплату 201177,50 грн. заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар змусила позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Однак після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував суму основного боргу на поточний рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку від 10.06.2013 року (а.с. 52).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з цим, у пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 201177,50 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3399,18 грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16995,90 грн. пені та 15058,88 грн. штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, нарахованої за кожен день прострочення виконання від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що при затримці оплати вартості товару понад три дні покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплати товару є правомірними.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 16995,90 грн. пені та 15058,88 грн. штрафу, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що відповідають законодавству та умовам Договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агроінвест" (вул. Парсяка, 30-а, с. Скаржинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22011; код ЄДРПОУ 30807151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (вул. Сільгосптехніки, 1, м. Яготин, Київська область, 07700; проспект Червонозоряний, 4-б, н/п 165, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 34233416) 3399,18 грн. - 3% річних, 16995,90 грн. - пені, 15058,88 грн. - штрафу та 4732,63 грн. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 201177,50 грн. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 липня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Парсяка, 30-а, с. Скаржинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22011)