Рішення № 32376646, 12.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження№ 22ц/790/3379/13

Справа №2027/20354/12 Головуючий 1 інстанції Марченко О.М.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 03.03.2006 року знаходився у шлюбі з відповідачкою.

20.08.2007 року він уклав договір купівлі-продажу належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_2, згідно якому продав квартиру ОСОБА_5 за 353500 гривень. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в 13 год. 35 хв. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії під № 22.

Не залишаючи офіс нотаріуса, він, за отримані від ОСОБА_5 гроші за продаж належної йому квартири, уклав договір купівлі - продажу спірної квартири АДРЕСА_1. Покупцем у вказаному договорі була вказана відповідач ОСОБА_4, яка на той час була його дружиною. Цей договір було посвідчено тим же приватним нотаріусом ОСОБА_6, у той же день 20.08.2007 року в 14 год. 45 хв. та зареєстровано в реєстрі за № 27.

Вказана спірна двокімнатна квартира була придбана за 222000 грн. тобто за належні особисто йому грошові кошти, які він отримав від продажу квартири.

Після уточнень просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.08.2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 недійсним в частині зазначення в ньому покупцем ОСОБА_4; зобов'язати КП ХМБТІ скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру; визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю та зобов'язати КП ХМБТІ зареєструвати право власності на квартиру на його ім'я.

Рішенням Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 року позов ОСОБА_3 був задоволений.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 31.05.2012 року рішення Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 року було залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2012 року рішення Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.05.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позивача не визнав.

Відповідач - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підтвердженням отримання відповідачкою коштів від своєї тітки міг би слугувати договір позики між ними, якого ОСОБА_4 суду не надала. Вказавши в рішенні, що суд не має можливості встановити, чиї гроші були використані на придбання спірної квартири суд неповно з'ясував обставини справи та зробив неправильні висновки. Також вказав, що судами вищих інстанцій за аналогічними правовідносинами приймалися рішення про визнання майна особистою власністю, копії таких рішень були залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного доказу, який спростував би доводи відповідачки про сплату коштів за спірну квартиру нею особисто.

Проте погодитися із такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано 03.03.2006 року, розірвано 04.08.2010 року ( а.с. 6, 99 ).

20.08.2007 року в 13 год. 35 хв. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, згідно якому ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_5, договір зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії під № 22. Вищевказана квартира належала продавцю на підставі договору дарування, посвідченого третьою Харківською держнотконторою 15.10.2002 року. Продаж квартири вчинено за 353500 грн. ( а.с. 8 - 9 ).

В цей же день в 14 год. 45 хв. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, згідно якому ОСОБА_10 продала квартиру ОСОБА_4, договір зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії під № 27. Продаж квартири вчинено за 222200 грн. ( а.с. 10 ).

Посвідченню договорів купівлі-продажу квартир передували укладення договорів між ОСОБА_3 та агентством нерухомості «Аверс» 26.07.2007 року на пошук покупця на об'єкт нерухомості та між ОСОБА_3 та агентством нерухомості «Квартал» 07.08.2007 року на пошук нерухомості для придбання останньої у власність замовника - ОСОБА_3 ( а.с. 12 - 13 ).

Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України, майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто є їхньою особистою приватною власністю.

На підтвердження того, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_3, отримані ним від продажу належної йому особисто іншої квартири, крім хронологічної послідовності в посвідченні обох договорів одним і тим же нотаріусом в один день через невеликий проміжок часу та послідовна реєстрація в реєстрі вчинення нотаріальних дій під №№ 22 та 27, свідчить договір про наміри укласти договір купівлі-продажу квартири, укладений 08.08.2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3

Вказаний договір, укладений в приміщенні АН «Квартал» має всі ознаки попереднього договору. Згідно умов договору ОСОБА_10 зобов'язалася продати належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_3 за суму, еквівалентну 44 тис. дол. США в строк до 07.09.2007 року. Покупець - ОСОБА_3 під час укладення цього договору передав ОСОБА_10 кошти в сумі 10100 грн., які в послідуючому були зараховані в рахунок оплати за придбану квартиру ( а.с.152 ).

Посилання відповідачки та її представника в запереченнях на позовну заяву на те, що кошти для придбання спірної квартири були позичені нею 15.08.2007 року у тітки та в послідуючому повернуті їй, судовою колегією не приймаються.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики або інший документ суду не представлений. Розписка про повернення боргу ОСОБА_4 ОСОБА_11 та нотаріально посвідчена заява про те, що відповідачка позичала кошти та повернула їх одноразовим платежем 10.10.2010 року (а.с. 101, 108 ) не можуть слугувати підтвердженням укладення договору позики.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачкою та проведення реєстрації за ним задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 14.02. 2013 року замінено КП «Харківське МБТІ» на відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ( а.с. 194 ).

Доказів на підтвердження того, що спірна квартира зареєстрована в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно стороною не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки пояснив, що з заявою про реєстрацію права власності до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 не зверталася.

За таких обставин, є всі підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2013 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.08.2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 недійсним в частині зазначення в ньому покупцем ОСОБА_4.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді