Постанова № 32362365, 10.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 905/525/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року у справі № 905/525/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донартстрой" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення 66 830 грн 72 коп.,

УСТАНОВИВ: У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Топкомплект" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення 66 169 грн 03 коп. основного боргу та 661 грн 69 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 28 листопада 2011 року № 11/28-1.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на неналежну якість товару.

Ухвалою господарського суду від 12 лютого 2013 року здійснено заміну позивача на товариство з обмеженою відповідальністю "Донартстрой" з мотивів заміни сторони у зобов'язанні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25 березня 2013 року (суддя Т. Риженко), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 268 Господарського кодексу України та направити справу на новий розгляд.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Донартстрой" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 28 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Топкомплект" (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Мир" (покупець) було укладено договір № 11/28-1 поставки теплоутилізатора (далі - договір). Сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 120 календарних днів з моменту отримання передплати у розмірі 70 відсотків на розрахунковий рахунок постачальника; поставка товару визнається сторонами, як така, що відбулася належним чином після приймання покупцем товару та підписання сторонами відповідної накладної на відповідний товар; оплата здійснюється покупцем на умовах передплати у розмірі 70 відсотків протягом 2-х календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату партії товару та 30 відсотків протягом 3 календарних днів з моменту підписання відповідної накладної на відповідний товар, проте не пізніше 5-ти банківських днів з дати поставки товару; загальна сума договору складає 235 000 грн (пункти 2.2, 2.3, 4.2, 4.3 договору).

Відповідач сплатив аванс у сумі 168 830 грн 97 коп. і 28 серпня 2012 року позивач здійснив поставку товару, про що сторони підписали видаткову накладну.

У грудні 2012 року позивач звернувся з вимогою погасити борг у розмірі 66 169 грн 03 коп., але відповідач відмовився, посилаючись на дефекти товару і на підставі положень Закону України "Про захист прав споживачів" просив їх усунути.

28 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Топкомплект" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Донартстрой" (новий кредитор) укладено договір № 15 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки від 28 листопада 2011 року № 11/28-1 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Мир" (боржник). Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошового боргу за поставлений, але частково не оплачений товар в розмірі 66 169 грн 03 коп. і право на стягнення штрафних санкцій за цим договором.

За правилами статей 514 і 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топкомплект" повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "Мир" про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно з приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 66 169 грн 03 коп. основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми річних за період з 1 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 661 грн 69 коп.

Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів" господарські суди правомірно визнали безпідставними з огляду на суб'єктний склад учасників.

Твердження відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд справи господарським судом апеляційній інстанції колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвала про призначення справи до розгляду направлялась апеляційним господарським судом на адресу відповідача - вул. Миру, 120, с. Піски, Ясинуватський р-н, Донецька обл. і була повернута суду оператором поштового зв'язку в зв'язку з закінченням терміну зберігання. При цьому зауважень щодо адреси, на яку надсилалась кореспонденція, скаржником у касаційній скарзі не наведено.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року у справі № 905/525/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій