Постанова № 32374220, 03.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року 15:17 810/1287/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0128191700 від 09.07.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним і не відповідає вимогам п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у ньому не зазначено за якими ставками нараховано грошове зобов'язання. Позивач вважає, що відповідач неправильно визначив суму податкового зобов'язання за платежем із земельного податку, оскільки помилково виходив з того, що це - землі несільськогосподарського призначення та зайняті будівлями. Фактично наявні у позивача землі мають сільськогосподарське призначення, а земельні ділянки не зайняті жодними будівлями та спорудами, будівельних робіт на них не проводились. Позивач вважає, що розрахунок податкового зобов'язання позивача слід проводити згідно з п.272.2 та п.п.272.1.1 п.272.1 ст.272 Податкового кодексу України. Просить суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що у позивача земельні ділянки не відносяться до сільськогосподарських угідь, ділянки знаходяться поза межами населених пунктів, грошову оцінку земельних ділянок позивачем не проведено. Тому сума земельного податку визначалась відповідно до п.1 ст.277 Податкового кодексу України. Стверджує, що позивач земельні ділянки не використовує їх за цільовим призначенням. Для визначення ставки податку має значення саме категорія земель, яка визначається у залежності від цього призначення, а не склад земель.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Наливайківської сільської ради Макарівського району, належить позивачеві на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки від 04.03.2008 серії ЯЖ № 408921 земельна ділянка площею 8,3703 га; серії ЯЖ № 408957 земельна ділянка площею 4,3318 га; серії ЯЖ 408920 земельна ділянка площею 7,7758 га; серії ЯЖ № 408956 земельна ділянка площею 3,8501 га; серії ЯЖ № 408955 земельна ділянка площею 3,8400 га; серії ЯЖ № 408919 земельна ділянка площею 5,6803 га. Цільове призначення вказаних земельних ділянок «для будівництва та обслуговування жилого будинку».

Відповідно до довідок, виданих у 2011 р. Наливайківською сільською радою Макарівського району Київської області, вищеперераховані земельні ділянки, розташовані на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області за межами населених пунктів, призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку та належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_1, ніяких будівель і споруд не розміщено, будівельні роботи не проводились.

Довідками, виданими у 2011 р. Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області, підтверджено, що кількісна характеристика вищеперерахованих земельних ділянок, розташованих на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області та призначених для будівництва та обслуговування жилого будинку, які належить гр. ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, згідно з автоматизованою системою даних складає: рілля.

9 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0128191700, яким, згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» у розмірі 20558,10 грн.

Позивач оскаржив це рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 12.02.2013 про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №0128191700, рішення ДПС у Київській області від 19.11.2012 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт не відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не було дотримано вимог щодо його форми та змісту, оскільки в ньому відсутнє посилання на норму ПК України, відповідально до якої зроблено розрахунок грошового зобов'язання позивача, чим порушено приписи пункту 58.1 статті 58 ПК України.

Крім цього, як зазначив представник відповідача, при визначені суми податкового зобов'язання позивачеві за платежем «земельний податок» відповідач застосував ставку податку за землю, визначену у пункті 277.1 статті 277 Податкового кодексу України. Згідно з нормативною грошовою оцінкою ріллі по Київській області вартість одного гектара становить 12147,2 грн., 5% від цієї суми становить 607,36 грн.; згідно з державними актами на право власності позивачеві належить 6 земельних ділянок загальною площею 33,8483 га. У зв'язку з цим позивачеві нараховано суму податкового зобов'язання з платежу «земельний податок» у розмірі 20558,10 грн.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей є землями сільськогосподарського призначення.

До частини другої зазначеної статті Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) визначені у пункті 272.2 статті 272 Податкового кодексу України, відповідно до якої податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті, а не відповідно до положень пункту 277.1 цієї ж статті ПК України, яку застосував відповідач при розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до положень статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до даних державного земельного кадастру земельні ділянки, що перебувають у власності позивача, являються ріллею, тобто відносяться до сільськогосподарських угідь. Крім того, згідно з довідками Наливайківської сільської ради на земельних ділянках, що належать позивачу та розташовані на території Наливайківської сільської ради, за межами населеного пункту, жодних будівель і споруд не розміщено, будівельні роботи не проводяться, що визнається і не заперечується сторонами, а тому враховуючи, що згідно з ст. 22 ЗК України до несільськогосподарських угідь відносяться, серед іншого, землі під господарськими будівлями і дворами, ці земельні ділянки не відносяться до несільськогосподарських угідь в розумінні ст. 22 ЗК України.

Суду не надано жодних доказів щодо звернення та отримання державною податковою службою даних з державного земельного кадастру щодо земельних ділянок позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірність свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0128191700 від 09.07.2012, яким позивачу визначено зобов'язання за платежем «земельний податок» у сумі 20558,10 грн.

Із урахуванням викладених обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0128191700 від 09.07.2012, видане Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 205 (двісті п'ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 червня 2013 р.