Ухвала суду № 32367599, 10.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.07.2013 р. Справа№ 5015/4892/12

За заявою:підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, м. Моршин,пророзстрочку виконання рішення суду від 07.02.2013 р.,у справі за позовом: публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,до відповідача:підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, м. Моршин,третя особа:комунальне підприємство "Стрийводоканал", м. Стрий,про:стягнення 303 598,07 грн.

За участю представників:боржника:не з'явився,стягувача:Середницький В.М. - довіреність від 21.12.2012 р.,третьої особи:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради про розстрочення виконання рішення господарського суду від 07.02.2013 р. у справі №5015/4892/12. Ухвалою від 01.07.2013 року заяву призначено до розгляду на 10.07.2013 р.

Заява обґрунтовується тим, що підприємство надає житлово-комунальні послуги. Станом на 01.06.2013 р. невиплачена поточна заробітна плата за травень 2013 р. складає 146'000,00 грн., збитки підприємства становлять 303' 000,0 грн. Така ситуація пов'язана із заборгованістю споживачів за надані підприємством комунальні послуги. Негайне примусове виконання рішення суду, на думку заявника, призведе до арешту на майно чи кошти боржника, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах. Зазначене обумовить неможливість погашення заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам та створить загрозу подальшого виконання основної діяльності підприємства. З огляду на наведені обставини заявник просить розстрочити виконання рішення на один рік шляхом стягнення рівних частин заборгованості щомісяця.

Представник стягувача з'явився, проти поданої заяви заперечив з наступних підстав. Рішення господарського суду Львівської області набрало законної сили 21.03.2013 р., проте до сьогодні заявником не вчинено жодних дій на його виконання. За відсутності коштів борг можна стягнути із майна. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону України "Про виконавче провадження"). Заборгованість із заробітної плати та несвоєчасний розрахунок споживачів за надані послуги не є винятковими обставини для розстрочки виконання рішення суду.

В судове засідання 10.07.2013 р. представник боржника не з'явився. Подав заяву про залишення без розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду від 07.02.2013 р. у зв'язку повним виконанням вказаного рішення.

Суд відмовляє заявнику у задоволенні заяви про залишення без розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з тим, що частина третя статті 121 Господарського процесуального кодексу України вимагає від господарського суду винесення ухвали про розстрочку виконання рішення або про відмову у розстрочці. Тому процесуальним законом не передбачено вжиття інших заходів за результатами розгляду заяви про розстрочку виконання рішення. Зазначена позиція погоджується із пунктом 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням господарського суду Львівської області №5015/4892/12 від 07.02.2013 р. позов задоволено повністю, стягнуто з підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради на користь приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 88' 949,81 грн. вартості недоврахованої електричної енергії, 1'778, 47 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. у справі №5015/4892/12 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. видано наказ від 02.04.2013 р.

Із звіту про фінансові результати за І квартал 2013 року ПЖКГ Моршинської міської ради вбачається, що підприємство зазнало збитків у сумі 303' 000,00 грн. Як вбачається із звіту з праці за січень-травень 2013 року ПЖКГ Моршинської міської ради заборгованість з виплати заробітної плати становить 32' 200,00 грн.

При постановленні ухвали суд виходив з такого.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 42 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому потрібно мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Так, доводи заяви обґрунтовано в цілому важким фінансовим становищем підприємства, а в підтвердження зазначених обставин заявником подано лише фінансовий звіт підприємства станом на І квартал 2013 року.

Суд не бере до уваги як такі, що мають характер необґрунтованих, припущення боржника про те, що примусове виконання рішення суду призведе до арешту рахунків та неможливості подальшого виконання основної діяльності підприємства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обставин щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, реальної загрози його банкрутства, а також вжиття боржником заходів зі сплати боргу. Матеріали справи не містять також первинних документів (рішення судів, постанови виконавчої служби, інші документи), які би підтвердили наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду. За таких обставин, врахувавши міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення суду в частині стягнення 1' 778,47 грн. судового збору не може бути розстрочене та підлягає виконанню.

Враховую наведене, керуючись статтями 32, 33, 34, 85, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відхилити заяву підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 року №5015/4892/12.

Суддя Рим Т.Я.