Постанова № 32370623, 09.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 3/5/921/22/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, №10-12-01296 від 10.04.2013р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р.

у справі № 3/5/921/22/13

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача Відкритого акціонерного товариства"Тернопільське об'єднання "Текстерно", м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль

про зобов'язання укласти договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) в редакції, надісланій позивачем відповідачу листом №11-13-03172 від 13.09.2012р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ткач Р.М. (головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення і кадрової роботи, довіреність №40 від 26.12.2012р.);

від відповідача - Дупіряк О.М. (начальник юридичного відділу, довіреність №8/93-885 від 08.10.2012р.);

від третьої особи - не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у справі №3/5/921/22/13 (суддя Турецький І.М.) позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задоволено частково: зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) в кількості одного об'єкту - споруди цивільного захисту (цивільної оборони), що знаходиться за адресою м.Тернопіль вул. Текстильна, 18; в решті позову відмовлено (а.с. 136-139).

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з положень ст. ст. 181,184, 187 ГК України, ст.ст. 1,8 Закону України "Про Цивільну оборону України", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. № 253 та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову лише відносно однієї споруди цивільного захисту з огляду на чисельність працюючих на ВАТ "ТО "Текстерно".

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського в частині відмови у зобов'язанні укласти договір про безоплатне зберігання на решту захисних споруд цивільного захисту, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у даній справі в частині відмови у зобов'язанні укласти договір про безоплатне зберігання на решту захисних споруд цивільного захисту скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, зокрема, що відповідно до положень Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, відповідач, як правонаступник ОП "Тернопільське об'єднання "Текстерно", зобов'язаний прийняти на безоплатне зберігання спірні захисні споруди цивільної оборони.

У відзиві на апеляційну скаргу №8/50-369 від 17.05.2013р., який надійшов до Львівського апеляційного господарського суду 21.05.2013р., Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Третя особа подала до суду письмове пояснення №1-04/397 від 08.05.2013р., в якому підтримала доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у даній справі в частині відмови у зобов'язанні укласти договір про безоплатне зберігання на решту захисних споруд цивільного захисту скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2013р.

В судовому засіданні 21.05.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 18.06.2013р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. на клопотання відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.07.2013р. та продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.07.2013р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Третя особа участі уповноваженого представника в даному судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомила.

Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року участь представника третьої особи не визнавалась обов'язковою, третю особу інформовано про час та місце розгляду апеляційної скарги та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до. ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області слід задоволити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у даній справі - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задоволити повністю.

При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі приватизації до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання " Текстерно" не увійшло та залишилось на балансі даного підприємства державне майно, зокрема захисні споруди цивільної оборони: будівля складу УТМ -1 (№72040 і №72041), будівля складу УТМ -2 (№72013) та підвал УТМ -2 (№72012) з майном спеціального призначення.

Перебування вказаного майна на балансі Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" підтверджується даними наявного в матеріалах справи Витягу з Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства (форма 1є-П від 10.12.2012р.), а також не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України» систему цивільної оборони складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони; служби цивільної оборони тощо.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про цивільну оборону України» керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

У відповідності до ст.10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, до відома якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412, регіональне відділення Фонду державного майна України відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної та комунальної власності" регіональне відділення Фонду державного майна України уповноважене здійснювати функції з управління державим майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та приймати щодо нього відповідні управлінські рішення.

Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68 (далі - Положення) управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Згідно п. 1.4 Положення способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими :

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб".

Відповідно до пункту 1.4.1 Положенняпріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

Аналізом чинного законодавства та матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що єдиним допустимим способом управління захисними спорудами цивільного захисту, що не увійшли до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", але залишились на його балансі, є передача спірних споруд відповідачу - балансоутримувачу на умовах договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" об'єкти, що мають загальнодержавне значення, в тому числі захисні споруди цивільної оборони, приватизації не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"захисні споруди цивільної оборони не можуть бути об'єктами оренди.

Передача майна у комунальну власність відносно спірних захисних споруд цивільної оборони також не може бути застосована, з огляду на положення Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Окрім того, Тернопільська міська рада листами №51-К від 29.01.2010р. та №77/01 від 04.01.2012р. (а.с. 44-45) повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, що не вбачає за можливе прийняття в комунальну власність спірні споруди цивільної оборони, оскільки такі знаходяться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" разом з усіма інженерними комунікаціями водопостачання та водовідведення, а згідно з Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" з державної у комунальну власність передаються безоплатно цілісні об'єкти разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, інженерними комунікаціями по їх обслуговуванню.

Не можуть спірні об'єкти цивільного захисту бути передані і в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, оскільки як вбачається з листа Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №02-11658/163 від 14.09.2009р. (а.с. 46) захисні споруди (крім тих, що призначені для укриття працівників МНС) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2006р. №1539 "Про затвердження Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" до сфери управління Міністерства не належать і повноважень щодо управління ним, як об'єктами нерухомого майна, Міністерству не визначено.

З огляду на наведене, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, з врахуванням вимог п.1.4. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68, дійшло до законного та обгрунтованого висновку про необхідність передачі спірних споруд цивільного захисту їх балансоутримувачу - Відкритому акціонерному товариству "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на умовах відповідного договору безоплатного зберігання.

Окрім того, відповідно до пункту 1.4.1 Положення, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі.

Таким чином, обранню способу управління повинні передувати такі дії, як проведення інвентаризації із складанням відповідною інвентаризаційною комісією висновків про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки стану ефективного використання, утримання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", створеного в процесі приватизації, але перебуває на його балансі від 12.12.2012р. рекомендованим способом управління спірним державним майном визначено передачу такого Відкритому акціонерному товариству "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (п.20).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №253 затверджено Порядок використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб (далі - Порядок), який встановлює вимоги до використання фонду захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, особливості їх реконструкції і подальшого використання у разі зміни власника чи балансоутримувача (п.1 Порядку).

Відповідно до вимог п.3 Порядку забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі. Утримання захисних споруд здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які є балансоутримувачами захисних споруд (далі - підприємства), зокрема - захисних споруд підприємств - за рахунок коштів підприємств, на балансі яких вони перебувають.

Згідно із вимогами п. 4 зазначеного Порядку захисні споруди, за винятком тих, що повинні утримуватись у постійній готовності до використання за призначенням, можуть використовуватися підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб (далі - потреби підприємства) за умови забезпечення можливості приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин.

Пунктом 25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб передбачено, що у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання.

З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна України.

Зазначена форма примірного договору затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009 № 582.

З огляду на викладене вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області неодноразово зверталося до капіталу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" щодо необхідності укладення договору зберігання на захисні споруди цивільної оборони , про що свідчать листи №01-14/5079 від 22.12.2006р., № 8/02-09 від 15.01.2007р. , №11-13-03403 від 29.08.2008р., №11-13-04375 від 04.11.2008р., №11-13-02517 від 04.06.2009р., №11-13-03873 від 16.09.2009р., №11-13-04867 від 02.12.2009р., №11-13-02941 від 14.09.2010р., №11-13-03172 від 13.09.2012р. (а.с. 19-28).

До зазначених листів Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області було долучено договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту: підвал УТМ-2, будівля складу УТМ-1, будівля складу УТМ-2, обладнання та майно по вул.Текстильна, 18 в м. Тернополі (а.с.29-33), який в повній мірі відповідає затвердженій формі примірного договору, та акт приймання-передачі.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У відповідності до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Листами №1/759 від 18.06.2009р. та №1/759 від 14.10.2010р. (а.с. 36-42) Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" повернуло позивачу без підписання проект договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту, з підстав викладених у листах, не надавши своїх заперечень чи розбіжностей щодо умов договору. Свою відмову від укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту відповідач обґрунтував лише недоцільністю зберігати та утримувати спірне майно у зв'язку зі зменшенням кількості працівників товариства та його важким фінансовим становищем.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Наведеними вище положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про цивільну оборону України", Закону України "Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68 та Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. № 253, спростовуються доводи відповідача з приводу відсутності законодавчо визначеного обов'язку укладати договір зберігання будівель цивільної оборони та твердження місцевого господарського суду про те, що майно для цивільної оборони визначається із чисельності працюючих у Відкритому акціонерному товаристві "Тернопільське об'єднання "Текстерно", на підставі чинного законодавства України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 10.07.2012р. у справі №5004/1691/11.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області у повному обсязі, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013 року у даній справі та задоволення вимог апеляційної скарги.

У зв'язку із скасуванням рішення судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат: витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у справі №3/5/921/22/13 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2013р. у справі №3/5/921/22/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задоволити повністю.

3. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" (46010, м. Тернопіль вул. Текстильна, 18) укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (46008, м. Тернопіль вул. Танцорова, 11) договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) в редакції, надісланій позивачем відповідачу листом №11-13-03172 від 13.09.2012р.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" (м. Тернопіль вул. Текстильна, 18, код ЄДРПОУ 00306650 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (м. Тернопіль вул. Танцорова, 11, код ЄДРПОУ 14037372) 1073, 00 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 573, 50 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної карги.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 12 липня 2013р.

Головуючий-суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.