Рішення № 32380527, 11.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2013р. Справа № 905/4268/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк

про: стягнення 64 842 702,44

за участю представників сторін:

від прокуратури: Блащик Г.Є - за посв. № 115490

від НАК «Нафтогаз України»: не з'явились

від відповідача: Климчук Т.В. - за довір. № 11 від 02.01.2013р..

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» за договором про закупівлю природного газу № 16-12-БО від 19.01.2012р. суми основного боргу у розмірі 64 842 702,44 грн., який виник по зобов'язанням березня - травня 2012 року.

Нормативно позов обґрунтовано п.2 ст.121, ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29 ГПК України

На підтвердження позову надано у копіях договір № 16-12-БО від 19.01.2012р. з додатком № 1 від 19.01.2012р., акти приймання передачі газу, акт звірки розрахунків від 30.05.2012р., рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2012р. о справі № 5006/8/47/2012р.

Відповідач у відзиві від 09.07.2013р. № 375/юр не заперечує наявності боргу у сумі 64 842 702,44 грн., але зазначає про відсутність своєї вини у виникненні цього боргу. Відповідач посилається на наявність великої заборгованості кінцевих споживачів за отримані послуги з теплопостачання; на незадовільний фінансовий стан підприємства, а також на невідповідність розміру тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого органами місцевого самоврядування, економічно обґрунтованим витратам підприємства на їх виробництво. У зв'язку з наведеним відповідач просить надати розстрочку виконання рішення рівними частинами протягом 2 (двох) років.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду у копіях: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2013р., звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний доход) за І квартал 2013 року, довідку підприємства з дебіторської заборгованості за січень-травень 2013р., розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послугу теплопостачання, що надана населенню та довідку статистики.

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі (а.с.31). До канцелярії суду надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових документів.

Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, з яких спір не може бути вирішено в даному засіданні, також не наведено додаткових документів, які він вважає за необхідне надати суду та які саме обставини такі документи можуть підтвердити чи спростувати.

Отже спір розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд встановив наступне.

19.01.2012р. між НАК «Нафтогаз України», як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладеного договір № 16-12-БО про закупівлю природного газу (а.с.8). За умовами цього договору покупець зобов'язався протягом січня грудня 2012 року поставити покупцеві імпортований природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей газ.

У п.1.2 договору сторонами встановлено обсяги поставки газу по місяцях, у тому числі у березні 2012 року на рівні 12500тис.куб.м., у квітні - 6000тис.ку.м., у травні - 1200тим.куб.м. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків та рівня оплат (п.1.3 договору).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 945,90 грн. включаючи податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу (п.3.1 договору)

Згідно п.4.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 5.2.1 договору сторони визначили, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

У разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі сім відсотків від суми простроченого платежу (п.7.3 договору).

У додатку № 1 до договору (а.с.13) сторони визначили, що приймання-передача газу, поставленого у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем (п.2.2 додатку)

Строк дії договору сторонами встановлено до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного здійснення (п.10.1 договору)

Договір № 16-12-БО від 19.01.2012р. разом з додатком підписаний обома сторонами без зауважень.

Договір № 16-12-БО від 19.01.2012р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що НАК «Нафтогаз України» передавав, а ККП «Донецькміськтепломережа» приймав за актами приймання-передачі природний газ, у тому числі у березні 2012р. на суму 48 853 876,17грн., у квітні 2012р. на суму 13 871 089,36грн., у травні 2012р. - 2 117 736,91грн. (а.с.16-18). Всього - 64 842 702,44грн.

За поясненнями прокурора, що не заперечується відповідачем, отриманий у цей період природний газ ККП «Донецькміськтепломережа» не оплачений.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 64 842 702,44 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення рівними частинами строком на два роки суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання рішення можливе у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

У своїй заяві про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на наявність великої заборгованості кінцевих споживачів за отримані послуги з теплопостачання, на незадовільний фінансовий стан підприємства, а також на невідповідність розміру тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого органами місцевого самоврядування, економічно обґрунтованим витратам підприємства на їх виробництво. На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду у копіях: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2013р., звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний доход) за І квартал 2013 року, довідку підприємства з дебіторської заборгованості за січень-травень 2013р., розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послугу теплопостачання, що надана населенню.

Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Також відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Донецька. Поставлений позивачем природний газ споживався відповідачем не для задоволення власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Відповідачу заборонено припиняти його споживання в силу імперативних приписів ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" та ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У той же час, відповідачем не надано доказів вжиття заходів по зменшенню заборгованості кінцевих споживачів за надані послуги з теплопостачання у встановленому порядку, а сама по собі довідка підприємства щодо розміру дебіторської заборгованості (а.с.38) не підтверджує вжиття таких заходів.

Крім того, умови спірного договору не ставлять порядок розрахунків за отриманий природний газ у залежність від остаточних розрахунків кінцевих споживачів за послуги з теплопостачання. Більш того, у п.1.3 договору сторони обумовили, що обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків та рівня оплат. У пункті 5.2.1 договору сторони визначили, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. В матеріалах справи відсутні докази зміни обсягів поставки газу, обумовлених у п.1.2 договору. Судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що отриманий протягом березня - травня 2012 року природний газ ККП «Донецькміськтепломережа» не оплачений взагалі. Відповідачем не надано доказів вжиття заходів по зменшенню/уникненню заборгованості за спірним договором, у тому числі вжиття заходів по залученню коштів на погашення заборгованості, наприклад, кредитних чи інших коштів.

У відповідності з п.8 ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач має право на відшкодування втрат у разі затвердження тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Статтею 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно у тому числі й на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1-3 та 6 статті 11 цього Закону).

Аналогічна норма містилася у пункті 48 статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», згідно якої у 2012 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 7 і 8 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 34-40 статті 4 та пунктом 12 статті 8 цього Закону).

Діючим законодавством України передбачено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Так, постановою Кабінету Міністрів України 11 червня 2012р. № 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013р. № 167 затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Цим порядком передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів по укладенню відповідного договору про організацію взаєморозрахунків, а надана відповідачем довідка-розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послугу теплопостачання (а.с.39), не є доказом вжиття таких заходів.

Отже, відповідачем не доведено, що він матиме змогу виконати рішення суду у цій справі у порядку та строки, запропоновані ним у клопотанні про надання розстрочки, викладеному у відзиві на позов, що зумовлює відмову у наданні розстрочки виконання судового рішення.

Суд зазначає, що відповідач законодавчо не обмежений у праві повторно звернутися до суду з відповідним клопотанням в порядку ст. 121 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» про стягнення 64 842 702,44 грн., задовольнити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) 64 842 702,44 грн. боргу

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь державного бюджету (отримувач - Київське УК/Київськ.р-н/22030001, код отримувача - 38034002, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДК СУ) у Донецькій області, код банку отримувача - 834016, рахунок - 31217206783006, Код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у розмірі 68 820,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2013 р.

Суддя Н.В. Величко

надркеовано 4 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1- відповідачу

1 - прокурору

(062) 381-91-20