Ухвала суду № 32363721, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року м. Київ К/9991/63756/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 1570/1599/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ЮГ»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 23.02.2012 № 0000352350.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, складений акт перевірки від 09.02.2012 № 389/23-0304/36635442, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1-198,3, 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000352350 від 23022012, яким позивачу нарахований податок на додану вартість у розмірі 134 833,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 33 378,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно зі до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АДВАНТА» було укладено договір поставки № 53 на поставку шин марки TRIANGLE TR697 385/55 R 22.5 20 PR, дисків марки Gencet R22.5, генератора марки PETROSET 42E/220.

Крім того, 15.09.2011 між позивачем та ТОВ «АДВАНТА» було укладено договір № 62 на поставку культиватору для внесення безводного аміаку та польові ємності для транспортування та тимчасового зберігання аміаку.

Судами встановлено, що на виконання зазначених договорів, ТОВ «АДВАНТА» здійснена поставка вказаних товарів позивачу, а позивачем, в свою чергу, здійснено оплату за поствлені товари.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АДВАНТА» на виконання зазначених договорів підтверджується: податковими накладними, видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, договорами на виконання монтажних робіт, специфікаціями, міжнародною накладною, ВМД.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який надав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року за результатами господарських операцій з ТОВ «АДВАНТА», а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000352350.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль