Ухвала суду № 32369331, 12.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року справа №805/361/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Куленко О.Д.

за участі представника позивача Себіскверидзе І.К.

представників відповідача Полторацької Т.В., Кравченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р. в справі № 805/361/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП СКРЦ «Слов'янський курорт») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.08.2012 р. № 0001052341 на суму 356380,50 грн., в тому числі 300734,00 грн. - основний платіж та 55646,50 грн. - штрафні санкції, № 0001032341 на суму 582399,00 грн., № 0001381740 на суму 1219113,53 грн., в тому числі 168347,28 грн. - основний платіж та 1050766,25 грн. - штрафні санкції, № 0001042341 на суму 185195,00 грн.

25.02.2013 р. позивачем подана заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.08.2012 р. № 0001052341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 300734 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 55646,50 грн., № 0001042341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку на суму 185195,00 грн., № 0001032341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 582399,00 грн., від 20.11.2012 р. № 0029032341, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 484017,04 грн., від 25.12.2012 р. № 0071691740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 168347,28 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1047706,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу за результатами проведенної перевірки підприємства складені з порушенням діючого законодавства. Так, позивачем укладено договір страхування від нещасних випадків №НВ 01 27-04 від 27.04.2011 р. з ТДВ «СК «Прогрес» про майнові інтереси, що не суперечать закону України, пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб у кількості 470 чоловік. Витрати на страхування відпочиваючих заплановано в калькуляції путівки для Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в частині загальнообов'язкових витрат, у зв'язку з чим відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України підприємством включено до складу валових витрат 3 кварталу 2011 року суму в розмірі 325233 грн., тому нарахування позивачу податковим повідомленням - рішенням від 29.08.2012 р. №0001032341 податку на прибуток в сумі 74804,00грн. є неправомірним. Також позивач, посилаючись на пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, зазначив, що суму витрат за договорами страхування майна від 07.02.2011 р. №67М/11, №68М/11, №69М/11, №70М/11, №71М/11, №72М/11, №73М/11, №74М/11, №75М/11, №76М/11, №77М/11, №78М/11, №79М/11 з ЗАТ «Велта» про майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника, включено до складу валових витрат 3 кварталу 2011року суму в розмірі 600000,00 грн., а тому нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 податку на прибуток в сумі 138000,00 грн. є неправомірним.

Оскільки позивач має відповідну ліцензію та є закладом охорони здоров'я, він звільняється від сплати податку на додану вартість з постачання послуг з охорони здоров'я, які виразились в продажу санаторно-курортних путівок ПП «ПКФ Промресурси», ТОВ «Техцентр 90», ПМП «Професіонал», ТОВ «Промислове обладнання», у зв'язку з чим вважає нарахування податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. №0001052341 в розмірі 277730,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 49895,50 грн. неправомірним.

Крім того, позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішенням № 00029032341 від 20.11.2012 р. до підприємства застосовані штрафні санкції в розмірі 484017,04 грн. у зв'язку із застосуванням пільги на медичну послугу при реалізації санаторно-курортних путівок контрагентам, що не є кінцевим отримувачем послуги. Посилаючись на п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України та те, що підприємство не мало від'ємного значення по деклараціям з податку на додану вартість, вважає, що застосування штрафних санкцій є неправомірним.

З посиланням на пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем віднесено до складу валових витрат суми податку на додану вартість, які розраховані у частці використання сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість за придбані товари, послуги між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями та відображено підприємством у рядку 05.1.7 Додатку СВ до декларації з податку на прибуток в сумі 229002 грн. Зважаючи на те, що донарахування податку на додану вартість відповідно до пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України є неправомірним, позивачем сума в розмірі 229002 грн. правильно віднесена до складу валових витрат підприємства, а тому нарахування позивачу податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 46338,00грн. та від 29.08.2012 р. № 0001042341 в розмірі 27532,00 грн. є неправомірним.

Стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат сум на закупівлю товарів від платника єдиного податку ОСОБА_5 в розмірі 100636,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. позивач зазначає, що свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_5 анульовано 06.04.2011 р., тому з 06.04.2011 р. ОСОБА_5 здійснював поставку сільськогосподарської продукції як фізична особа, що підтверджується накладними, актами закупки та платіжними дорученнями про перерахування коштів за отриману продукцію. З урахуванням приписів пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, приймаючи до уваги, що з 2 кварталу 2011 р. (06.04.2011р.) ОСОБА_5 здійснював поставку сільськогосподарської продукції як фізична особа, а не як платник єдиного податку, нарахування податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 23146,00 грн. є неправомірним.

Крім того, 15.06.2011 р. між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договори поставки сільськогосподарської продукції за № 78 та № 79. Виконання умов договорів підтверджується актами закупівлі, які підписані обома сторонами, накладними, довідками виконавчого комітету Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку від фізичних осіб - громадян. Тому відповідно до пп. 165.1.24 ст. 165 Податкового кодексу України та за умови наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довідок виконкому Дробишевської селищної ради про право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку від фізичних осіб - громадян, доходи від відчуження у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сільськогосподарської продукції за вищезазначеними договорами не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Також позивач зазначає, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати щодо закупівлі продукції за даними договорами в розмірі 743760 грн. підтверджені документально та віднесені підприємством до складу валових витрат правомірно. Тому позивач вважає, що нарахування позивачу податку на прибуток податковими повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 134802,00 грн. та від 29.08.2012 р. № 0001042341 в розмірі 157663,00 грн. є неправомірним.

Стосовно нарахування підприємству штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0071691740 від 25.12.2012 р. в розмірі 1013167,27 грн. позивач зазначив, що до підприємства протягом 1095 днів з моменту проведення зазначеної перевірки не застосовувались штрафні санкції в порядку ст. 127 Податкового кодексу України, тому повторність несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді застосування штрафної санкції в розмірі 50% в даному випадку не може застосовуватись.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р. провадження по справі в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0071691740 від 25.12.2012 р. на суму 1020,00 грг. та на суму 1,00 грн. (штрафна санкція), за податковим повідомленням-рішенням № 0001032341 від 29.08.2012 р. на суму 165308,00 грн. (з податку на прибуток) та за податковим повідомленням-рішенням № 0001052341 від 29.08.2012 р. на суму 23711,25 грн. (основний платіж - 18969,00 грн., штрафна санкція 4742,00 грн.), на суму 735,00 грн. (основний платіж 588,00 грн. штрафна санкція 147,00 грн.) та на суму 4308,75 грн. (основний платіж 3447,00 грн., штрафна санкція 861,75 грн.) закрито.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р. позов задоволено частково, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001032341 від 29.08.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 342287 грн., визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001052341 від 29.08.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 327625,5 грн., в тому числі за основним платежем - 277730 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49895,5 грн., визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0071691740 від 25.12.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 201865,26 грн., в тому числі за основним платежем - 168347,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33517,98 грн., визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0029032341 від 20.11.2012 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 484017,04 грн. (штрафна (фінансова) санкція), визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001042341 від 29.08.2012 р., відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в сумі 185195 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає про невідповідність пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України висновків суду щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрат, понесених на страхування майна за договором з ЗАТ «Велта», та їх пов'язаності з господарською діяльністю, оскільки будь-яких документів, підтверджуючих включення цих витрат до складу загальновиробничих витрат та до вартості путівок до перевірки не надано; витрат на придбання сільськогосподарської продукції у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки первинні документи за наслідками здійснення господарських операцій оформлені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач вказує, що підставою для збільшення грошового зобов'язання було встановлення фактів реалізації (постачання) путівок на лікування на адресу підприємств - юридичних осіб, які не були безпосередньо споживачами медичних послуг без оподаткування вказаних операцій з їх реалізації, тому висновок суду про звільнення від оподаткування операцій з постачання послуг з охорони здоров'я не відповідає приписам пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.

Також апелянт вказує на неправильне застосування судом приписів пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, ст. 168 Податкового кодексу України в частині виплати доходу ОСОБА_5 за придбану у нього сільськогосподарську продукцію без утримання податку на доходи фізичних осіб на підставі довідки за формою 3-ДФ № 551 від 19.04.2011 р. Довідка, надана ОСОБА_5, не відповідає формі, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 975, оскільки форма довідки не передбачає звільнення від оподаткування доходів від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на землях, наданих для городництва, та на землях, отриманих у суборенду від фізичних осіб. Довідка доповнена відомостями, які не передбачені наказом. Крім того, зазначає, що довідки видані 30.07.2012 р., хоча від оподаткування звільнено доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, реалізованої позивачу протягом 2-4 кварталів 2011 р., 1 кварталу 2012 р., з чого апелянт робить висновок, що довідка в той період не видавалась, а тому доходи не могли бути звільнені від оподаткування.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою, зареєстроване 10.03.2000 р. виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30708792, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість від 18.03.2003 р. № 06584764.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Слов'янською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ДП СКРЦ «Слов'янський курорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт від 06.08.2012 р. № 3307/22-113-30708792. В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині не утримання податку на доходи фізичних осіб із виплаченої суми доходу фізичній особі ОСОБА_5 за сільськогосподарську продукцію, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 105970,80 грн.; пп. 168.1.1, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині не утримання податку на доходи фізичних осіб із нарахованої суми доходу фізичній особі ОСОБА_6 за сільськогосподарську продукцію, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 62376,48 грн.; пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу валових витрат витрат у розмірі 325233,00 грн. на страхування сторонніх фізичних осіб по договору, укладеному з ТДВ «СК «Прогрес», які не пов'язані із провадженням у господарській діяльності підприємства, витрат у розмірі 600000,00 грн. на страхування майна по договорам з ЗАТ «Велта»; пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу валових витрат підприємства витрат в розмірі 201470,00 грн. на суму податку на додану вартість, яка розрахована у частці використання сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та витрати в розмірі 27532,00 грн. за 1 квартал 2012 р. на суму податку на додану вартість, яка розрахована у частці використання сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу валових витрат підприємства витрат в розмірі 100636,00 грн. на закупівлю товарів від платника єдиного податку ОСОБА_5; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу валових витрат підприємства витрат в розмірі 586097,00 грн. та 157663,00 грн. (1 квартал 2012 р.), які не підтверджені первинними документами по придбанню сільськогосподарської продукції від ОСОБА_5 та ОСОБА_6; пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України в частині неправомірного (необґрунтованого) застосування пільги з податку на додану вартість; п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України в частині заниження податкового кредиту з податку на додану вартість при перерахунку податкового кредиту при використанні ТМЦ (послуг) в межах оподатковуваних операцій за ставкою 20% та за ставкою 0%.

16.08.2012 р. позивачем подані податковому органу заперечення на акт перевірки від 06.08.2012 р. за № 3307/22-113-30708792. За результатами розгляду заперечень до акту висновком про розгляд заперечень від 23.08.2012 р. з урахуванням доповнень до висновку про розгляд заперечень від 29.08.2012 р. висновки акту перевірки змінені в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 582399,00 грн. (за даними перевірки 690752,00 грн.), завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 185195,00 грн. (за даними перевірки 185193,00 грн.), не нарахування та неутримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 168347,28 грн. (за даними перевірки 106911,80 грн.).

З урахуванням заперечень до акту Слов`янською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 29.08.2012 р. № 0001052341 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 356380,50 грн., в тому числі 300734,00 грн. - основний платіж, 55646,50 грн. - штрафні санкції, № 0001032341 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 582399,00 грн., № 0001381740 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1219113,53 грн., в тому числі за основним платежем - 168347,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1050766,25 грн., № 0001042341 про зменшення позивачу см від'ємного жзначення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 185195,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 20.11.2012 р. № 0029032341 про збільшення позивачу суми грошового зобвоязання з податку на додану вартість в частині штрафних санкцій в розмірі 484017,04 грн., від 25.12.2012 р. № 0071691740 про збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1216053,53 грн., в тому числі за основним платежем -168347,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1047706,25 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав, визначених Податковим колексом України, для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001032341 від 29.08.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 342287 грн., № 0001052341 від 29.08.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 327625,5 грн., в тому числі за основним платежем - 277730 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49895,5 грн., № 0071691740 від 25.12.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 201865,26 грн., в тому числі за основним платежем - 168347,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33517,98 грн., № 0029032341 від 20.11.2012 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 484017,04 грн. (штрафна (фінансова) санкція), № 0001042341 від 29.08.2012 р., відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в сумі 185195 грн.

Здійснючи апеляційний перегляд справи у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем укладено договори страхування майна від 07.02.2011 р. №67М/11, №68М/11, №69М/11, №70М/11, №71М/11, №72М/11, №73М/11, №74М/11, №75М/11, №76М/11, №77М/11, №78М/11, №79М/11 з ЗАТ «Велта», предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника.

Позивачем укладено договори страхування майна від 27.04.2011 р. №172/04/11, №173/04/11 з ПрАТ «Страхова компанія «Корал», предметом яких є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника.

Виконання умов договорів ЗАТ «Велта» підтверджується актами виконання зобов'язань від 07.02.2011 р. на суму 49950,00грн., від 07.02.2011 р. на суму 49990,00грн., 07.02.2011 р. на суму 49988,79грн., від 07.02.2011 р. на суму 49990,00грн., 07.02.2011 р. на суму 46825,21грн., від 07.02.2011 р. на суму 6060,00грн., 07.02.2011 р. на суму 49990,00грн., від 07.02.2011 р. на суму 49990,00грн., 07.02.2011 р. на суму 47256,00грн., від 07.02.2011 р. на суму 49990,00грн.

На виконання умов договорів ПрАТ «Страхова компанія «Корал» підтверджується актами виконання зобов'язань від 21.09.2011 р. № 2 на суму 217231,00 грн., від 21.09.2011 р. на суму 46599,40 грн.

Згідно з довідкою позивача формування дохідної частини від реалізації санаторно-курортних послуг ДП СКРЦ «Слов'янський курорт» здійснює відповідно до методики, затвердженої ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яка визначає порядок планування собівартості ліжко-дня, де одним з елементів витрат є витрати на страхування. На 2011 рік були заплановані витрати на страхування майна, сума яких диференційовано розподілена між санаторіями підприємства в залежності від категорії розміщення в палатах і увійшла до собівартості санаторно-курортної путівки у статтю «Загальновиробничі витрати».

Суму витрат за цими договорами в розмірі 600000,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат 3 кварталу 2011 р.

У відповідності до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Оскільки, умови вищезазначених договорів страхування майна пов'язані із провадженням позивачем господарської діяльності, знаходяться в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяв на момент укладення таких страхових договорів, то за приписами пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та правомірно були віднесені підприємством до складу валових витрат 3 кварталу 2011 р.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 податку на прибуток в сумі 138000,00 грн. є неправомірним.

Що стосується правомірності звільнення позивача від оподаткування податком на додану вартість за операціями з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач має ліцензію Міністерства охорони здоров'я України серії АГ №570395 на здійснення медичної практики, містить перелік лікарських спеціальностей та номенклатуру спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою.

Згідно з довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься діяльність лікарняних закладів, інша діяльність у сфері охорони здоров'я, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, рекламні агентства.

З обставин справи вачається, що підприємство здійснює діяльність у сфері охорони здоров'я шляхом продажу санаторно-курортних путівок, на підставі яких у приміщеннях позивача співробітниками позивача безпосередньо надаються медичні послуги.

Позивачем в перевіряємий період здійснювався продаж санаторно-курортних путівок ПП «ПКФ Промресурси» на суму 2911982,20 грн. з урахуванням податку на додану вартість, ТОВ «Техцентр 90» на суму 2211315,47 грн. з урахуванням податку на додану вартість, ПМП «Професіонал» на суму 1611309,96 грн. з урахуванням податку на додану вартість, ТОВ «Промислове обладнання» на суму 671629,80 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Факт продажу санаторно-курортних путівок вказаним підприємствам підтверджується виданими вищезазначеними підприємствами довіреностями, видатковими накладними, листами підприємств про надання санаторно-курортних путівок в рахунок взаєморозрахунків, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, податковими накладними, путівками.

Зазначеним підприємствам позивачем реалізовувались путівки із застосуванням пільги з податку на додану вартість відповідно до пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, який встановлює, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що зазначені підприємства не є кінцевими споживачами медичних послуг по зазначеним путівкам, путівки реалізовувались працівникам зазначених підприємств без застосування пільги, тобто з нарахуванням податку на додану вартість, що підтверджується результатами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість та зустрічних перевірок.

Відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відтак, постачання послуги це операція з надання послуги, що споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Колегією суддів встановлено, що безпосередньо співробітниками позивача надавались послуги у сфері охорони здоров'я громадянам, які є співробітниками ПП «ПКФ Промресурси», ТОВ «Техцентр 90», ПМП «Професіонал», ТОВ «Промислове обладнання», що підтверджується списком осіб, які проходили лікування в санаторії «Донбас», списком осіб, які проходили лікування в санаторії «Ювілейний», листком огляду та консультацій спеціалістами.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірності звільнення позивача від оподаткування податком на додану вартість за операціями з постачання послуг з охорони здоров'я з посиланням на той факт, що фізичні особи, які фактично отримували медичні послуги, сплачували за путівку податок на додану вартість та фактично не користувались пільгою.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Перелік операцій, які звільнені від оподаткування зазначений у ст. 197 Податкового кодексу України.

Отже, законодавець визначає чіткий перелік операцій, за якими суб'єкти оподаткування звільнені від оподаткування податком на додану вартість, тому ПП «ПКФ Промресурси», ТОВ «Техцентр 90», ПМП «Професіонал», ТОВ «Промислове обладнання» реалізовували санаторно-курортні путівки позивача співробітникам за ціною з урахуванням податку на додану вартість, оскільки зазначені операції не підпадають під дію ст. 197 Податкового кодексу України.

Проте, є правильним посилання суду першої інстанції на те, що даний факт не впливає на оподаткування операцій позивача з реалізації санаторно-курортних путівок вказаним підприємствам, оскільки позивач за приписами ст. 197 Податкового кодексу України за цими операціями звільнений від оподаткування.

Також колегією суддів не приймаються доводи відповідача стосовно того, що зазначені вище підприємства не є кінцевими споживачами медичних послуг, оскільки норми ст. 197 Податкового кодексу України не містять посилань стосовно споживачів послуг з охорони здоров'я.

Крім того, оскільки під постачанням послуги розуміється операція з надання послуги, що споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, споживання медичних послуг, які надаються позивачем споживачам, здійснюється в процесі вчинення певної дії, а саме, надання позивачем санаторно-курортних путівок підприємствам та в подальшому реалізація їх безпосередньо споживачам.

Зазначені вище обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001052341 в розмірі 277730,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 49895,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 00029032341 від 20.11.2012 р. до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 484017,04 грн. у зв'язку із застосуванням пільги на медичні послуги при реалізації санаторно-курортних путівок контрагентам, що не є кінцевим отримувачем послуги.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції звільнення позивача від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я визнано правомірним, відповідно нарахування штрафних санкцій в розмірі 484017,04 грн. податковим повідомленням-рішенням № 00029032341 від 20.11.2012 р. є також необґрунтованим.

Стосовно неправомірності формування позивачем валових витрат в розрізі застосування пільги на медичні послуги при реалізації санаторно-курортних путівок контрагентам, судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно з пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.

Тому відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми податку на додану вартість, які розраховані у частці використання сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість за придбані товари, послуги між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями та відображені підприємством у рядку 05.1.7 Додатку СВ до декларації з податку на прибуток в сумі 229002 грн.

Зважаючи на те, що донарахування податку на додану вартість відповідно до п. п. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України є неправомірним, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем сума в розмірі 229002 грн. правомірно віднесена до складу валових витрат підприємства, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 46338,00 грн. та від 29.08.2012 р. № 0001042341 в розмірі 27532,00 грн. є неправомірним.

Стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат витрати на закупівлю товарів від платника єдиного податку ОСОБА_5 в розмірі 100636,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р., колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів перевірки вбачається, що позивач в період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. здійснював господарські відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 відповідно до виписаних накладних, який з 22.01.2004 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був платником єдиного податку.

ОСОБА_5 за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. здійснено постачання на адресу позивача продукції на суму 100635,60 грн., які віднесено позивачем до складу валових витрат.

Разом з тим, 06.04.2011 р. свідоцтво платника єдиного податку ОСОБА_5 анульовано, а взаємовідносини сторін почались у травні 2011 р., тобто після того, як ОСОБА_5 припинив діяльність в якості платника єдиного податку. Крім того, накладні, на які посилається відповідач в акті перевірки, виписані ОСОБА_5 в якості фізичної особи, що й зазначено в графі «Відпущено», а не як суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат не включаються витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, оскільки з 2 кварталу 2011 р. (06.04.2011 р.) ОСОБА_5 здійснював поставку сільськогосподарської продукції позивачу як фізична особа, а не як платник єдиного податку, є правильним висновок суду першої інстанції, що нарахування податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 23146,00 грн. є неправомірним.

Крім того, 15.06.2011 р. між позивачем та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договори поставки сільськогосподарської продукції за № 78 та № 79 відповідно.

Виконання умов договорів підтверджується актами закупівлі, які підписані обома сторонами, накладними, платіжними дорученнями та довідками виконавчого комітету Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про право на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Так, довідкою № 552 від 19.04.2011 р. про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, яка видана головою Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, ОСОБА_6 надано право відповідно до Податкового кодексу України не оподатковувати доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України в суборенду для ведення особистого селянського господарства в розмірі 18000кв.м та будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 1500кв.м. Дана довідка дійсна до 19.04.2016 р.

Довідкою № 551 від 19.04.2011 р. про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, яка видана головою Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, ОСОБА_5 надано право відповідно до Податкового кодексу України не оподатковувати доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України в суборенду для ведення особистого селянського господарства в розмірі 6000кв.м та будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 2500кв.м та для ведення огородництва 11000кв.м. Дана довідка дійсна до 19.04.2016 р.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 165.1.24 статті 165 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.

Таким чином, за наявності у позивача довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та підтвердження факту відчуження сільськогосподарської продукції безпосередньо її власником, позивачем виконані приписи пп. 165.1.24 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України в частині не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів від відчуження сільськогосподарської продукції ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З огляду на зазначене, є правильним висновок суду першої інстанції, що відповідно до вимог пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України та за умови наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довідок виконавчого комітету Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку від фізичних осіб - громадян, доходи від відчуження у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сільськогосподарської продукції за вищезазначеними договорами не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати щодо закупівлі продукції за даними договорами в розмірі 743760 грн., як зазначалось раніше, підтверджені документально та віднесені підприємством до складу валових витрат правомірно.

Тому є правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність нарахування позивачу податку на прибуток податковими повідомленням-рішенням від 29.08.2012 р. № 0001032341 в розмірі 134802,00 грн. та від 29.08.2012 р. № 0001042341 в розмірі 157663,00 грн., а також податку на доходи фізичних осіб з урахуванням фінансових санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0071691740 від 25.12.2012 р. в розмірі 201866,26 грн., в тому числі фінансові санкції в розмірі 33518,98 грн.

Доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р. в справі № 805/361/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р. в справі № 805/361/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 12.07.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.