Ухвала суду № 32368179, 05.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року справа №805/5709/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі №805/5709/13-а за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності в розмірі 725,40грн,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про зобов'язання відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_2 - який отримав трудове каліцтво у 1983 р. на підприємстві «Пролетарская МПМК, Целинского ССК» в сумі 450 грн та ОСОБА_3, який отримав трудове каліцтво у 2011 р. у філіалі ВАТ «Сибкомплектмонтаж», в сумі 275,40 грн, за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. на загальну суму 725,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, виплачуються з коштів Пенсійного Фонду України з подальшим відшкодуванням Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво 27.12.1983 року на підприємстві «Пролетарская МПМК, Целинского ССК» м. Пролетарськ, Ростовська область. ОСОБА_3 отримав трудове каліцтво у 2011р. у філіалі ВАТ «Сибкомплектмонтаж» м. Новий Уренгой. Пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 725,40 грн фактично виплачено управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, але відповідач вищевказану суму позивачу не відшкодував. До теперішнього часу вказана сума не включається до Акту щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, яким виплачено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві, що є порушенням законодавства, суми сплачених пенсій по теперішній час не відшкодовуються.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі №805/5709/13-а адміністративний позов задоволений частково, внаслідок чого стягнуто з відповідача на користь позивача витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. на загальну суму у розмірі 450 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, як позивачем так й відповідачем подані апеляційні скарги.

Позивач просить суд постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач просить також постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обидві апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на думку апелянтів, призвело до неправильного вирішення справи. При цьому як позивач, так й відповідач посилаються на одні й ті ж самі норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Поряду відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4/4, але тлумачать їх по різному.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 8, 10, 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фронду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

З набранням чинності Законом України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

На виконання Закону №1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 04.03.2003р. № 376/7697, якою затверджений «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (надалі - Порядок).

Пункт 5 Порядку зазначає, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих. За її результатами складається акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, він подається відповідно Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту права позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.

Відповідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме: суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. позивачем до відповідача направлялися акти щомісячної звірки та таблиці розбіжностей витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, у тому числі і ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При розгляді справи був досліджений акт про нещасний випадок на виробництві ОСОБА_2, якому позивачем виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в РФ, тобто в країні СНД. ОСОБА_2 є громадянином України ІНФОРМАЦІЯ_1.

27.12.1983р. ОСОБА_2 отримана виробнича травма на підприємстві «Пролетарська МПМК, Целинского ССК» м. Пролетарськ, Ростовська область. РФ, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 30.12.1983р. №2.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 призначена в 1984 році.

13.03.2011р. ОСОБА_3 отримав виробничу травму на підприємстві ВАТ «Сибкомплектмонтаж» м. Новий Уренгой, РФ, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 23.03.2011р. №1.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 призначена в 2011 році. З Акту № 1 про нещасний випадок на виробництві вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався на території Російської Федерації.

Відповідач відмовився прийняти до заліку суму витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (основний розмір та витрати на виплату та доставку).

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХIV визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2, призначеної в 1984 році підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву, призначеної ОСОБА_3 в 2011 році у розмірі 275,40 грн та виплаченої ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки каліцтво ним отримане в 2011 році на території іноземної держави.

Доводи апеляційних скарг сторін не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі №805/5709/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі №805/5709/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва