Рішення № 32366828, 10.07.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6352/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2013 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Данилової Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська» про визнання договору дійсним, стягнення штрафних санкцій та усунення перешкод в користуванні,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Сади Бердянська» про визнання договору дійсним, стягнення штрафних санкцій та усунення перешкод у користуванні.

В позові зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2012 року ТОВ «Сади Бердянська» в особі Пономарьової Т.Г., яка діяла за довіреністю, продало, а позивач купила нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1. На продаж цієї будівлі була надана згода засновників ТОВ «Сади Бердянська», яка оформлена протоколом № 29 від 27.11.2012р. Зазначена будівля належала відповідачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2006 р. Предметом договору є будівля, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,2 га, яка не була власністю відповідача, та складається з: основної будівлі двоповерхової «А», площею 259,6 кв.м. з цегли, прибудови «а», площею 33,7 кв.м. з цегли, сходів до «А» металевих, основної будівлі «А1», площею 73,3 кв.м. з цегли, металевого баку №1, соляного котловану №2 з залізобетону, замощення «№І» з бетону, замощення «№ІІ» з бетону. Про істотні умови договору сторони домовилися, зокрема, п. 4 договору домовилися про те, що право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації договору у відповідності до вимог чинного законодавства України. На підтвердження виконання умов договору сторони підписали вказаний договір, акт прийому-передачі від 27.11.2012р., відбулась передача технічного паспорту на предмет договору, а також фактично провели розрахунок на виконання умов договору. Пунктом 4.2 договору зазначено, що сторони зобов'язані провести нотаріальне посвідчення цього договору після отримання відповідних витягів та документів згідно чинного законодавства. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням несе покупець.

Вказує, що на теперішній час відповідач навмисно чинить перепони щодо належного виконання своїх обов'язків по договору. Посилається на те, що 05.06.2013 року та 17.06.2013 року направляла на адресу відповідача листи, в яких просить надати їй витяги та інші документи, передбачені законодавством та договором та з'явитись до нотаріуса для укладення договору належним чином. Відповідач отримав вказані листи, однак жодних дій не виконав. Оскільки дії щодо державної реєстрації є похідними від нотаріального посвідчення правочину, позивач позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію та набути право власності на придбане майно у спосіб, передбачений законом. Вважає, що такими діями відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а тому є підстави для притягнення його до відповідальності та стягнення штрафних санкцій в сумі 151 200 грн., посилаючись на п. 5.5. договору.

Також зазначає, що відповідач продовжує неналежно виконувати свої зобов'язання по договору та в порушення п. 3.7 не дає змоги позивачу вільно користуватись та безперешкодно володіти предметом договору, а саме - проникнути до придбаної будівлі, змінивши замки на вхідних дверях та опечатавши вказану будівлю. Просить усунути перешкоди, шляхом надання вільного доступу до будівлі та пересуванню по ній.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача за довіреністю Данилова Л.П. в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що 04.12.2012 року ОСОБА_1 як власник 100 % статутного капіталу ТОВ «Сади Бердянська», продала 100 % статутного капіталу ОСОБА_4 Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язалася передати всю наявну документацію покупцю за описом., що і було зафіксовано в актах прийому-передачі. Документів щодо об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не передавала. На даний момент у ТОВ «Сади Бердянська» відсутні документи, які необхідно пред'явити нотаріусу для підготовчих дій, а саме: технічний паспорт, правовстановлюючі документи, договір купівлі-продажу будівлі, звіт про оціночну вартість об'єкта продажу. Без правовстановлюючих документів неможливо отримати витяг з Державного земельного кадастру. Вважала, що нотаріальне посвідчення договору можливо було здійснити до 04.12.2012 року. Вказувала, що договір купівлі-продажу не був переданий за актом прийому-передачі, а тому про його існування відповідачу було невідомо та оскільки за даними бухгалтерського обліку на дату нотаріального посвідчення продажу 100 % статутного капіталу ТОВ «Сади Бердянська» - на 04.12.2012р., об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 не обліковувався, то відповідач з цього моменту ним не користується. Зазначала, що на даний час можливість нотаріального посвідчення договору не втрачена, проте всі правовстановлюючі документи на спірну будівлю знаходяться у позивача. Не заперечувала проти задоволення позову в частині визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості, в задоволені решти позовних вимог просила відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.12.2012 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким відповідач продав, а позивач придбала у власність вказану будівлю. Договір укладений у простій письмовій формі. Пунктом 4.1 договору обумовлено, що відповідно до ст.. 334 ЦК України право власності на предмет договору виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору у відповідності до вимог чинного законодавства України. Згідно. П. 4.2 сторони зобов'язані провести нотаріальне посвідчення цього договору після отримання відповідних витягів та документів згідно чинного законодавства, що підтверджується копією договору (а.с. 7).

27.11.2012р. сторонами підписано акт прийому-передачі предмету договору (а.с. 8).

05.06.2013 року та 17.06.2013р. позивачем направлено відповідачу письмові вимоги про проведення нотаріальних дій за вищевказаним договором (а.с. 11,12).

Згідно копії договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2012 року, ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 100% статутного капіталу ТОВ «Сади Бердянська», що підтверджується копією договору.

Згідно копій актів прийому-передачі юридичних документів, документи щодо нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_4 не передавалися.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову сумую

Статтею 657 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, було передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції що діяла до 01.01.2013 року, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 81, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко