Ухвала суду № 32379688, 27.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія: 26 Головуючий 1 інстанції - Жарова Ю.І.

Доповідач - Супрун М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Супрун М.Ю., Баркова В.М.,

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Новогродівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 02 квітня 2013 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 6000.00 грн., вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому зазначив, що позивач не довів отримання ним моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я.

Сторони та третя особа у судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом першої інстанції при вирішення справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на ВП шахта «1/ 3 Новогродівська»Державного підприємства «Селидіввугілля» гірничо монтажником (а.с.7-8)

Під час виконання трудових обов'язків 13 грудня 2010 року з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого останній отримав закритий оскльчатий перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, закритий перелом ребер справа та зліва зі зміщенням уламків.

16 грудня 2010 року відповідачем був складений акт № 31 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1(а.с.6-8)

Згідно довідки МСЕК серії ДОН-04 №34425 від 31.08.2011 року ОСОБА_1 вперше встановлено 20% стійкої втрати працездатності у зв'язку трудовим каліцтвом (а.с.4-5).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заподіяна позивачу моральна шкода, пов'язана з ушкодженням здоров'я, на підставі ст.237-1 КЗпП України, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

В силу ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, що привело його до втрати працездатності.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про отримання позивачем моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Державне підприємство «Селидіввугілля».

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.

Посилання апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачем, не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Інші доводи апеляційної скарги є також є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді