Ухвала суду № 32363549, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/12810/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Голубєвої Г.К., Степашка О.І., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Дяків Г.М.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Центру нормативно-економічних досліджень Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2-а-6695/08/0970 (6358/10)

за позовом Центру нормативно-економічних досліджень Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог Центру нормативно-економічних досліджень Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - позивач, Центр нормативно-економічних досліджень ПАТ «Укрнафта») до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач, ДПІ в м. Івано-Франківську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.05.2004 № 0001252600/0 та № 0001242600/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 і задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена перевірка з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період з 01.04.2001 по 27.04.2004, за результатами якої складено акт від 14.05.2004 № 445/26-2-20564147.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по розрахунках з бюджетом з податку на прибуток за період 2001-2003 роки:

1) нараховано податок на прибуток в сумі 891,00 грн. із терміном сплати - 30.05.2001. В установлені терміни сплачено 64,61 грн., залишок сплачено із простроченням від 31 до 90 днів в сумі 826,39 грн. Сума штрафних санкцій склала 165, 28 грн.;

2) нараховано податок на прибуток в сумі 34 100,00 грн. із терміном сплати - 19.02.2003. В установлені терміни сплачено 7651,78 грн., залишок погашено із простроченням від 1 до 30 днів в сумі 26 448,22 грн. Сума штрафних санкцій склала 2 644,82 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2004 № 0001252600/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань строком до 30 днів в розмірі 2 644,82 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.05.2004 № 0001242600/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань строком від 30 до 90 днів в розмірі 165,28 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, до компетенції яких відноситься право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»-«в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій обліковими картками позивача станом на 31.12.2001, 31.12.2003 та 31.12.2004, а також випискою з банківського рахунку Центру нормативно-економічних досліджень ПАТ «Укрнафта» № 26007301710670 за період з 30.05.2001 по 01.08.2001 та з 19.02.2003 по 19.03.2003 (а.с. 158-165, 179).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань є правомірними, що підтверджує правильність прийнятих рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що порушення порядку проведення перевірки позивача не може бути самостійною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки судами підтверджено факт вчинення позивачем порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Центру нормативно-економічних досліджень Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2-а-6695/08/0970 (6358/10) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Голубєва Г.К. (підпис) Степашко О.І.