Постанова № 32365186, 09.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 липня 2013 року 14:21 справа №826/8631/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "БЕРЕСТ"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство "БЕРЕСТ" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "БЕРЕСТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0000512260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8631/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 червня 2013 року.

В судовому засіданні 17 червня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 червня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0000512260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.1 підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ПрАТ "БЕРЕСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 455 099,00 грн., в тому числі за основним платежем - 364 079,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 020,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 17 вересня 2012 року №2967/22-621-02403446 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "БЕРЕСТ" (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.1 підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 412 378,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - на 83 527,00 грн., за І-ІІ квартали 2012 року - на 412 378,00 грн.

Зазначені порушення мотивовані наступним: за результатами проведеного аналізу фінансово-господарських документів виявлено, що ціна за одну тонну сільськогосподарської продукції нижче рівня ціни за одну тонну сільськогосподарської продукції згідно даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП "Держзовнішінформ"; підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг отриманих від ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест", які не підтверджуються відповідними розрахунковими та іншими документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивач вважає такі висновки Акта перевірки помилковими, а спірне податкове повідомлення-рішення незаконним, мотивуючи позовні вимоги наступним: бюлетені ДП "Держзовнішінформ" не містять інформації щодо рівня ринкових цін на продукцію, яка експортувалась позивачем; витрати на транспортно-експедиційні послуги надані ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест" підтверджуються відповідними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ "БЕРЕСТ", виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Аналогічні норми стосовно визначення звичайної ціни містить і Податковий кодекс України.

Так, пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Як зазначено в Акті перевірки, за перевірений період позивач експортував сільськогосподарську продукцію, а саме: крупу кукурудзяну, жовтий колотий горох, сою, горох шліфований, зокрема компанії Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), ТОВ "Віталкомус" (Молдова), ТОВ "Ракан-Крупяной Дом" за цінами нижчими рівня звичайних цін.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В Акті перевірки міститься посилання на договори, акти прийому-передачі, податкові накладні щодо реалізації позивачем сільськогосподарської продукції на користь третіх осіб.

Разом з тим, Акт перевірки не містить посилань на первинні та звітні документи, які б свідчили, що позивач реалізовував товар за ціною, що є іншою ніж звичайна, як відсутні і будь-які інші докази того, що ціна на сільськогосподарську продукцію, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в матеріали справи не надано бюлетенів "Огляд цін українського та світового товарних ринків", на підставі яких можливо встановити які саме дані ДП "Держзовнішінформ" використано при визначенні рівня звичайних цін, в свою чергу бюлетені ДП "Держзовнішінформ" надані позивачем не містять інформації щодо рівня ринкових цін на сільськогосподарську продукцію, яка експортувалась позивачем за перевірений період.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ціна договору, визначена ПрАТ "БЕРЕСТ", не відповідає рівню звичайної ціни та не надано жодного доказу на підтвердження цього, а тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження суми податкових зобов'язань є помилковим.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Суд звертає увагу на те, що зміст акта перевірки не містить обґрунтувань та належних доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 135.1 та підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, не наведено жодних пояснень та відповідних доказів на їх підтвердження і в письмовому запереченні відповідача, а тому на думку суду висновки викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем пункту 135.1 та підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України є помилковими.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг отриманих від ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест".

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як підтверджують матеріали справи, з метою виконання договірних зобов'язань перед компанією Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), між ПрАТ "БЕРЕСТ" (замовник) та ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги від 19 березня 2012 року №ТЭJ-19/03 за умовами якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з сертифікацією, митним оформленням та відправкою зернових та інших вантажів.

З метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Ракан-Крупяной Дом" та ТОВ "Віталкомус" (Молдова), між ПрАТ "БЕРЕСТ" (відправник) та ТОВ "Компанія-Агроінвест" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 01 березня 2012 року №0103 за умовами якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта-відправника виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням товару.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: контракту від 19 березня 2012 року №19/03-2012, укладеного між ПрАТ "БЕРЕСТ" та компанією Vettera Trade S.A. (Республіка Панама) та специфікації до нього, відповідно до якої вантажовідправником є ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок"; контракту від 15 лютого 2012 року №15/02-12 укладеного між позивачем та ТОВ "Ракан-Крупяной Дом", а також специфікацію до нього, яка підтверджує, що сторонами погоджено залучити в якості вантажовідправника - ТОВ "Компанія-Агроінвест"; контракту від 01 березня 2012 року №01/03-12 укладеного між ПрАТ "БЕРЕСТ" та ТОВ "Віталкомус" та специфікацію до нього, згідно якої вантажовідправником сільськогосподарської продукції є ТОВ "Компанія-Агроінвест"; вантажно-митних декларацій та оригінали меморіальних ордерів, що підтверджують рух коштів на рахунках.

На сторінці 11 акта перевірки відповідачем зазначено наступне: "Вантажні митні декларації із відмітками щодо фактичного вивезення товарів за межі митної території України до перевірки не надавались, про що свідчать належним чином засвідчені копії вантажних митних декларацій, які додаються до матеріалів перевірки".

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні вантажно-митні декларації з відміткою про фактичне вивезення товару за межі митної території України, а тому наведені твердження відповідача є суперечливими та спростовуються матеріалами справи, оскільки доказів на підтвердження зворотного, а саме вантажно-митних декларацій, які не містять такої відмітки відповідачем до суду не надано.

Крім того, неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості транспортно-експедиторських послуг отриманих від ТОВ "Компанія-Агроінвест" та ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" відповідач обґрунтовує відсутністю товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля, однак суд не може погодитись з такими висновками, оскільки реальність господарських між позивачем та ТОВ "Компанія-Агроінвест", ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" підтверджується також наявними в матеріалах справи міжнародно-транспортними накладними та інвойсами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, висновки Акта перевірки про заниження позивачем валового доходу, на думку суду, нормативно та документально не підтверджуються.

Враховуючи викладене, збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0000512260 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "БЕРЕСТ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "БЕРЕСТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 08 жовтня 2012 року №0000512260.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРЕСТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко