Постанова № 32377039, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 5011-37/16128-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Коротун О.М.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача - Молодюк А.Л. (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.03.2013 р. у справі №5011-37/16128-2012 (колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гавриловська І.О., судді Картавцева Ю.В., Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход"

про відшкодування збитків у розмірі 12919500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" про відшкодування збитків у розмірі 12919500,00 грн., понесених внаслідок знищення частини предмету іпотеки за договором іпотеки № б/н від 23.08.2007 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 1369.

Ухвалою суду від 16.11.2012 р. було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход", зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі №5011-37/16128-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі №5011-37/16128-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції 09.07.2013 р. представники відповідача, третьої особи не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі №5011-37/16128-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.05.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір №5/К- 2006.

Належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором було забезпечено заставою нерухомого майна відповідно до укладеного між банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Офіс Лайн" (іпотекодавець) договору іпотеки б/н від 23.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1369.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2192,60 кв.м, що складає 82/100 частин майнового комплексу, та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, а саме: заготівельний відділ та ковальний цех (Літер Б') площею 704,70 кв. м; прибудова, механізований склад штампів (Літер В') площею 861,30 кв.м.; механізований склад металів (Літер Е') площею 85,30 кв. м.; механічний склад моделей 6115 (Літер II) площею 58,10 кв.м; механізований склад готової продукції (Літер III) площею 177,50 кв.м.; споруда для автокарів (Літер IV) площею 265,90 кв.м.; градирня (Літер VI) площею 39,80 кв.м.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 12.11.2010 р. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" про звернення стягнення на майно, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, шляхом набуття права власності банком на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі та споруди: заготівельний відділ та ковальний цех (літер Б') площею 704, 70 кв. м.; прибудова (механізований склад штампів) (літ. "В1") - 861.3 кв.м., механізований склад металів (літер Е') площею 85,30 кв. м.; механічний склад моделей 6115 (літер II) площею 58,10 кв. м.; - механізований склад готової продукції (літер III) площею 177,50 кв. м.; споруда для автокарів (літер IV) площею 265,90 кв. м.; градирня (літер VI) площею 39,80 кв. м.; припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" на предмет іпотеки та визнання за банком права власності на предмет іпотеки (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та про зменшення позовних вимог у справі №4/491-33/136-35/453).

01 серпня 2012 року постановою Вищого господарського суду України у справі №4/491-33/136-35/453 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково, змінено постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. у справі №4/491-33-136-35/453, викладено резолютивну частину постанови в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Класик-Ход" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за кредитним договором № 5/К-2006 від 23.05.2006 на суму 4923837,18 грн., що загалом становить 17634 230,85 грн., з яких: 1358535,33 грн. (720887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом; 544319,36 грн. заборгованості за процентами; 37415,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 55913,09 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів) та 2373030,23 дол. США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 10.01.2012, становить 16524247,50 грн. (394022,90 доларів США строкової заборгованості за кредитом; 1261422,10 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 584924,00 доларів США заборгованості за процентами; 91896,29 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 40764,94 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту), що разом становить 17634230,85 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 23.08.2007, а саме - на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" та знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на окремі об'єкти - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21: - заготівельний відділ та ковальний цех (літер Б') площею 704,70 кв. м.; - механізований склад металів (літер Е') площею 85,30 кв. м.; - механічний склад моделей 6115 (літер II) площею 58,10 кв. м.; - механізований склад готової продукції (літер III) площею 177,50 кв. м.; - споруда для автокарів літер IV) площею 265,90 кв. м.; градирня (літер VI) площею 39,80 кв. м. В частині звернення стягнення на прибудову, механізований склад штампів (літер В) площею 861, 30 кв. м. припинити провадження у справі. В іншій частині у позові відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення".

Як стверджує позивач, 26.01.2012 р. представником банку було проведено перевірку фактичного стану переданого в іпотеку майна, про що складено відповідний акт, згідно з яким за результатами проведеної перевірки виявлено відсутність прибудови механізованого складу штампів (літер В'). Також, позивач вважає, що у справі №4/491-33/136-35/453 судами встановлено, що на момент слухання справи частина предмету іпотеки, зокрема: прибудова (механізований склад штампів) (літ. "В1") - 861.3 кв.м., не існує, оскільки фактично була знищена.

Крім того, позивач в обґрунтування позову у даній справі посилається на те, що у справі №4/491-33/136-35/453 судами встановлено, що загальна заборгованість за кредитним договором становить 17634230,85 грн. та 2373030,23 дол. США, а за рахунок іпотеки задоволено стягнення на суму 4923837,18 грн., тобто, непогашена сума заборгованості за кредитним договором становить 12710393,67 грн. При цьому на момент звернення з цим позовом до суду, за словами позивача, заборгованість позичальника за кредитним договором збільшилася на донараховані відсотки та штрафні санкції. Отже, станом на 31.10.2012 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 1617345,67 грн. та 2543541,10 дол. США.

Враховуючи, що судами в межах розгляду справи №4/491-33/136-35/453 вже встановлений факт прострочення основного зобов'язання, а також заборгованість постачальника за кредитним договором було стягнуто в примусовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то банк повідомив, що вважає за неможливе здійснити заміну/відновлення предмету іпотеки, тому банк як кредитор втратив інтерес щодо виконання відповідачем зобов'язання в натурі в частині відновлення/заміни предмету іпотеки.

Оскільки на момент звернення з позовом частина предмету іпотеки не існує (знищена), а саме прибудова, механізований склад штампів (Літер В') площею 861,30 кв. м„ то, позивач вважає, що він вправі визначити вартість загиблого майна з оцінки предмету іпотеки, яка визначена в іпотечному договорі та погоджена сторонами.

Згідно з пунктом 1.6. іпотечного договору узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки загальною площею 2 192,60 кв.м. становить 32889000,00 грн.

Відповідно до звіту про експертну оцінку від 10.07.2007 року, проведену станом на дату укладення договору іпотеки та надану банку відповідачем, вартості комплексу будівель: заготівельний відділ та ковальський цех (Літер Б'); прибудова (механізований склад штампів), (літер В'); механізований склад металів (Літер Е'); механічний склад моделей 6115 (Літер II); механізований склад готової продукції (Літер III); спорудження для автокарів (Літер IV); градирня (Літер VI), що належить ТОВ "Офіс Лайн", становить 32889000, 00 грн., у тому числі вартість знищеної частини іпотеки, а саме - прибудови, механізований склад штампів (Літер В') площею 861,30 кв. м. становить 12919500,00 грн.

Враховуючи викладене, на думку позивача, відповідач внаслідок знищення частини предмету іпотеки за іпотечним договором, за рахунок якого мали задовольнятись вимоги банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, завдав банку збитків на загальну суму 12 919 500,00 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача відповідно до заявлених позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України,).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів понесення ним витрат з вини відповідача, а також не надав доказів втрати або пошкодження його майна.

Наявна в матеріалах справи копія акту від 26.01.2012 р. (надана позивачем) не приймається судом як належний доказ на підтвердження знищення прибудови механізованого складу штампів (літер В'), оскільки він складений в односторонньому порядку начальником управління по роботі з заставами Пузенко І.М., повноваження якого на складення такого акту не підтверджені, його підпис печаткою банку не засвідчено. Крім того, наданий акт не містить детального опису, які саме конструктивні елементи знищені, а які залишилися в наявності (тоді як зі слів представників сторін вбачається, що фундамент залишено), яка площа будівлі була знищена та на яку вартість тощо.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в акті від 26.01.2012 р. йдеться про відсутність прибудови, механізованого складу штампів (літ. В), тоді як позивач посилається на відсутність будівлі (літ. В').

Посилання у відзиві відповідача у справі №4/491-33/136-35/453 на відсутність частини майна не є належним доказом знищення прибудови, оскільки певні обставини у справі повинні підтверджуватися належними доказами.

Також не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що факт відсутності прибудови механізованого складу штампів (літер В') встановлено господарськими судами, зокрема, Вищим господарським судом України при розгляді справи № 4/491-33/136-35/453, оскільки такі обставини господарськими судами в межах вказаної справи не досліджувалися, в основу судового рішення по суті не були покладені та не було встановлено припинення іпотеки в цій частині у зв'язку із знищенням майна. Натомість, позивач сам відмовився від позовних вимог про звернення стягнення на зазначене майно - прибудови механізованого складу штампів (літер В'), у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині було припинено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків позивач посилається на звіт про експертну оцінку від 10.07.2007 року, складений станом на дату укладення договору іпотеки та надану банку відповідачем, відповідно до якого вартість комплексу будівель: заготівельний відділ та ковальський цех (Літер Б'); прибудова (механізований склад штампів), (літер В'); механізований склад металів (Літер Е'); механічний склад моделей 6115 (Літер II); механізований склад готової продукції (Літер III); спорудження для автокарів (Літер IV); градирня (Літер VI), що належить ТОВ "Офіс Лайн", становить 32889000,00 грн., у тому числі вартість знищеної частини іпотеки, а саме - прибудови, механізований склад штампів (Літер В') площею 861,30 кв. м. становить 12919500,00 грн.

Проте даний звіт не є належним доказом на підтвердження розміру понесених збитків, оскільки відповідно до частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на момент добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення, є недоведеним.

В обґрунтування протиправності дій відповідача, які спричинили заподіяння збитків, позивач посилається на наступні порушення відповідачем обов'язків, визначених іпотечним договором та чинним законодавством.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку", п. 1.4 іпотечного договору, ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Статтею 10 згаданого Закону та ст. 587 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вжити за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки та захист предмета іпотеки від посягання інших осіб, своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки. Пунктом 1.3 іпотечного договору визначено, що протягом дії договору іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти дії чи опосередковано сприяти діям щодо знищення предмета іпотеки.

Проте жодного доказу на підтвердження того, що частина предмету іпотеки була знищена відповідачем, внаслідок його дій, прямих чи опосередкованих, та з його волі, позивачем не надано.

Згідно з п. 1.4 іпотечного договору, ризик випадкової загибелі предмета іпотеки несе іпотекодавець. Пунктами 5.3.2, 5.3.3 іпотечного договору на відповідача покладений обов'язок вживати за власний кошт всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки, захисту предмета іпотеки від незаконних посягань інших осіб, своєчасно повідомляти позивача про будь-яку загрозу знищення, псування, пошкодження чи погіршення стану предмета іпотеки.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем не вживалися заходи для належного збереження предмету іпотеки, тоді як позивач відповідно до умов договору іпотеки вправі перевіряти дотримання виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 587 ЦК України, заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Проте позивач, встановивши відповідно до копії акту від 26.01.2012 р. відсутність прибудови, механізованого складу штампів (літ. В'), не звертався до відповідача з вимогами замінити або відновити це майно.

Підставою позовних вимог позивач зазначає положення ст. 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Відповідно до 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З посиланням на ст. 612 ЦК України ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" зазначає, що внаслідок прострочення іпотекодавцем виконання свого зобов'язання за договором щодо відновлення або заміни предмета іпотеки останнє втратило інтерес для іпотекодержателя, наслідком чого є заявлені вимоги про відшкодування збитків.

Разом з тим, як визначено ст. 580 ЦК України та не заперечується сторонами в договорі, відновлення або заміна предмета іпотеки стає обов'язком іпотекодавця лише у разі пред'явлення йому відповідної вимоги іпотекодержателя.

Позивач не вимагав від відповідача змінити або відновити знищену частину предмета іпотеки, а скористався як своїм правом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, так і правом вимоги виконання основним боржником свого обов'язку за основним зобов'язанням, визначеними статтею 12 ЗУ "Про іпотеку" та п.п. 5.1.7, 5.1.9, 5.1.10 іпотечного договору.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Так, позивачу у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за іпотечним договором пунктом 5.1.7 цього договору надано право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки. Крім того, згідно з п. 5.1.10 іпотечного договору, якщо предмет іпотеки втрачено не з вини іпотекодержателя і іпотекодавець його не відновив, іпотекодержатель (позивач) має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Стаття 12 ЗУ "Про іпотеку" кореспондується з даними положеннями договору та визначає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може, зокрема, скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті.

Отже, правовими наслідками порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження предмета іпотеки, визначених іпотечним договором та законодавством, є:

- виникнення обов'язку замінити або відновити знищене майно на вимогу іпотекодержателя;

- дострокове виконання боржником за основним зобов'язанням своїх обов'язків;

- виникнення права у іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.

Зазначені наслідки настають за вибором іпотекодержателя та їх перелік є вичерпним.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012 року у справі №4/491-33/136-35/453 іпотекодержатель скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Класик-Ход" перед ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006 року на суму 4923837,18 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - майно, що належить ТОВ "Офіс Лайн", згідно з іпотечним договором від 23.08.2007 року, шляхом набуття права власності ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на окремі об'єкти - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21. Позивач відмовився від позовних вимог про звернення стягнення на зазначене майно - прибудови механізованого складу штампів (літер В'), у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині було припинено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегією суддів встановлено, що позивач скористався своїм правом вимоги виконання основним боржником свого обов'язку за кредитним договором (основним зобов'язанням). Зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі №4/495 з ТОВ "Класик-Ход" стягнута на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за кредитним договором №5/К-2006 в розмірі 17621713,59 грн., що виникла станом на 08.11.2010 року. Як зазначено вище, іпотечний договір укладений з метою забезпечення виконання основного зобов'язання ТОВ "Класик-Ход" за кредитним договором.

Проте, позивач не надав суду доказів безспірності його вимог до позичальника в частині процентів та штрафних санкцій, додатково нарахованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" після прийняття судового рішення у справі №4/495, не надав доказів, що позичальником не була погашена заборгованість повністю чи частково станом на день вирішення даного спору в суді, тому суд апеляційної інстанції визнає недоведеним той факт, що станом на 31.10.2012 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 1617345,67 грн. та 2543541,10 дол. США.

Крім того, господарському суду не надано постанови органу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Класик-Ход" заборгованості за основним зобов'язанням.

Зазначене також вказує на відсутність достатніх підстав стверджувати про наявність понесених позивачем збитків в заявленому розмірі, тоді як обов'язок доказування розмір понесених збитків нормами чинного законодавства України покладено на позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, що заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 12919500,00 грн. не є заподіяними йому збитками, оскільки позивачем не доведена їх реальна неможливість стягнути з позичальника або з відповідача за рахунок майна, на яке звернено стягнення, не доведена неможливість на час вирішення даного спору фактично їх отримати.

Належних доказів того, що знищення частини предмету іпотеки сталося через неналежне виконання відповідачем його обов'язків як іпотекодавця або з його вини, позивач господарському суду не представив, оскільки обставини знищення прибудови механізованого складу штампів (літер В') господарському суду не наведені, не обґрунтовані, причини знищення та ким таке знищення виконувалось - наразі невідомо. При цьому позивачем не вчинено заходів по встановленню зазначених обставин.

Отже, вина відповідача у знищенні прибудови механізованого складу штампів (літер В') є недоведеною, як і недоведеною є вина відповідача у неможливості отримати у позичальника та іпотекодавця грошових коштів у задоволення вимог за кредитним договором.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання позивача щодо застосування до правовідносин у даному спорі положень ст. 1166 ЦК України є хибними, оскільки слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Оскільки підставою позовних вимог у даній справі є невиконання відповідачем своїх обов'язків по збереженню майна, визначених іпотечним договором, стаття 1166 ЦК України до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач не надав суду належних доказів знищення прибудови, механізованого складу штампів (літ. В'), не представив доказів вини відповідача у цьому, не довів заподіяння йому збитків в сумі 12919500, 00 грн., не обґрунтував наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками, колегія суддів вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі №5011-37/16128-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-37/16128-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Кропивна Л.В.

Коротун О.М.

Повний текст постанови підписаний 11.07.2013 р.