Рішення № 32376749, 04.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" липня 2013 р. Справа № 906/878/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець (паспорт НОМЕР_3);

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с. Дубовий Гай Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 47004,31 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 47004,31 грн. заборгованості, з яких: 46330,21 грн. - основний борг, 674,10 грн. - пеня.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, з підстав, зазначених в позові, також на питання судді пояснив, що просить стягнути з відповідача 674,10 грн. - 3% річних, в прохальній частині позову допущена описка.

Відповідач в судове засідання не з'явився, факсимільним зв'язком надіслав клопотання з проханням розглядати справу без участі їх представника. Відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.11р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (покупець/відповідач) було укладено договір №15/11 (а.с. 17), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю запчастини (товар). а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.1. договору).

Очікувана сума договору становить 100000,00 грн. (п.п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.2. договору оплата товару проводиться за цінами вказаними в супровідних документах на товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 робочих днів з моменту отримання товару.

Згідно п.п. 4.2. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару й оформлення документів та шляхом підписання накладної на товар.

Також п.п. 6.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за виконання умов договору у порядку встановленому чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання договору (п.п. 7.6. договору).

На виконання умов договору №15/11 від 03.01.11р. позивачем поставлено товар на загальну суму 72709,48 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 21-53), долученими до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №15/11 від 03.01.11р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становить 44936,85 грн.

Також 09.03.13р. між цими ж сторонами було укладено договір поставки №03/13 (а.с. 16), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю запасні частини для автотракторної техніки, кранів, лісозаготівельно і деревообробного обладнання в асортименті (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх вартість (п.п. 1.1. договору).

Асортимент, кількість, ціна і загальна вартість товару вказується в накладних, які оформляються постачальником у відповідності з поданим покупцем замовленням (в усній чи письмовій формі) на кожну окрему партію товару (п.п. 1.2. договору).

Загальна сума договору складає 99000,00 грн. (п.п. 1.3. договору).

Згідно п.п. 4.3. договору оплата вартості товару, що постачається, за дійсним договором, здійснюється на умовах відтермінування оплати. Покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% партії, що постачається, на протязі одного календарного місяця.

Відповідно до п.п. 4.4. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку покупцем вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок постачальника.

Також сторони погодили, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від вартості товару за кожен день прострочення (п.п. 5.2. договору).

Також п.п. 7.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 09.01.14р. - щодо передачі товару покупцю, щодо здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6100,03 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 18-20).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав частково, а саме: сплатив 4706,67 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №03/13 від 09.01.13р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становить 1393,36 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 46330,21грн. (44936,85+1393,36).

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 674,10 грн. - 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 674,10 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 400,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-578 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.05.13р. між адвокатом ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено угоду про надання правової допомоги.

Підтвердженням того, що ОСОБА_2 має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4, видане Житомирською обласною КДКА 02.10.10р.

Згідно п. 5 угоди про надання правової допомоги клієнт (позивач) сплачує виконавцю (адвокату ОСОБА_2) плату в розмірі 400,00 грн.

Суду надано квитанцію №631703 від 21.05.13р., що підтверджує сплату відповідних послуг до прийняття рішення у справі в розмірі 400,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню в розмірі 400,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай, ід. код 00991887)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10003, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2) 47004,31 грн. заборгованості, з яких: 46330,21 грн. - основний борг, 674,10 грн. - 3% річних, а також 1720,50 грн. - сплаченого судового збору та 400,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.07.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)