Ухвала суду № 32363192, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-41938/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 по справі №2а-30827/08 за позовом Державної податкової інспекції у місті Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоенергосоюз» про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - ДПІ у м.Житомирі, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоенергосоюз» (далі - ТОВ «Нафтоенергосоюз», відповідач) про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова група» у розмірі 230000,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, можливо лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 14.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.8, ст.129 Конституції України, ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 215, 256, 257, 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.2008 посадовими особами ДПІ в м. Житомирі проведена планова документальна перевірка ТОВ «Нафтоенергосоюз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.02.2007 по 31.03.2008, про що складено акт №4568/23-1/34973007/0110.

06.11.2008 проведено перевірку по питаннях викладених у скарзі платника податків від 23.09.2008, про що складено акт №6173/23-1/34973007/0110.

За результатами проведених перевірок, встановлено, що між ТОВ «Нафтоенергосоюз» та ТОВ «Українська консалтингова група» укладено договір купівлі-продажу металопрокату, (труби газопровідні), відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю труби газопровідні, а покупець в свою чергу зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти в сумі 230000,00грн.

Вказаний договір на думку позивача є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства. При цьому податковий орган посилається на наявність умислу в діях відповідача, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, оскільки господарські зобов'язання фактично не були виконані, а також відсутні докази про передачу труб газопровідних ТОВ «Українська консалтингова група» та про наявність таких труб у нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ «Нафтоенергосоюз» дійсно було отриману від ТОВ «Українська консалтингова група» податкову накладну №150874 від 15.08.2007 на суму 230000,00грн., в тому числі ПДВ 38333,33грн. та в серпні 2007 року вказану суму податку на додану вартість включено до податкову кредиту. Проте, будь-які докази про передачу відповідачу труб газопровідних ТОВ «Українська консалтингова група» та про наявність таких труб у нього відсутні.

Також, судами встановлено, що 01.08.2007 ТОВ «Нафтоенергосоюз» було укладено з ПП ОСОБА_1 договір відповідального зберігання за яким будівельні матеріали (труби газопровідні) повинні зберігатися за вказаною адресою. Однак з листа №5546/7/26-3 від 17.10.2008 вбачається, що при огляді складських приміщень ПП ОСОБА_1 вищевказані будівельні матеріали, передані відповідачем на відповідальне зберігання приватному підприємцю відсутні.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, встановлені частиною 1 статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли в результаті вчинення господарських операцій 15.08.2007, в той час як з позовом до суду ДПІ в м. Житомирі звернулась лише 11.11.2008, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Н.Г. Пилипчук