Ухвала суду № 32363734, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року м. Київ К/9991/76574/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2а/1570/5262/11

за позовом Фірми «Світоч» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, Старшого державного податкового ревізора Когута Вячеслава Валерійовича

про визнання дій неправомірними та визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання незаконним, нечинним і скасування висновку ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області по акту перевірки фірми «Світоч» у вигляді ТОВ № 1347/23-3/23991803 від 04.07.2011, визнання незаконним (протиправним) та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001312301 від 08.07.2011.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001312301 від 08.07.2011; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період - лютий 2011 року, складений акт перевірки від 04.07.2011 № 1347/23-3/23991803 в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже, і про задекларований податковий кредит) є недійсними.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001312301 від 08.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 55 531,25 грн. (у тому числі: за основним платежем - 55 530,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Пілігрим-Плюс» з постачання нафтопродуктів вчинений без мети виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку із чим позивач не мав права включати до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суми податку на додану вартість, зазначених в податкових накладних.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що 01.09.2010 між фірмою «Світоч» у вигляді ТОВ та ТОВ «Пілігрим Плюс» укладено договір № 87/НП на поставку нафтопродуктів, згідно з яким постачальник зобов'язаний передати покупцю у порядку та строки, встановлені договором нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Факт здійснення господарських операцій згідно вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 0204/6 від 04.02.2011, видатковою накладною № 111 від 04.02.2011, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 0207/7 від 07.02.2011, видатковою накладною № 112 від 07.02.2011, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 0224/5 від 24.02.2011, видатковою накладною № 113 від 24.02.2011, податковими накладними № 13 від 04.02.2011, № 20 від 07.02.2011, № 159 від 24.02.2011.

Крім того, факт сплати позивачем коштів ТОВ «Пілігрим Плюс» за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Пілігрим Плюс» судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Пілігрим Плюс» фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль