Постанова № 32365184, 04.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 липня 2013 року 15:18 справа №826/8863/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Сергєєва Є.Г.;

відповідача: Адамчук К.С.;

Каргалика Д.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Хліб Інвестбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому, з урахуванням заяви про внесення змін до предмета позову, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №№0006802230, 0006812230, 0006822230, 0006832230, 0006842230 та 0006852230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року відкрито провадження у справі №826/8863/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 червня 2013 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 04 липня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006802230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Хліб Інвестбуд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 541 040,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006812230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Хліб Інвестбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 71 325 839,00 грн., в тому числі за основним платежем - 50 082 547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 243 292,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006822230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Хліб Інвестбуд" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 1 029 062,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 514 531,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006832230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Хліб Інвестбуд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 9 693 217,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006842230 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, ТОВ "Хліб Інвестбуд" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень та липень 2012 року у розмірі 42 301 759,00 грн. У зв'язку з цим відповідно до підпункту "а" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України вважається, що ТОВ "Хліб Інвестбуд" добровільно відмовляється від отримання суми заниження у розмірі 42 301 759,00 грн., як бюджетного відшкодування; зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №0006852230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Хліб Інвестбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38 067 991,50 грн., у тому числі за основним платежем - 25 378 661,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 689 330,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 15 квітня 2013 року №1102/22-30/33307354 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 33307354) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами (згідно наказу) за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012 р. та з питань дотримання податкового законодавства при проведенні експортних операцій за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 року та завищення суми залишку від'ємного значення за грудень 2012 року; пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати, що призвело до заниження податку на прибуток за 3-4 квартал 2010 року, 1-4 квартал 2011 року, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік.

Крім того, в Акті перевірки встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування за травень та липень 2012 року та завищення бюджетного відшкодування за серпень 2011 року.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: за перевірений період ТОВ "Хліб Інвестбуд" мало взаємовідносини з такими суб'єктами господарювання, що мають "ознаки фіктивності": ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємство "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон"; за даними податкових перевірок та результатів неможливості проведення зустрічної звірки щодо вказаних контрагентів встановлено порушення норм податкового законодавства, нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, відсутність деяких контрагентів за юридичної адресою, відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та фіктивність названих контрагентів; згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями деяких контрагентів та податковим кредитом позивача.

Наведена інформація про контрагентів ТОВ "Хліб Інвестбуд", на думку відповідача, свідчить, що правочини, укладені між позивачем та переліченим вище контрагентами, є нікчемними та, як наслідок - недійсними з моменту їх вчинення (стор. 32 Акта перевірки), що у свою чергу виключає можливість відносити до складу витрат вартість придбаних у постачальників товарів/послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - сум податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних товарів/послуг.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з контрагентами-постачальниками в ході перевірки підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Хліб Інвестбуд" дотримано передбачені умови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Хліб Інвестбуд" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначав, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та контрагентами-постачальниками - ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємство "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено в Акта перевірки, не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем, ТОВ "Хліб Інвестбуд" протягом перевіреного періоду за договорами купівлі-продажу придбавало у контрагентів-постачальників - ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Меркурій-А", ПП "Агро-продукт", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет", ТОВ "Арсана", ТОВ "Южний регіон" та ПП "Арикон", зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза, соя), висівки, паливо, вапнякове борошно; у ТОВ "КПІ-Сервіс" позивач придбав комп'ютерну техніку, у ТОВ "Білдім" - кондиціонери разом з монтажем; у ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів" позивач замовляв послуги з приймання, сушки, чистки та зберігання соняшника; у ТОВ "МетРудТранс", підприємства "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "Шерон груп" та ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт" позивач придбав транспортно-експедиційні послуги та послуги з перевезення вантажу (сільськогосподарських продуктів); у ТОВ "К.С.Д.-Київ" замовлялись послуги кур'єрського зв'язку.

Суд встановив, що первинні, бухгалтерські та інші документи, пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Хліб Інвестбуд", вилучені згідно протоколу обшуку від 30 травня 2013 року старшим слідчим слідчого управління Державної податкової служби у місті Києві лейтенантом податкової міліції Чичкелем П.В.

Серед вилучених документів містяться, зокрема документи по взаємовідносинам ТОВ "Хліб Інвестбуд" з ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон".

З метою дослідження первинних та податкових документів по спірними правовідносинам суд неодноразово витребовував у Державної податкової служби у місті Києві вилучені у ТОВ "Хліб Інвестбуд" первинні та інші документи, однак, станом на день вирішення спору Державна податкова служба у місті Києві вимог суду про надання вилучених у ТОВ "Хліб Інвестбуд" документів не виконала, витребуваних документів не надала.

У зв'язку з ненаданням зазначених вище документів відповідач просив суд зупинити провадження у справі до отримання таких документів від Державної податкової служби у місті Києві.

Водночас, на думку суду, вказане клопотання є необґрунтованим та спрямованим на затягування розгляду справи, оскільки в силу вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено на ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, як на суб'єкта владних повноважень; при цьому відповідач мав можливість сприяти в отриманні витребуваних судом доказів, оскільки вжиття заходів з метою прибуття та допиту в якості свідка у даній справі особи, що вилучила документи - лейтенанта податкової міліції Чичкеля П.В., труднощів у відповідача не викликало.

Таким чином зупинення провадження у справі є недоцільним, оскільки ні Державна податкова служба у місті Києві, ні відповідач не повідомили про намір виконати вимоги суду щодо надання витребуваних документів та можливі строки, в які можуть бути надані документи; відповідно, така подія, як надання Державною податковою службою у місті Києві витребуваних судом документів, може і не настати.

Суд зауважує, що всі первинні документи по взаємовідносинам зі вказаними вище підприємствами у вигляді видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та інших документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємство "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон", досліджувались відповідачем під час перевірки; при цьому жодних порушень в частині форми та змісту цих документів в Акті перевірки не встановлено; не містить Акт перевірки й відомостей про відсутність у позивача будь-яких підтверджуючих документів.

Відповідно до Акта перевірки вбачається, що підприємства-постачальники здійснили на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" поставку товарів/послуг на загальну суму 216 605 636,46 грн. та виписали податкові накладні на загальну суму 216 605 636,46 грн., у тому числі податок на додану вартість - 36 100 939,41 грн.

Обставини оплати за отримані товари та послуги встановлювались в Акті перевірки, зокрема по деяким постачальникам встановлено повну оплату вартості поставлених товарів/послуг, по іншим - часткову з посиланням на суми та реквізити відповідних платіжних доручень (наприклад, на стор. 47, 52, 53, 54, 58, 60 Акта перевірки). Наведена в Акті перевірки інформація свідчить про відсутність сумнівів у відповідача щодо оплати позивачем отриманих товарів та послуг та спростовує доводи представника відповідача про неможливість встановлення факту перерахування грошових коштів на рахунки постачальників.

Позивач також надав до суду вибірково копії платіжних доручень з відмітками банку про перерахування грошових коштів на рахунки постачальників, зокрема ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Скрап-мет", ПП "Арикон", та копії виписок банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, виходячи із самої суті валових витрат (згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") та витрат (згідно визначення Податкового кодексу України) фактична оплата за отримані товари/послуги не є визначальною умовою для формування валових витрат (витрат), достатнім є лише нарахування сум таких витрат, як визначено у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" або збільшення зобов'язань, як зазначає Податковий кодекс України.

Зміст Акт перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Хліб Інвестбуд" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач лише зазначив в Акті перевірки про те, що документи по фінансово-господарським операціям між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та підприємствами-постачальниками є нікчемними та недійсними (останній абзац на стор. 32 Акта перевірки) у зв'язку із виявленням порушень податкового законодавства підприємствами постачальниками, нікчемністю правочинів по ланцюгу постачання, відсутністю деяких контрагентів за юридичної адресою, ознаками фіктивності постачальників та розбіжностями між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом.

Між тим, суд звертає увагу, що визначені відповідачем обставини, зокрема ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками чи їх відсутність за місцезнаходженням, не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, виданих підприємствами-постачальниками.

Окрім того, судом не встановлено, а відповідачем не наведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет, наприклад, http://work6.web-site-lviv.net.ua/, ТОВ "Хліб Інвестбуд" здійснює діяльність у сфері вирощування, переробки, зберігання зернових та технічних культур; закупівлі зернових і технічних культур; оптової торгівлі зерном, насінням, комбікормами, продуктами харчування; виробництва продуктів борошномельної, круп'яної і комбікормової промисловості; здійснення експортних поставок зерна та продуктів його переробки.

Як пояснив позивач та з чим погоджується суд, придбані у ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Меркурій-А", ПП "Агро-продукт", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет", ТОВ "Арсана", ТОВ "Южний регіон" та ПП "Арикон" соя, ячмінь, кукурудза, пшениця, висівки, вапнякове борошно у подальшому реалізовані позивачем на експорт компаніям-нерезидентам, зокрема Restex Alliance Inc., TRADE HOUSE UKRAINIAN FOOD GRAIN, Alteron Limited, VICTORIA ALLIANCE LTD., ООО "Торговая компания "Новооскольский элеватор", ООО "Артис-агро Экспорт", реалізовані на митній території України, зокрема ТОВ "Кернел-Трейд", ПІІ "Сєрна", Аграрному фонду України, ТОВ "Федкомінвест-Україна"; частина придбаного товару передана на переробку до філії "Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; комп'ютерна техніка у ТОВ "КПІ-Сервіс" та кондиціонери у ТОВ "Білдім" придбавались для розміщення та встановлення на робочих місцях працівників підприємства; послуги у ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів" позивач замовлялись з метою з приймання, сушки, чистки та зберігання придбаного зерна; придбані у ТОВ "МетРудТранс", підприємства "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "Шерон груп" та ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт" транспортно-експедиційні послуги та послуги з перевезення вантажу (сільськогосподарських продуктів)замовлялись з метою перевезення закупленого зерна покупцям та для переробки на склади та елеватори; придбані у ТОВ "К.С.Д.-Київ" послуги кур'єрського зв'язку замовлялись позивачем з метою своєчасного документообігу між регіональними представництвами та центральним офісом підприємства.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії договорів поставки, транспортно-експедиційного обслуговування, специфікацій, актів виконаних робіт з додатками, копії складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна із посиланнями на відповідних постачальників, копії вантажним митних декларацій.

З наведеного слідує, що ТОВ "Хліб Інвестбуд" здійснювало витрати на придбання товарів і послуг у підприємств-постачальників для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємства-постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон" у зв'язку з придбанням у них товарів та послуг.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про неможливість підтвердження факту перерахування грошових коштів постачальникам та про неналежне оформлення деяких платіжних доручень, оскільки ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковий кодекс України не ставлять можливість формування валових витрат (витрат) платника податку в залежність від наявного факту оплати за придбані товари чи послуги; тому навіть відсутність оплати за поставлені товари/послуги та заборгованість перед постачальниками не є підставою для висновку про неправомірне віднесення до складу витрат вартості придбаних товарів/послуг та сумнівів у реальності господарських операцій.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-постачальниками, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд звертає увагу, що відповідних судових рішень про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-постачальниками, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон" були, зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та послуги з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - протиправним.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея -тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон" товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками та розбіжності між податковими зобов'язаннями постачальників та податковим кредитом позивача не позбавляють юридичного значення складених цими підприємствами податкових накладних та не є підставою для притягнення до відповідальності добросовісного покупця.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "Хліб Інвестбуд" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Флорена-плюс", ТОВ "Білдім", ТОВ "Меркурій-А", ТОВ "МетРудТранс", підприємством "Вторресурси" у формі ТОВ, ТОВ "К.С.Д.-Київ", ТОВ "КПІ-Сервіс", ПП "Агро-продукт", ТОВ "Лутугинський комбінат хлібопродуктів", ПП "Юг зерно-трейд", ТОВ "Біолан Україна груп", ТОВ "Меркурій-авто", ТОВ "Оріал", ТОВ "Южний регіон", ТОВ "Арсана", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ПП "Комерційна фірма "Таврія пласт", ПП "Ардея-тех", ПП "Неомаркет", ТОВ "Полтава-хлібопродукт", ПП "АТ Агро", ТОВ "Шерон груп", ТОВ "Агрофінінвестторг", ТОВ "Хорсагро-ЮГ", ТОВ "Скрап-мет" та ПП "Арикон", а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість, завищення суми залишку від'ємного значення, заниження позивачем бюджетного відшкодування, завищення та заниження бюджетного відшкодування є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення та збільшення суми бюджетного відшкодування, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №№0006802230, 0006812230, 0006822230, 0006832230, 0006842230 та 0006852230 є протиправними та підлягають скасуванню.

При розгляді даної справи судом також допитано як свідка особу, що вилучила у ТОВ "Хліб Інвестбуд" документи щодо фінансово-господарської діяльності - лейтенанта податкової міліції Чичкеля П.В.

Свідок повідомив суду про вилучення у ТОВ "Хліб Інвестбуд" під час обшуку первинних, бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з його господарською діяльністю, та про неможливість надання суду витребуваних документів в найближчий час.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Належними згідно частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Як видно з даної постанови предметом доказування у даній справі суд визначив обставини правомірності формування ТОВ "Хліб Інвестбуд" витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема мета здійснення таких витрат та підтвердження необхідними первинним та податковими документами.

Разом з тим, повідомлення свідка лейтенанта податкової міліції Чичкеля П.В. не містили інформації щодо предмету доказування, а тому не мають значення для справи та беруться судом до розгляду як докази.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Хліб Інвестбуд" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року №0006802230, №0006812230, №0006822230, №0006832230, №0006842230 та №0006852230.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко