Рішення № 32378981, 15.07.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/5255/13ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого судді: Вінтоняк Н.Д.,

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Громадської організації «Союз спеціалістів з охорони праці» до Луганської міської ради в особі Управління комунальним майном, ОСОБА_1 про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого, зазначив, що Громадській організації «Союз спеціалістів з охорони праці» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №7381, належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. У 2005 році нежитлове приміщення було облаштовано окремим зовнішнім входом.

30 вересня між позивачем та ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення з окремими зовнішніми входами за адресою: АДРЕСА_1. За даним договором сторони зобов`язувалися в строкдо 30 листопада 2012 року укласти основний договір оренди на умовах, визначених попереднім договором.

26 листопада 2012 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією укласти основний договір оренди, однак останній відмовився, посилаючись на те, що позивач не є власником усього нежитлового приміщення.

У наступному позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що позивач звернувся до Луганської міської ради з клопотанням про передачу в оренду терміном на 49 років земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Після обстеження земельної ділянки відповідним службами було надано позитивні висновки щодо будівництва та розміщення окремого зовнішнього входу до вбудованого приміщення. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №373/14 від 08.12.2005 року було надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки за вищезазначеною адресою під будівництво та розміщення окремих зовнішніх входів до приміщення.

Позивач зазначає, що оскільки роботи виконано без належно затвердженої документації та дозволу на початок будівельних робіт, не є можливим ввести дані приміщення до експлуатації та оформити право власності. Разом з тим, відповідно до висновку обстеження технічного стану, всі основні несучі конструкції нежитлового приміщення та прибудови знаходяться в нормальному стані, обстежений об`єкт пристосований до експлуатації. Під час обстеження будь-яких відхилень, помилок, невідповідностей не виявлено, що свідчить про дотримання архітектурних норм і правил та можливість експлуатації будівлі за призначенням.

Посилаючись на вищезазначене, позивач просить суд визнати за ним право власності на вбудоване підвальне нежитлове приміщення №43 з входом в підвал та окремим зовнішнім входом, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; зобов`язати ОСОБА_1 укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, визначених попереднім договором оренди від 30 вересня 2012 року.

Представник позивача до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити.

Представник Луганської міської ради у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи у відсутність представника, просив розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності згідно вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 та 2. ст. 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2004 року, укладеного між Луганською міською радою в особі Управління комунальним майном та Громадською організацією «Союз спеціалістів з охорони праці», позивач набув право власності на вбудоване підвальне нежитлове приміщення №43 з входом в підвал, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №373/14 від 08.12.2005 року «Про внесення на розгляд Луганської міської ради питання про надання Громадській організації «Союз спеціалістів з охорони праці» згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, під будівництво та розміщення окремих зовнішніх входів до приміщення», позивач порушував питання про передачу в оренду терміном на 49 років земельної діяняки за адресою: АДРЕСА_1, під будвіництво та розміщення окремих зовнішніх входів до приміщення. Комлексним висновком Управління архітектури та містобудівання Луганської міської ради від 13.10.2005 №01-14/2691 встановлено, що будівництво та розміщення окремих зовнішніх входів до приміщення на земельній ділянці відповідає генеральному плану м. Луганська, іншій містобудівній документації, державним стандартам, іншим діючим нормам та правилам. Громадською організацією «Союз спеціалістів з охорони праці» розпочато будівництво зовнішнього входу до приміщення. Будинок за адресою: АДРЕСА_1, не є пам`яткою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадшини», земельна ділянка знаходиться поза межами «червоних ліній», вулиць та доріг (а.с. 26-28).

Судом встановлено, що позивачем нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, облаштоване окремим зовнішнім входом.

Відповідно до висновку обстеження будівельних конструкцій зовнішнього входу за адресою АДРЕСА_1, складеного ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лугбудексперт», всі будівельні конструкції зовнішнього входу №43, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться в нормальному стані, об`єкт відповідає державним стандартам,будівельним нормам та правилам та пристосований до безпечної експлуатації (а.с. 16-25).

У відповідності до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно, та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивачем здійснено прибудову у вигляді зовнішнього входу до належного йому нежитлового приміщення у відповідності до діючих будівельних норм та правил, будівництво не порушує прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на новостворене майно - вбудоване підвальне нежитлове приміщення №43 з входом в підвал та окремим зовнішнім входом, за Громадською організацією «Союз спеціалістів з охорони праці» підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, визначених попереднім договором оренди від 30 вересня 2012 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються

протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2012 року між Громадською організацією «Союз спеціалістів з охорони праці» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди приміщення від 30 вересня 2012 року (а.с. 3).

Відповідно до п.2 договору сторони зобов`язалися укласти в строк до 30 листопада 2012 року договір оренди нежитлового приміщення з окремими зовнішніми входами за адресою: АДРЕСА_1, строком на 5 років, орендна плата на місяць буде становити 1500 грн.

Відповідно до п. 4 договору, Громадській організації «Союз спеціалістів з охорони праці» доручається скласти проект основного договору та подати на розгляд ОСОБА_1

П. 7 договору визначає, що зобов`язання за попереднім договором припиняється, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п. 2 договору. Або якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні пропозицію про укладення основного договору (відповідний проект основного договору).

З огляду на те, що позивачем не надано доказів направлення ОСОБА_1 проекту основного договору у строк, визначений п. 2, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст. ст.328, 331, 322, 376, 382, 392 , 627, 635 ЦК України, ст.ст. 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Громадської організації «Союз спеціалістів з охорони праці» - задовольнити частково.

Визнати за Громадською організацією «Союз спеціалістів з охорони праці» право власності на вбудоване підвальне нежитлове приміщення №43 з входом в підвал та окремим зовнішнім входом за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк