Постанова № 32374375, 26.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р.Справа № 2-а-5878/09/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-ремпромбуд» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція в Миколаївській області) за участю прокуратури Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року ТОВ «Партнер-ремпромбуд» звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 09 по 11 червня 2009 року посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Астор і Я» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 12 червня 2009 року за № 57/23-01/32841812, в якому зазначено про порушення підприємством п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 59151 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59151 грн. за основним платежем та 29575 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3, якими податкове зобов'язання та штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, залишено без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Партнер-ремпромбуд» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме п. п. 7.2.4 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 09 по 11 червня 2009 року посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Партнер-ремпромбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Астор і Я» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 червня 2009 року № 57/23-01/32841812, яким встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 59151 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59151 грн. за основним платежем та 29575 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3, якими податкове зобов'язання та штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Партнер-ремпромбуд» по скасуванню податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року та прийнятих за результатами його оскарження податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами податкового органу проводилась документальна невиїзна перевірка позивача, в ході якої не досліджувались первинні бухгалтерські документи та не досліджувалось питання реального виконання сторонами господарських операцій. При цьому суд послався на ч. ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України щодо обов'язку сторін довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та обов'язку суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень.

Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва і обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Обґрунтовуючи висновок про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ суми в 59150 грн. 56 коп. відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як визнання рішенням суду недійсними установчих документів ТОВ «Астор і Я» з моменту реєстрації та визнання недійсним Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Астор і Я» з моменту видачі. Крім того, податковий орган зазначав про відсутність реальних поставок та виконання послуг за укладеними між позивачем та ТОВ «Астор і Я» угодами.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи, у зв'язку з чим порушення закону іншим суб'єктом господарювання не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача.

Разом з тим, виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з огляду на наведені доводи податкового органу, при розгляді справи підлягає встановленню факт постачання продавцем (ТОВ «Астор і Я») продукції покупцю (ТОВ «Партнер-ремпромбуд») за договором купівлі-продажу від 03 травня 2007 року № М-2, а також факт передачі ТОВ «Астор і Я» автокрану позивачу за договором оренди від 25 липня 2007 року № 1/7-07 та його подальше використання позивачем у власній господарській діяльності.

Необхідність встановлення дійсності поставки продукції та передачі майна в оренду обумовлена тим, що за змістом положень п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу (результату роботи, послуги), а не лише переказ грошових сум між суб'єктами господарювання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-які документи, а саме договір купівлі-продажу та договір оренди, податкові та видаткові накладні, акт приймання-передачі автокрану, акти приймання-передачі товару тощо позивачем не надавались, а судом першої інстанції не витребовувались.

Відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення зазначених вище фактів щодо реальності постачання контрагентом позивача будівельної продукції та передачі певного майна у користування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області складено протоколи про адміністративні правопорушення за № 183 та № 184 відносно головного бухгалтера ТОВ «Партнер-ремпромбуд» та директора підприємства, згідно яких при перевірці ТОВ «Партнер-ремпромбуд» встановлено порушення вказаними особами порядку ведення податкового обліку, а саме ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Астор і Я» (а. с. 91-92).

За результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення постановами Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 серпня 2009 року ОСОБА_1 (головного бухгалтера) та ОСОБА_2 (директора підприємства) визнано винними у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням на них адміністративних стягнень у вигляді штрафу в сумі 85 грн. на користь держави (а. с. 93-94).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для встановлення обставин справи, пов'язаних з реальністю виконання оспорюваних податковим органом угод позивача з ТОВ «Астор і Я», протокольною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року зобов'язано ТОВ «Партнер-ремпромбуд» надати до суду документи, що підтверджують товарність операцій (товарно-транспортні накладні, накази про відрядження для отримання продукції, авансові звіти, посвідчення про відрядження, оборотні відомості складського обліку запасів, товарно-матеріальні звіти, прибуткові накладні до рахунку 205 «будівельні матеріали», накладні на відпуск матеріалів зі складу у виробництво, перелічені на аркушах 8-9 акту перевірки), а також надати до суду інформацію щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Партнер-ремпромбуд».

Протокольну ухвалу оголошено в присутності представника ТОВ «Партнер-ремпромбуд» 13 лютого 2013 року.

Проте, станом на 26 червня 2013 року позивачем не надано до суду апеляційної інстанції витребувані документи. При цьому в судовому засіданні апеляційного суду 03 квітня 2013 року представник позивача повідомив про неможливість надання витребуваних судом документів у зв'язку з їх відсутністю, а також про те, що постанови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 серпня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності директора та головного бухгалтера ТОВ «Партнер-ремпромбуд» за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення названими посадовими особами підприємства не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано первинні документи, необхідні для встановлення товарності договору купівлі-продажу та договору оренди, укладених з ТОВ «Астор і Я», відсутні і підстави, передбаченні п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для віднесення сплачених за цими угодами сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Із врахуванням викладеного, а також відсутністю доказів щодо товарності вказаних вище операцій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59151 грн. та застосування до підприємства на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29575 грн. 50 коп..

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженого судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Партнер-ремпромбуд» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: