Постанова № 32374245, 09.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2013 року Справа № 812/4564/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - управління державної

виконавчої служби Головного управління юстиції

в Луганській області - не з'явився

представника відповідача - відділу примусового

виконання рішень управління державної виконавчої

служби Головного управління юстиції в Луганській

області - не з'явився

представник третьої особи - головного управління

Пенсійного фонду України в Луганській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 року позивач звернулася до адміністративного суду з позовними вимогами до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, про зобов'язання виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 23.02.2009 року державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП № 11555239 по виконанню виконавчого листа 2а-10413/08, виданого 09.02.2009 року.

Головне управління юстиції виконало рішення суду до 31.10.2011 року, а з 01.11.2011 року до теперішнього часу рішення суду про підвищення до пенсії дітям війни виплачує у заниженому розмірі.

В порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» № 606 відповідачі не виконують рішення суду. Дефіцит Пенсійного фонду України та відсутність коштів Державного бюджету не є причиною для невиплати надбавки до пенсії.

Просила суд скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2013 року ВП № 11555239.

Зобов'язати управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області прийняти міри, передбачені ст..ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» по примусовому виконанню рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року по справі 2а-10413/08.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи - головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області в судове засідання не з'явився, просив справу слухати за його відсутності, надав суду заперечення.

В запереченнях представник третьої особи зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.. 7 якого передбачено, що у 2011 році норми і положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. . На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011. Тобто, на законодавчому рівні встановлено, що з дня набрання чинності цією постановою право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни не є безумовним, Кабінету Міністрів надано право коригувати розмір цього підвищення виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-УІ встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Аналогічні положення містяться в Прикінцевих положеннях Закону України від 06.12.2012 № 5515 «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначених Законів, визначення порядку та розмірів виплат указаної категорії громадян, в тому числі пенсій, призначених на виконання рішень суду, делеговано Кабінету Міністрів України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384 і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління, які призначають та виплачують пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з вищевказаним Положенням Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента, Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.

Кошти державного бюджету виділяються Пенсійному фонду України виключно для виплати пенсій за обсягами визначених асигнувань законами України про державний бюджет на відповідний рік за відповідною бюджетною програмою.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи не мають повноважень щодо самостійного перерозподілу коштів державного бюджету.

Це підтверджується також положеннями рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі № 1-42/2011 2011 щодо відповідності Конституції України пункту 4 розділу 12 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України будь-які соціальні виплати, до яких належить і пенсія, залежать від соціально - економічних можливостей держави. Право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2011 у справі № 1-11/2012 щодо офіційного тлумачення положень Конституції України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України зазначено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України.

Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області не вчиненого жодного діяння, яке можливо було вважати незаконним чи неправомірним.

На підставі вищенаведених фактів, головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не вбачає правових підстав для задоволення позову та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити із наступних підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року по справі 2а-10413/08 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії дитині війни, зобов'язання відповідача надалі виплачувати підвищення до пенсії у відповідності зі ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», винесена постанова, згідно якої визнані дії головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року неправомірними.

Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області здійснити ОСОБА_2 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

В частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління ПФУ в подальшому робити перерахунок у разі підвищення мінімальної пенсії за віком відмовлено з підстав, що в межах кодексу адміністративного судочинства захисту підлягає порушене право, а вимога встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин. (а.с.11-12).

Донецьким апеляційним адміністративним судом від 12 грудня 2008 року та Вищим адміністративним судом від 19 січня 2010 року рішення Луганського адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі 2а-10413/08 залишено без змін, що не заперечують сторони по справі.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області від 23.02.2009 року за виконавчим листом по справі 2а-10413/08 відкрито виконавче провадження (а.с.13).

Рішення суду по справі 2а-10413/08 виконано до змін у законодавстві, тобто до 31.10.2011 року.

З 01.11.2011 року до теперішнього часу позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни виплачується згідно діючого законодавства (а.с.14-16, 26).

29.11.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по виконавчому провадженню ВП №11555239 по справі № 2а-10413/08 закінчено виконавче провадження (а.с.19).

09 січня 2013 року Луганський окружний адміністративний суд скасував постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по виконавчому провадженню ВП №11555239 по справі № 2а-10413/08, відповідно державний виконавець 21.01.2013 року скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 11555239 та 21.01.2013 року відновив його(а.с.20-24).

02.04.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по виконавчому провадженню ВП №11555239 по справі № 2а-10413/08 закінчено виконавче провадження (а.с.25).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського адміністративного суду від 28 серпня 2008 року (а.с.11-12) по справі № 2а-10413/08 захисту позивача підлягало право порушене на момент звернення за 2006, 2007, 2008 роки. Із мотивувальної частини рішення вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання УПФУ в подальшому робити перерахунок, оскільки це встановлює зв'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин. В резолютивній частині рішення по справі № 2а-10413/08 вказано «здійснити ОСОБА_2 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року». З дати 22 травня 2008 року не вказано кінцевий строк стягнення. Але з урахуванням норм КАС, що захисту підлягає порушене право позивача, та встановлена судом по постанові від 28 серпня 2008 року по справі № 2а-10413/08 безпідставність виплат на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства і наявності спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині з 22 травня 2008 року не могли проводитися безстроково і тим паче на майбутнє, а повинні були проводитися до змін в діючому законодавстві та наявності спірних правовідносин.

19.06.2011 набрав чинності Закон України № 3491«Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.. 7 якого передбачено, що у 2011 році норми і положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011. Тобто, на законодавчому рівні встановлено, що з дня набрання чинності цією постановою право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни не є безумовним, Кабінету Міністрів надано право коригувати розмір цього підвищення виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-УІ встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Аналогічні положення містяться в Прикінцевих положеннях Закону України від 06.12.2012 № 5515 «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

З прийняттям Верховною Радою України зазначених Законів, визначення порядку та розмірів виплат указаної категорії громадян, в тому числі пенсій, призначених на виконання рішень суду, делеговано Кабінету Міністрів України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384 і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління, які призначають та виплачують пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з вищевказаним Положенням Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента, Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.

Кошти державного бюджету виділяються Пенсійному фонду України виключно для виплати пенсій за обсягами визначених асигнувань законами України про державний бюджет на відповідний рік за відповідною бюджетною програмою.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи не мають повноважень щодо самостійного перерозподілу коштів державного бюджету.

Це підтверджується також положеннями рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі № 1-42/2011 2011 щодо відповідності Конституції України пункту 4 розділу 12 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України будь-які соціальні виплати, до яких належить і пенсія, залежать від соціально - економічних можливостей держави. Право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2011 у справі № 1-11/2012 щодо офіційного тлумачення положень Конституції України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України зазначено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України.

Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області обґрунтовано прийшли до висновку про виконання рішення суду від 28 серпня 2008 року по справі 2а-10413/08, виконавче провадження ВП №11555239, в повному обсязі (а.с.26). Відповідно, відділ примусового виконання рішень із законних на те підстав закінчив виконавче провадження від 02.04.2013 року.

На думку суду, не повне обґрунтування в мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження № ВП №11555239 від 02.04.2013 року, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В позові позивач посилається на порушення її прав з листопада 2011 року. Однак, суд зазначає, що якщо право позивача і є порушеним, то не на стадії виконання судового рішення від 28 серпня 2008 року по справі 2а-10413/08. Позивачу слід звертатися про захист свого порушеного права в позовному провадженні з того моменту, з якого вона вважає, що її право стало порушеним.

Позовні вимоги стосовно другого відповідача не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що підрозділ примусового виконання рішень не є юридичною особою, є структурним підрозділом відповідача - управління державної виконавчої служби, код ЄДРПОУ 34941884 (а.с.40).

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача і поверненню не підлягають в зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 11, 17-18, 71-72, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови від 02.04.2013 року про закінчення виконавчого провадження № ВП 11555239, про зобов'язання виконати певні дії відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова