Постанова № 32370630, 09.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 914/628/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» від 13.05.2013р. № 156

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р.

у справі № 914/628/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (до зміни найменування - ПАТ «Сведбанк»), м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів,

про стягнення 1744863,62 грн. заборгованості за кредитним договором (в т.ч. 944617,34 грн. заборгованості по тілу кредиту, 696129,00 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 104117,28 грн. пені),

за участю представників сторін:

- від позивача - Павляк А.В. (представник, довіреність від 10.06.2013р. №87);

- від відповідача - не з'явився.

Відповідачу роз'яснено його права й обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від відповідача про здійснення технічної фіксації судового процесу, у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2013р. у справі №914/628/13-г (суддя Синчук М.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 944617,34 грн. заборгованості по тілу кредиту; 635621,81 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 31604,78 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги в частині нарахування заборгованості із застосуванням процентної ставки в розмірі 21% за період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р. є безпідставними (слід застосовувати 19%), а клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені є таким, що підлягає до задоволення. В решті позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права (ст.ст. 251, 252 ЦК України). Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються, зокрема, на тому, що строк користування кредитом визначений сторонами з 30.03.2007р. по 29.03.2010р., а отже після зазначеної дати умови договору не поширюються на правовідносини між сторонами і нарахування відсотків, передбачених договором, не має юридичних підстав. Крім того, вказує на те, що позивачем безпідставно застосовано проценту ставку в розмірі 21%.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 01.07.2013р. №111ДПА, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не брав до уваги процентної ставки в розмірі 21%, а застосовував лише 18,5% та 19%. Вказує на те, що відповідно до положень чинного законодавства України та договору, проценти за кредитною заборгованістю нараховуються до моменту фактичного повернення кредиту.

Позивачем також подано клопотання від 01.07.2013 №110ДПА про зміну найменування позивача по справі з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк». Клопотання обґрунтоване статутом ПАТ «Омега Банк», витягом з ЄДРЮОтаФОП серії АВ№308019 від 28.05.2013р. та випискою з ЄДРЮОтаФОП серії АВ№721421 від 31.05.2013р. (а.с. 101-120). Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що підлягає до задоволення.

На виконання вимог ухвали суду від 23.05.2013р. відповідачем подано докази доплати судового збору в розмірі 286,75 грн. (а.с. 91-92).

Відповідач в судове засідання 09.07.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 77). Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 23.05.2013 р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 09.07.2013р. позивач заперечив доводи апеляційної скарги у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскаржуване рішення вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

30.03.2007р. між банком - АКБ "ТАС-Комерцбанк" та позичальником - ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" укладено кредитний договір №162-Г/К (а.с. 7-11), відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування за ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п.1.1). При цьому, як вбачається з статуту ПАТ "Сведбанк" (а.с. 20-21, 101-116), останній є правонаступником зобов'язань АКБ "ТАС-Комерцбанк".

Відповідно до п. 1.2-1.4 договору, розмір кредиту становить 1279175,04 грн. із платою за користування кредитом у вигляді процентів 18,5 %. Строк користування кредитом встановлений сторонами з 30.03.2007р. по 29.03.2010р.

23.07.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни у п.1.4 договору та встановлено процентну ставку у розмірі 19% річних (а.с. 13). Відповідно до п.4. додаткової угоди, вона вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами.

Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої п.1.4 цього договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту) (п.3.1).

Відповідно до п. 4.1. договору, повернення кредиту здійснюється по 29.03.2010р. включно, в порядку та строки визначені у графіку, який наведено у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Проценти нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту у відповідності до п.п.1.2, 1.3 цього договору.

Строк дії договору сторонами встановлено з дати його підписання і до повного погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов договору (п.10.7).

При укладенні договору сторонами погоджено графік погашення кредиту (додаток №1 до договору, а.с. 12).

На виконання умов спірного договору позивачем було надано відповідачу грошові кошти і останній приступив до погашення заборгованості та сплати процентів за користування кредитом. Так, за період з 19.04.2007 р. по 20.10.2008 р. відповідач частково погасив заборгованість в сумі 334557,70 грн. по тілу кредиту та 446913,73 грн. процентів за користування кредитом. Вказані обставини сторонами визнаються та не заперечується.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 ЦК України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Частиною 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 598-599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, в тому числі - виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням наведених норм законодавства, а також п.п. 1.4 (зі змінами), 3.1, та 10.7 договору, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що припинення зобов'язання по оплаті процентної ставки за користування кредитними коштами не пов'язане із закінченням терміну повернення кредиту, а тому зазначені в договорі проценти за користування кредитними коштами є складовою грошового зобов'язання та правомірно нараховані позивачем по 13.01.2013 р.

Відповідно до п. 3.4.1. договору, про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 10 календарних днів до вступу в дію змінної процентної ставки. В матеріалах справи, при цьому, відсутні докази направлення відповідачеві листа про зміну процентної ставки з 19% на 21%.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із перерахунком розміру заборгованості по процентах за період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р., здійсненим судом першої інстанції із врахуванням процентної ставки в розмірі 19%. З же цих підстав, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи скаржника про зміну процентної ставки з 01.11.2009р. на 21%, оскільки суд першої інстанції врахував їх при прийнятті оскаржуваного рішення.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої у періоди, за якими позовна давність минула, здійснений на підставі клопотання ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" та відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, колегія суддів вважає вірним.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 944617,34 грн. заборгованості по тілу кредиту, 635621,81 грн. заборгованості по сплаті відсотків та відмову в задоволенні решти позовних вимог є підставним.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що доданий до апеляційної скарги розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, здійснений скаржником із застосуванням процентної ставки в розмірі 18%. та 19%. При цьому, ні договором, ні додатковими угодами до нього застосування процентної ставки в розмірі 18% не передбачено. Пунктом 1.4 договору встановлено ставку у розмірі 18,5%, як і вказано в розрахунку позивача (а.с. 15-19).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Змінити найменування позивача по справі №914/628/13-г з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у справі № 914/628/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» від 13.05.2013р. № 156 - без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 12.07.2013 р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.