Постанова № 32366575, 29.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2013 року № 826/5205/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0004402250 від 28.03.2013 та №0004392250 від 28.03.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0004402250 від 28.03.2013 та №0004392250 від 28.03.2013.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що станом на 30.06.2012 у позивача обліковуються векселі строком на пред'явлення, за яким минув строк оплати, а саме векселі, видані в період з 09.02.2011 по 30.06.2011.

Податковий орган вважає, що у зв'язку з тим, що строк оплати за векселем минув, цінні папери вважаються отриманими на безоплатній основі.

У судовому засіданні 05.06.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 22.05.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 701/2250/35467438 від 13.03.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 05.06.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.06.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, з огляду на що суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" зареєстроване 03.10.2007 Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києва, код ЄДРПОУ 35467438. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.10.2007 за №30798, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 № 399/22-50 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" ( код за ЄДРПОУ 35467438) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012.

В ході перевірки встановлено порушення вимог пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, всього у сумі 3 936 361 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 в сумі 4367 грн., за 2 квартал 2012 на суму 393 199 4 грн.та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування станом на 30.06.2012 на загальну суму 323 814 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

Проведеною перевіркою було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс", згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів, здійснювало придбання цінних паперів. В розрахунок за придбані цінні папери Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" виписувало векселі.

До перевірки позивачем було надано акти пред'явлення векселів до сплати, банківські виписки, бланки векселів, оборотно-сальдові відомості по рахункам 51, 621, відповідно до яких податковим органом було встановлено, що станом на 30.06.2012 рахуються векселі строком на пред'явлення, по яким минув строк оплати. У зв'язку з тим, що строк оплати за векселями минув, податковий орган дійшов висновку, що цінні папери вважаються отриманими на безоплатній основі, тому позивачем було порушено пункт 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, а саме занижено рядок 03 Податкової декларації "Інші доходи" на загальну суму 19 068 390 грн., за 1 квартал 2012 на суму 64 500 грн., за 2 квартал 2012 на суму 19 003 890 та завищено збиток від операцій з акціями та іншими корпоративними правами станом на 30.06.2012 на загальну суму 17 499 996 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 13.03.2013 № 701/2250/35467438 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0004402250 яким, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 323 814 грн. та від28.03.2013 №0004392250, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток у розмірі 4 920 452 грн. .

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" подано заперечення на акт, які залишені без задоволення , про що позивача повідомлено листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.03.2013 №3976/10/22-50.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями 28.03.2012 №0004402250, 28.03.2013 №0004392250 та вважаючи їх таким, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (від 07.06.1930р.), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні", від 23 лютого 2006 р. N 3480-І\/ "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня '999 р. N 826-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 : N 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі".

Згідно із статтею 14 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" вексель -цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з частинами першою та третьою статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленні товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Частиною першою статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що "переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання".

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 17 499 996 грн.

Як зазначено відповідачем у акті перевірки та у ході судового розгляду справи, вказані векселі мають бути пред'явлені для платежу протягом одного року з моменту їх видачі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Строки платежу за векселем визначені главою 5 Уніфікованого закону.

Згідно із статтею 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами.

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком "за пред'явленням" вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця. Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів.

Правовідносини із позовної давності по векселям визначаються главою 11 Уніфікованого закону.

Відповідно до абзацу першого статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно із статтями 77, 78 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу та позовної давності.

Отже, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені статтею 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Таким чином, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими явищами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.12.2012 №К-2035/10, від 04.02.2010 №К-2753/07.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту іншій особі. Згідно із статтею 14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з векселя. Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів. Згідно статті 38 Уніфікованого закону держатель векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає сплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Згідно статті 28 Уніфікованого закону акцептант зобов'язується здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу.

Таким чином, дата настання строку платежу за векселем за пред'явленням - це будь-яка дата в межах одного року, початок перебігу строку позовної давності - момент закінчення строку для пред'явлення векселя до сплати.

Судом встановлено, оскільки строк позовної давності за виданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" векселями спливає у дати з 09.02.2015 по 30.06.2015, тому саме з цих дат сума заборгованості буде вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

З урахуванням наведених доводів та нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що доводи відповідача про сплив строків позовної давності по емітованим позивачем векселям є необґрунтованим та передчасним, і за даних обставин відсутні правові підстави вважати заборгованість за векселями безповоротною фінансовою допомогою як сумою коштів, що залишилась несплаченою після спливу строків позовної давності.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з абзацом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача щодо закінчення терміну позовної давності стосовно кредиторської заборгованості.

Судом встановлено, що на дату перевірки векселедержатель простого векселя виданого позивачем, не втратив права позовних вимог до позивача, оскільки трьохрічний строк від строку платежу по вказаному векселю ще не минув, в зв'язку з чим визначення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 936 361 грн. є неправомірним.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.03.2013 №0004402250, №0004392250.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов